Джерело достовірної інформації

Лісовий і мисливський журнал, № 5-6 2003 р.

12-14 жовтня 2003 року в місті Бірштонасі Литовської республіки проведено міжнародну конференцію “Національна лісова інвентаризація – джерело достовірної інформації про лісові ресурси”. Організатори Міністерство навколишнього середовища Литовської республіки та Литовська державна лісовпорядна служба провели представницьку зустріч спеціалістів та науковців з метою обміну досвідом про методи та технології проведення лісових інвентаризацій вибірковими методами. Головним приводом щодо цього стало узагальнення результатів проведення національної інвентаризації лісів Литви 1998-2002 років. У конференції взяли учать представники дев’яти країн, а також відповідальний представник Європейської економічної комісії ООН.

В червні цього року у Литві відбулася робоча зустріч Управлінської ради Європейської мережі національних лісових інвентаризацій (ENFIN) у Відні, Нині кількість країн, що проводять інвентаризацію лісів вибірковими методами, постійно зростає. Якщо до 1981 року національні лісові інвентаризації були започатковані в 11 країнах Європи, то в період з 1981 по 2002 рік вибіркові інвентаризації розпочаті ще в 11 країнах, зокрема за останнє десятиріччя в шести країнах. Отож, виникла необхідність створити орган, що сприяв би співробітництву між організаціями, відповідальними за проведення національних лісових інвентаризацій.

Програма конференції складалася з трьох сесій, Українські делегати представили доповіді до кожного з сесійних засідань. На першій сесії “Важливість достовірної інформації про лісові ресурси” виголошена доповідь “Методи лісової інвентаризації та оцінки лісів в Україні Миколи Рековця (Укрдержліспроект); на другій – “Сучасний досвід і майбутнє національної лісової інвентаризації” – презентація “Нові досягнення з організації отримання інформації про характеристики лісів України та їх стан на базі ГІС” Сергія Костяшкіна (Харківська лісовпорядна експедиція) та доповідь “Проблеми і перспективи лісової інвентаризації в Україні” Віталія Сторожука (Науково-інформаційний центр лісоуправління); на третій сесії “Розвиток національної лісової інвентаризації” доповідь “Розвиток моніторингу лісів в Україні” Ігоря Букші (УкрНДIЛГА).

Були представлені доповіді про історію, статус та розвиток національної лісової інвентаризації деяких країн: Швеції (вибіркову інвентаризацію започатковано 1923 року, остання інвентаризація проведена протягом 1983-1992 років), Польщі (1983, 1999-2001), Естонії (1996,1999-..,), Чехії (1995,2002-2004), Латвії (започатковано 2003 року). Загалом виступи були пронизані ідеєю можливості отримання достовірних таксаційних даних про ліси з наперед заданою точністю. Частину доповідей було зосереджено на порівнянні даних національних лісових інвентаризацій і результати обліків лісового фонду.

Як правило, дані обліку лісового фонду нижчі за відповідні показники, отримані під час вибіркових інвентаризацій. Крім того, достовірні дані про розмір та баланс поточного приросту насаджень, ключового показника при регулюванні лісокористування, – можуть бути отримані тільки в процесі національної лісової інвентаризації. Прогресивну технологію польових вимірів при роботі на інвентаризаційних пробних площах представили представники Чехії. Розроблена чеським Інститутом лісових екосистем система Field-Map об’єднує програмне забезпечення ГІС та електронне обладнання для картографування і дендрометричних вимірювань. Цікаву інформацію про систему неперервного лісовпорядкування та космічних досліджень лісів подано делегацією Білорусі.

Звичайно, найдетальнішу інформацію представлено про національну лісову інвентаризацію Литви. Перша експериментальна інвентаризація вибірковими методами проведена в Литві 1969 року на площі 1,4 млн. га за допомогою методу тимчасових пробних площ, 1996 року в лісовому районі Jures за фінансової підтримки Шведського агентства з міжнародного розвитку (SIDA) та за участю компанії Jakko Poyry було реалізовано модельний навчальний проект з впровадження національної лісової інвентаризації литовських лісів із закладанням трактів з постійними та тимчасовими пробними площами. Повномасштабна національна лісова інвентаризація тут розпочата 1998 року.

Національну лісову інвентаризацію Литви проведено протягом 1998-2002 років, в 2003 році почалися повторні виміри в трактах. Закладені 5600 постійних пробних ділянок, обміряні 149 тисяч дерев, 144 тисяч ростучих дерев закартографовані, на кожну з постійних пробних ділянок виготовлені карти розташування дерев. Площа кругової постійної пробної ділянки становить 0.05 га. Кожна представляє площу в 400 га, а разом з тимчасовими ділянками – 300 га лісів. Інвентаризацію проводили три польові бригади, зокрема бригада з контролю та лісового моніторингу, група обробки інформації – загалом 1З спеціалістів державної лісовпорядної служби.

Під час інвентаризації оцінені всі важливі показники литовських лісів. Крім встановлення таксаційних показників окремих дерев на пробних площах, визначалися тип ґрунту і тип умов місцезростання, ступінь пошкодження дерев, дефоліація, багатство і якість підросту та підліску, пошкодження тваринами, а також багато інших показників. Точність при рівні достовірності 0,68З оцінки площі литовських лісів, ростучого запасу та приросту на одиниці площі наближається до 1 %. Серед таксаційних даних показові високі значення поточного приросту (таблиця), а також значні перевищення значень загального запасу та запасу стиглих насаджень, отриманих при інвентаризації над даними обліку лісового фонду. Результати проведення національної інвентаризації і подальший розвиток методики вибіркових досліджень описані у виданні “Литовська національна лісова інвентаризація 1998-2002 років. Технологія вибіркових досліджень, методи, результати”.

Отже, лісова інвентаризація дозволяє отримати вичерпні характеристики лісових ресурсів на національному рівні. Серед 247 показників, що подаються країнами до оцінки лісових ресурсів FAO, 147 цілком і 66 частково можуть бути надані за результатами національної лісової інвентаризації, і лише З4 показники, переважно пов’язані з даними про лісові пожежі та поширення зеленокнижних та червонокнижних рослин, не можуть бути отримані безпосередньо. Розвиток лісової статистики та національної лісової інвентаризації тісно пов’язаний з рядом міжнародних та європейських ініціатив – Гельсінським процесом, ІСР-Forest, LUKAS, Кіотським протоколом, EFICS, FRA. Сучасний розвиток національних лісових інвентаризацій визначається появою нових методів досліджень, таких, як цифрове фотографування та лазерне аеросканування, поглиблення міждисциплінарних зв’язків, але польові вибіркові дослідження є і будуть залишатися основою лісової інвентаризації.

Україна поки що не має досвіду проведення вибіркових лісових інвентаризацій з використанням статистично достовірних методів. Її частково підміняє періодичний облік лісового фонду, заснований переважно на даних окомірної таксації. Різниця в результатах і точності обліку та інвентаризації пояснюється вибором різних первинних одиниць виміру: якщо при обліку лісового фонду показники встановлюються від насадження, то при інвентаризації результати отримують від вимірів окремого дерева. Нині з ряду причин зібрати на державному рівні інформацію за методикою обліку лісового фонду про ліси всіх лісокористувачів неможливо. Зміна форм власності та реформування управління лісами вимагають перегляду підходів до обліку лісових ресурсів та ведення лісової статистики. Звичайно, розробка і запровадження національної системи лісової інвентаризації потребує значних довготермінових інвестицій. Тому реалізувати її нині доцільно і можливо шляхом запозичення технологій та знань. Проведення модельного навчального проекту із залученням інвестицій в одному чи двох модельних лісгоспах з розробкою та апробацією методики, як це було зроблено в Литві, дозволило б відновити науково-дослідні та експериментальні праці в галузі оцінки лісових ресурсів і надалі ініціювати проведення української лісової інвентаризації. Дані можуть бути використані при розробці державної лісової політики, лісових програм, планування інвестицій у лісове та лісопереробне виробництво, при розробці екологічної політики, оцінці лісових земель, ландшафтному веденні лісового господарства, в наукових дослідженнях.

Віталій Сторожук, Науково-інформаційний центр лісоуправління
Микола Рековець, Українське державне лісовпорядне виробниче об’єднання