Що то буде, що то є?

Над цим сушать голови закарпатці, спостерігаючи за розмахом, з яким зводиться
об’єкт неподалік Жденевого Воловецького району

З літопису наших днів

Володимир КАРПІЙ, кор. “Сільських вістей”

У тиху й унікальну курортно-рекреаційну зону Карпат, що біля селища Жденеве,
котру досі дивом обминала “сокира” тотального винищення гірських лісів,
здається, також увірвалася “цивілізація”. З ранку й до пізньої ночі снують
тут багатотонні вантажівки, везуть свіжопрокладеною у високогір’я дорогою
найрізноманітніші будівельні матеріали. Доставляють їх на урочище “Паражин
Потік”, назване так на честь однойменної річки, що жебонить поруч. Числиться
воно як обхід N 5 Жденевського лісництва Воловецького держлісгоспу.

Будова під пильним оком охорони, тож щоб потрапити туди, “вписуємося” у
колону автомашин з вантажами і разом із нею піднімаємося на урочище від
жденевської асфальтівки. Дорога важка. Свіжоукатаний у гірський грунт щебінь
летить з-під коліс великоваговиків. Виникають вибоїни, які тут же засипає
спеціальна дорожна бригада.

Траса тягнеться уверх, а поруч із нею змійкою в’ється свіжовикопана траншея.
Кладуть у неї пластмасові труби, якими подаватиметься на урочище газ, а також
кабель високочастотного урядового зв’язку.

Проминаємо туристичну базу “Форель”, яка славиться як чудове місце відпочинку
не лише влітку, але й взимку – роздолля для гірськолижників.

У потічку екскаватор вибирає з русла гальку. Везуть її на мощення дороги.
Замовкло тут багатоголосе птаство, не побачите звірини: “цивілізація”
відігнала гірську фауну з цього благословенного місця…

Як можемо, тиснемося у цій громозвучній кавалькаді своєю “четвіркою”,
піднімаємося ще вище. І там, де “Паражин Потік”, очам відкривається
мальовнича галявина. Наче з-під землі виростає триповерхова вілла, яка вражає
своїми розмірами і польотом архітектурної фантазії. Зводять будівлю
кільканадцять десятків робітників. На спецівках багатьох із них емблема з
написом “Світанок”. Пізніше мені пояснили, що таку назву має один із
будзагонів “Укрзалізниці”. Поцікавився в робітників: для кого зводиться
особняк? Відповіді не отримав. Мовляв, будова як будова, їхнє діло робити, а
не вникати в тонкощі… Чоловік без означеної емблеми на рукаві суворо
зиркнув:

– Вибиралися б звідси пошвидше, а то – чого доброго… – і кинув поглядом на
чорний “джип” із затемненими вікнами, що стояв неподалік. Двері в ньому були
дещо прочинені. На нас вороже дивився здоровань. За ним – силует таких же
розмірів.

Від’їжджаємо. “Джип” на певній відстані супроводжує нас. Номери київські, але
забрьохані болотом, так що повністю розгледіти їх не вдається. Легковик
відстав від нас лише тоді, коли ми вибралися на жденевську асфальтівку.
Натрапляємо на робітників, що зварюють газові труби. Цікавимось: хто ж
зводить об’єкт на гірській галявині?

– Кажуть, там буде турбаза київських футболістів, – каже один із
газозварників.

– Навіщо ж дурити людей! – спалахує його колега. – Будуємо особняк для
подружжя Медведчуків. Вони не раз приїжджали сюди, цікавились, як іде
будівництво.

Про те, що в урочищі “Паражин Потік” дуже спішно зводиться особняк для голови
президентської адміністрації Віктора Медведчука, мені говорили в Жденевому,
райцентрі Воловці, обласному центрі. Але не державні службовці, а трудівники
й ті, хто має доступ до “владних коридорів”. Однак таку інформацію, як
кажуть, до справи не підшиєш. А з іншого боку… Кажуть, має чоловік великі
гроші, чому б не витратити частину з них на сімейне кубельце у Карпатах?

Однак багато моментів у цій історії насторожувало й дивувало. Насамперед, хто
дозволив зводити об’єкт у курортно-рекреаційній зоні? Хто виділив під нього
величезну ділянку – 35 гектарів, яка на вагу золота серед малоземельних селян
гірських районів, для яких одна сотка – справжнє багатство? Чому закривають
очі на методи зведення будови: нищиться довкілля, вирубуються дерева,
забруднюється чималий гірський масив? Усі ці питання адресую голові
Воловецької районної ради Івану Панькуличу.

– Сесія райради виділила під це будівництво півгектара землі, – повідомив
Іван Васильович. – Нам сказано, що об’єкт зводитиме футбольний клуб “Динамо”,
буде сучасна база відпочинку для столичних футболістів.

Іншою інформацією голова райради не володів.

Зацікавився об’єктом і народний депутат України від КПУ закарпатець Іван
Мигович. Він звернувся з депутатським запитом до голови Закарпатської
обласної ради Миколи Андруся, в якому підкреслив, що із звернень виборців,
громадськості, повідомлень місцевої преси начеб біля села Жденеве (Збини)
Воловецького району розпочато спорудження ще однієї бази київського
футбольного клубу “Динамо”. Для неї в обході N 5 Жденевського лісництва
(урочище “Паражин Потік”) ізольовано велику територію, на якій ведуться
різноманітні роботи, що викликає стурбованість серед населення цієї гірської
місцевості та широкої громадськості краю.

“Враховуючи це, – говориться далі в депутатському запиті, – згідно статті 9
Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про мораторій на проведення
суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського
регіону”, Закону України “Лісовий кодекс”, прошу дати відповіді на такі
запитання: що за об’єкт, за яким проектом, для якої мети зводиться біля с.
Жденевого? Які основні дані вказаного проекту (площа, власник, замовник,
підрядники, джерела фінансування та інше)? Коли, хто і яким чином узгодив з
обласною радою відведення лісів під вирубування, скільки фактично і які
угіддя займе цей об’єкт? Чи проведена встановлена законом експертиза проекту,
хто її проводив, які зробив висновки і рекомендації? Як узгоджується
спорудження об’єкта із законом про мораторій на суцільні вирубки
ялицево-букових лісів у гірській зоні Карпат? Які економічні, соціальні,
екологічні наслідки даного об’єкта, зокрема зменшення лісового покриву, забір
гальки з мілководного потічка для під’їзної дороги, знищення лікарських трав
тощо? Чи причетні до спорудження об’єкту військові підрозділи,
“Укрзалізниця”, УТОГ та інші організації з відповідними трудовими,
матеріальними, фінансовими ресурсами? Чим зумовлено проведення до цього
об’єкта ВЧ-зв’язку, висока інтенсивність робіт, їх секретність? Яким буде
його реальний статус, функції, підпорядкування, з огляду на причетність до
нього В. Медведчука, Г. Кирпи, І. Різака та інших керівників країни і
області?”

Питання, поставлені обласній владі народним депутатом Іваном Миговичем,
турбують громадськість Закарпаття, мешканців сіл, що межують із Жденевим,
оскільки вже зараз для них проблеми урочищ “Паражин Потік” і “Кочилово”, де у
перспективі подальше розгортання робіт, – болючі, як ніколи. Відвідини їх
заборонені. Люди питають: де вони випасатимуть худобу, заготовлятимуть сіно,
збиратимуть ягоди, гриби, котрі останніми роками стали чи не єдиним джерелом
виживання?

Можна зрозуміти й громадськість закарпатського краю, котра резонно запитує:
доки тут господарями почуватимуться не ті, хто народився і виріс, а керівна
верхівка СДПУ(о), котра вважає Закарпатську область своєю вотчиною і довела
край до зубожіння, використовуючи для свого збагачення щедрі природні
ресурси?..

Що ж відповіли на депутатський запит Івану Івановичу?

– З відповіді нічого не зрозуміло, – каже він. – Наче й не ставилися перед
обласною владою конкретні питання. Усе, мовляв, добре, горяни матимуть велику
вигоду від того, що дозволили збудувати на своїй території сучасну базу
відпочинку спортивного клубу “Динамо”. Однак прес-служба клубу, як виявилося,
нічого не знає про свою нову базу.

Аби якось зняти соціальну напругу, недавно прес-служба Закарпатської
облдержадміністрації обнародувала у місцевих виданнях інформацію: з
ініціативи голови адміністрації, першого секретаря обкому СДПУ(о) Івана
Різака була організована поїздка журналістів на будову, щоб вони
пересвідчились, що тут зводиться, для кого і що матимуть від цієї оборудки
мешканці Воловецького району.

“За словами губернатора, – читаю у повідомленні прес-служби ОДА, – таких
жорстких умов до інвестора ще не ставили. На будівельному майданчику
дотримані всі екологічні та санітарні норми. Дерев тут ніхто не рубав, більше
того, будуються берегоукріплення, дорога. За частковий викуп ділянки під
будівлю і довгострокову оренду селищна рада отримає понад мільйон гривень.
Уже цього року буде проведено газ, на що футбольний клуб виділяє сім з
половиною мільйонів гривень. Отримає село телефонний зв’язок, будуть
відремонтовані дороги. Для цього теж буде потрачено чималі кошти – майже два
мільйони гривень”.

У селищній раді про таку щедрість ніхто чомусь не відав.

Подумалося: чи не використовують знову есдеки щодо Закарпаття стару заїжджену
платівку? Свого часу, як В. Медведчук та Г. Суркіс стали народними депутатами
України від краю, а у крісло голови облдержадміністрації посадили тодішнього
першого секретаря обкому СДПУ(о) Сергія Устича, громогласно заявили, що
беруть Закарпаття під свою опіку. Обіцяли тоді великі гроші на газифікацію
області, відшкодування втрат, які зазнали місцеві люди від повеней. А що з
того вийшло, відомо кожному краянину. Скінчилося все обіцянками-цяцянками.
Правда, в області провели деяку газифікацію населених пунктів за кошти
місцевих жителів та виділені з державного бюджету, а не з багатої
есдеківської партійної каси. Тому, закономірно, зараз закарпатці, особливо
мешканці Жденевого, не ждуть милостині від самозваних “благодійників”.
Кажуть, їх уже попереджено: після підключення селища до протягнутої в урочище
до палацу труби, за будівництво газової мережі у селищі доведеться
розплачуватися селянам. Люди горюють: де взяти сотні гривень, коли процвітає
масове безробіття?

Явним стає і дещо інше. За підрахунками Воловецького держлісгоспу, збитки від
вилучення під “об’єкт” лісових угідь становлять уже понад 2 мільйони 700
тисяч гривень. Що ж це за такий інвестиційний проект, коли вже на першому
етапі його реалізації держава зазнає збитків? Керівництво ж області видає це
за велике благо…

Та люди вже добре знають, хто саме за партійним статусом очолює Закарпаття,
хто фактично є тутешньою владою. Від неї у краї привілля тим, хто танцює під
есдеківську дудку. Зрештою, і журналістів для поїздки у Жденевого на оглядини
“об’єкту номер один” підбирали саме з таких видань, котрі вірнопіддано
служать есдекам. Возили їх туди через ресторан “Уклин” та
спортивно-оздоровчий комплекс “Карпатський мисливець”.

Не писати ж їм після цього про бездушно розтоптану первоздану красу
унікального куточка Карпат, про біди місцевих селян! Та про те, що захоплено
не півгектара землі, виділеної райрадою під дачу, а значно більше.

“Об’єкт”, яким так опікується Віктор Медведчук, – не рядовий. Сюди, кажуть,
наїжджає міністр транспорту. Будова – в центрі уваги закарпатського голови
облдержадміністрації. Мені це нагадує (правда, у менших масштабах) те, що
робилося кілька років тому з будовою біля села Гута Богородчанського району
Івано-Франківської області. Говорила влада, що то буде оздоровниця для
залізничників, а тепер там президентська дача “Синьогора”. Тож і біля Жденево
щось твориться для “великих”? З’явилися, наприклад, чутки, що будовою міг
зацікавитися великий російський капітал, що гостини Бориса Єльцина у
“Синьогорі” не випадкові…

Та це здогадки. Зрозуміло ж одне: господарюватиме на урочищі “Паражин Потік”
хтось із сильних владного нинішнього світу. І не лише розмах будови свідчення
тому, а насамперед відведена під неї земля. До речі, на вилучення ділянок
значного розміру під подібні проекти має право лише Верховна Рада. Але, за
інформацією народного депутата Івана Миговича, про це Верховну Раду ніхто не
питав.

Що ж, беззаконня воно і є беззаконням. І творець його – вершина владної
піраміди. А звідти злиднів та поневірянь рядової людини не видно…

Володимир КАРПІЙ, кор. “Сільських вістей”.

Закарпатська область.

**

Верховна Рада України направить генеральному прокуророві України Геннадієві
Васильєву запит, що стосується протизаконної фінансово-господарської
діяльності голови адміністрації президента Віктора Медведчука. Запит,
авторами якого є 12 народних депутатів, зокрема члени фракції Соцпартії
Валентина Семенюк, Йосип Вінський, Іван Сподаренко, зачитав у п’ятницю на
ранковому пленарному засіданні спікер парламенту Володимир Литвин.

“Сільські вісті” 2003.12.16