“Яке ж це слово приязне: Карпати!..”

У серці гір

Завітаймо на Прикарпаття, в одну з найлісистіших областей, де під насадженнями 41 відсоток території, і знаходяться вони переважно в гірській частині. Дві третини земель лісового фонду закріплено за 16 лісгоспами Івано-Франківського обласного управління лісового господарства, яке очолює Олексій Голубчак. Йому й перше слово перед дорогою.

– Основна мета роботи наших підприємств – розширення площі лісів та збільшення лісистості регіону, – зазначив Олексій Іванович. – Серед завдань – підвищення продуктивності та стійкості насаджень; дотримання комплексності, безперервності та невиснажливості в процесі використання лісоресурсів; охорона і збереження генетичного біорозмаїття, впровадження біологічних методів боротьби з хворобами та шкідниками; розробка науково обгрунтованих систем природоохоронних технологій. Щороку садимо нові ліси на півтори тисячі гектарів, ще в середньому на одній тисячі гектарів створюємо умови для природного поновлення. Першочергові зусилля спрямовуємо на підтримання інтересів природи, тобто нашого майбутнього.

Для знайомства обираємо лісгосп, який знаходиться у самісінькому серці гір, на перетині туристичних шляхів – Делятинський.

Своїми деревними, рекреаційними ресурсами Карпати завжди приваблювали людей. У минулому це нерідко призводило до інтенсивного використання зеленого багатства, масового вирубування дерев. При цьому на другий план відходило відновлення насаджень. У 50-60-ті роки минулого століття трудівники галузі забили тривогу: Карпати в біді. І взялися виправляти помилки. Садіння і ще раз садіння, переведення найцінніших деревостанів до природно-заповідного фонду, зменшення розрахункової лісосіки дали змогу ліквідувати розрив між вирубуванням та створенням нових лісів. У Делятині 1995 року на базі місцевого лісокомбінату організували лісгосп, який очолив молодий, перспективний лісівник Іван Симчич. Відтоді чітко взяли курс на еколого-збалансоване лісокористування, завдяки якому виникає сприятливе середовище для повноцінного поновлення насаджень, збереження природної рівноваги в гірських екосистемах.

Масиви лісгоспу (а це понад 31 тис. га) розташовані в басейні річки Прут, у смузі буково-ялицевих насаджень. Еталонні ліси зазвичай відводили до заповідного фонду, в експлуатаційному створювали і нині створюють насадження "з нуля". А це досить тривалий і трудомісткий процес. Як скоротити його та зменшити затрати? Вихід підказала сама природа. У зріджених насадженнях, де ще за часів господарювання лісокомбінатів інтенсивно здійснювали прохідні та санітарні рубки, утворилися природні молодняки основних порід, які успішно замінюють материнське насадження відповідно до лісосировинних умов. Ростуть під наметом окремо або в куртинах до віку стиглості верхнього ярусу, досягають у діаметрі 16-18 см. Згідно з діючими правилами, вони підлягають рубці при головному користуванні разом з основним ярусом деревостану.

Десятинці помітили цю "несправедливість" стосовно молодого покоління лісу і припинили відводити кращий молодняк у рубку, залишаючи його на лісосіках для дорощування. Тепер під природним поновленням 60-70 відсотків вирубок, котрі якщо не відразу, то через один-три роки переводять у заліснену площу.

І "живий" герб країни

Разом з начальником відділу лісового господарства Романом Здреником і лісничим Микуличинського лісництва Василем Поповичем ми піднялися високо в гори, аби побачити, як господарюють горяни в сучасних умовах.

– У ялицево-букових та буково-ялицевих насадженнях, -розповідає Роман Петрович, -практикуємо поступові рубки у два прийоми. Під час першого забирається частина стиглого деревостану, за рахунок зменшення повноти утворюються освітлені вікна, які наступного року засіваються насінням з ялиць і буків, що ростуть поряд. Ці молоді сіянці, захищені від багатьох кліматичних факторів, інтенсивно приживаються. Буквально через п’ять-сім років маємо сформований підріст, який кількісно перевищує посаджений на ділянках. Верхній ярус залишеного деревостану забираємо тільки взимку, коли випаде сніг. У ялицево-буково-смерекових насадженнях на схилах з крутизною до 25 градусів застосовуємо вузьколісосічні рубки з шириною лісосік до 50 метрів. Для заліснення використовуються корінні деревостани лісосіки та сусідні, не відведені в рубку. Отож додатково збільшується кількість природного поновлення. За такого способу значно зменшується ймовірність виникнення вітровалів. Поступові, вузьколісосічні рубки, яким перевагу надають і в Європі, надзвичайно ефективні -заощаджується до 90 відсотків затрат на відтворення. Після проведення другого прийому рубок отримуємо молодий ліс, де дерева вже мають висоту до метра і більше. У ньому практично відсутні або є в малій кількості другорядні породи – береза, верба.

– Якщо не помиляюсь, – кажу, – то на протилежній горі бачу "живий" герб України.

– Так, у наших лісах часто можна побачити насадження у вигляді символіки держави, -жваво пояснює лісничий Василь Попович. – На схилах, які проглядаються з шосейних чи лісових доріг, "ростуть" тризуби. Садимо їх на свіжих вирубках з природним поновленням бука. Основну лінію становить модрина – вона досить гарна за будь-якої пори року. Лінію модрини з обох боків підкреслює темно-зелена лінія ялиці. Садимо рослини через два метри, така ж відстань і між рядами – аби якомога швидше зімкнулася крона, і "герб" ожив…

Символіку країни в оригінальному виконанні можна побачити також у Дорівському, Любіжнянському, Зарічанському лісництвах. Насадження доглядають, доповнюють.

Цікаві об’єкти стали надбанням Карпат, привертають увагу туристів, котрі намагаються обов’язково сфотографуватися на тлі зелених тризубів. Але повернемося до прозаїчних лісівничих справ.

Без шкоди природі

Значну увагу в лісгоспі приділяють впровадженню новітніх еколого-зберігаючих технологій. Лісосічний фонд розробляють в основному взимку, це допомагає запобігти ерозійним процесам, зберегти природний підріст. Деревину транспортують колісними тракторами, також використовують гужовий транспорт -найдешевший і найбільш екологічно безпечний. Три роки тому директор Іван Симчич на галузевій виставці в Австрії вподобав повітряно-трелювальні установки – дві такі купили для підприємства. Затрати виправдали себе – мають змогу працювати на віддалених ділянках, не завдаючи шкоди природі.

Розробили програму нарізування гірських доріг. Якщо раніше їх прокладали вздовж потоків, то нині будують на вододілах (хребтах), з боковими вусами до лісових масивів.

Цього року "Облавтодор", який виграв тендер, прокладе вісім кілометрів доріг з гравійно-щебеневим покриттям у Любіжнянському лісництві. Таким чином, з’явиться можливість освоїти приблизно 250 тисяч кубометрів дозрілої деревини у недоступних букових насадженнях.

Проблемним залишаються в лісгоспі деякі ділянки похідних смеречників: приблизно на 5 тисячах гектарів загрожує всихання. Три роки тому мали ще 2,5 тисячі, а сьогодні таких залишилось менше 200 гектарів. Решту розробили. При залісненні на їхньому місці перевагу надають швидкоростучій модрині. Висаджують навіть на ділянках, залишених під природне поновлення. У перспективі очікують отримати на місці смеречників змішані насадження, більша половина в яких буде представлена модриною. Ввесь садивний матеріал вирощують власними силами. Кожен лісник має в обході розсадник. Для отримання поліпшеного насіння використовують високий потенціал лісонасіннєвої бази -генетичні резервати, плюсові дерева, насіннєві плантації та ділянки. Площі, на яких відсутнє чи недостатнє природне поновлення, заліснюють у найкращі агротехнічні строки. За прикладом колег із Німеччини взялися вирощувати сіянці із закритою кореневою системою в контейнерах. Технологія ефективна, не потребує великих затрат; оскільки в цій місцевості переважають важкі суглинки, готують спеціальні грунтові субстрати. Садять з допомогою пристосування, яке побачили у німців: воно нагадує меч Колосова, тільки робочий орган у нього – труба, якою роблять ямки і поміщають у них садивний матеріал з контейнера. Широко експериментують як з основними лісотвірними, так і з декоративними породами.

На території Микуличинського лісництва довелося побачити ялину колючу, щеплену на ялині звичайній, горобину чорноплідну – на горобині звичайній. Досліди проводять помічник лісничого і його син Василь Попович. До речі, у лісництві ще два роки тому із семи лісничих шестеро помічниками мали синів. На думку директора, подібна практика виправдовує себе: батьки передають дітям знання та вміння, виховують з них справжніх лісівників. Дехто вже пішов працювати в інспекцію лісів, на інші відповідальні посади. Продовжують трудитися в дружному тандемі, окрім Поповичів (Василя Павловича та його синів Василя і Юрія), Василь Бойко з сином Михайлом (Дорівське лісництво), Дмитро Мигалюк із сином Любомиром (Любіжнянське лісництво), Іван Грищук із сином Василем (Зарічанське лісництво). "Маємо надійний молодий резерв", – з гордістю наголошує Іван Симчич.

…16 вересня у працівників лісу країни професійне свято. Привітаймо "зелених" архітекторів. Добра і щастя вам, творці краси, нових успіхів в облагороджуванні рідної землі!

"Урядовий кур’єр" 2007.09.15