Ліс – зона? Так, особливої уваги

Рішення прийняли після ухвал сільрад Лісної Слобідки, Товмачика, Раківчика, Лісного Хлібичина, Черемхова, Шепарівців та Іванівців. Оскільки воно зачіпає силу населення (понад 11 тисяч осіб межівних сіл, грибників, збирачів ягід і лікарських рослин), то закономірно виникло запитання: чи може тепер пересічний громадянин безперешкодно зайти до лісу?

Виявилося, що про права простої людини в районному парламенті наче не забули. Підрозділ мисливського господарства "Варто" має стосовно цього певні зобов’язання. Його директор Володимир Мельник після виходу газетного матеріалу побажав, озброївшись законодавством та картою мисливських угідь Коломийщини, ще більше розширити тематику публікації, щоб яснішими стали вигоди порушеної проблеми.

Редакційний гість спершу уточнює. Районна рада, так, погодилася надати дозвіл, щоб їхнє товариство користувалося 3970 га угідь для мисливського господарства. Це 5,7%, а не 24,5%, з 69,2 тисячі га загальної площі. Остаточне рішення – надати чи ні – прийматиме обласна рада.

– Однак давайте спочатку, – каже пан Мельник, – розглянемо, що таке мисливське угіддя. Закон "Про мисливське господарство та полювання", відповідно до якого ми чітко діємо й робимо все дозволене, пояснює, що це ділянка суші та водного простору, де перебувають мисливські тварини, які можуть бути використані для мисливського господарства.

Форма власності тут, як доводить, державна, тільки користувачами можуть бути різні юридичні й приватні особи, громадські організації. Скажімо, в районі такими були дві структури – УТМР та "Держлісгосп", тепер з’явилося "Варто". Звірі, що перебувають у стані природної волі, належать усьому українському народу, право власності на них мають органи держвлади. Тож про відшкодування завданих кабанами, які ходять городами, втрат слід апелювати не до мисливського господарства, "вина" якого може хіба бути в сприянні росту популяції.

– Закон регламентує права й обов’язки користувачів, тут нікуди не дінешся, – переконує співрозмовник. – Ми зобов’язані спрямовувати комплексні заходи на відтворення, в тому числі штучне, мисливських тварин. Маємо зберігати й поліпшувати середовище їхнього перебування, щорічно вкладати кошти в охорону і відтворення з розрахунку на тисячу га лісових угідь.

А тим часом слід забезпечувати ефективність господарства, на що впливають три фактори: охорона, відтворення і раціональне використання. Найболючіше – боротьба з браконьєрами, що лягатиме на їхню єгерську службу, куди важко знайти охочих, хоч й обіцяють тисячегривневу зарплатню. А факти не тішать. Колеги з УТМР цьогоріч склали на порушників 11 протоколів і вилучили 8 одиниць зброї, "Держлісгосп" – відповідно 3 й 1. Сам В.Мельник два тижні тому був серед тих, хто затримував групу мисливців з УТМР, які незаконними методами добули борсука в районі Товмачика. Відкрито кримінальну справу і резонанс неабиякий – знищено занесеного в Червону книгу України звіра.

– У нас звикли боротися з крадіями як явищем, а треба ліквідувати передумови, – вважає пан Мельник. – Має бути господар (користувач), який несе відповідальність за конкретну ділянку. На території, якою опікуємося, ніхто не буде незаконно рубати ліс, бо подумають на нас. І мусимо запитувати, чого людина вештається, бо розставляння сілець теж заборонено. Так, обов’язково треба забезпечувати культуру спілкування, але й важливо наголосити: чесній людині немає чого боятися. Розуміємо, проблему браконьєрства однією єгерською службою без допомоги місцевих жителів, працівників правоохоронних органів не розв’язати, має бути свідомість і принциповість, любов до братів наших менших усіх громадян. Готові до спілкування на сторінках преси, в ефірах телебачення і радіо.

"Варто" сьогодні на чотирьох обладнаних майданчиках підгодовує кабанів і козуль. Цьогоріч зібрали непоганий урожай вівса. На орендних землях Черемхівської сільради тепер посіяли 8 га озимого жита. Як ґаздувати, вивчали досвід подібного господарства "Надбужжя" в Золочівському районі Львівської області. Виявляється, для належної міграції тварин треба мати не менше 10 тисяч га площі. Тому й хочуть погодити користування ще 1010 га на двох віддалених площах. Перша належить Виноградській і Воронській сільрадам, межує з Тисменицьким районом, друга – у віданні Жукотина і Торговиці по сусідству з Тлумаччиною. Це слід учинити ще й заради забезпечення достатнього контролю проти браконьєрського відстрілу дичини. Тим паче що Ліснослобідська сільрада в урочищі Мар’янка (за автозупинкою біля кав’ярні "Клен") дозволила зведення вольєру на зразок, що в Марківцях поблизу Івано-Франківська. Тут на обгороджених сіткою 50-80 га намітили розводити середньоєвропейську лань, надалі при хорошому розмноженні молоду паросль випускатимуть на волю. "Тваринний світ, – цитує Закон "Про тваринний світ" пан директор, – є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей". Виходячи з цього, керівництво "Варто" зобов’язується приймати в своїх угіддях виїзні уроки шкіл району і міста, які навчатимуть молоде покоління дбайливого ставлення до довкілля.

– На початку 80-их років минулого століття в українських Карпатах було 2800 ведмедів, тепер їх заледве 300, – говорить на завершення В. Мельник, – не важко здогадатися, що не краща ситуація з іншими видами тварин. Наприклад, за офіційними даними, в нашому районі у 2006 році було 59 кабанів та 175 козуль, а у 80-их роках – в середньому відповідно 533 та 475 особин. 560 законних мисливців Коломийщини (найпоширеніша організація серед споріднених в області) підтримують думку і нас, бо мусять самі впливати на розв’язок близької їм проблеми, їдете Німеччиною, Східною Європою – часто-густо звірина перебігає дорогу. Віриться, що незабаром так буде і в нас. Спершу, в крайньому разі, через асфальтівки на Івано-Франківськ та Яремчу.