Нова влада взялася за дичину. Її схоже теж розподіляють за партійним принципом.

Час-2000 №41 від 10.10.2003
Шановний читачу, в газеті “Час-2000” (№166) від 21 червня 2002 року ми вже висвітлювали ситуацію, що склалася навколо закріплення мисливських угідь Верхньо-Петрівецького лісництва Сторожинецького держлісгоспу і що цьому передувало. Сесія обласної ради своїм рішенням № 87-15/01 від 21.06.2001 року, дотримуючись букви Закону, керуючись чинним законодавством, закріпила ці угіддя терміном на 15 років за мисливським господарством “Зубровиця” Сторожинецького державного лісогосподарського підприємства.

Але певні сили, зацікавлені в тому, щоб повернути історію назад, намагаються знову і знову винести це питання на розгляд сесії з метою повернення угідь Глибоцькому УТМР. Зі зміною влади в області та Глибоцькому районі у них знову з’явився шанс, і вони, користуючись моментом, вирішили взяти реванш. Ну що ж, читачу, поміркуймо разом над ситуацією і спробуємо прорахувати на декілька років вперед шанси на існування взагалі та збільшення чи зменшення зокрема поголів’я дикої мисливської фауни га шанси глибоцьких мисливців пополювати на диких кабанів та козуль на території окремо взятого лісництва в разі, якщо угіддя залишаються за Сторожинецьким держлісгоспом і в разі, якщо, не приведи Господь, угіддя віддадуть Глибоцькому УТМР.
Як відомо з попередньої статті, мисливські угіддя згаданого лісництва були у тимчасовому користуванні Глибоцького УТМР, тобто громадської організації, декілька десятків років. За цей період в результаті безвідповідально-злочинного ставлення до мисливської фауни, без мінімальних вкладень в біотехнічні заходи, без належної охорони угідь від браконьєрів керівництво цієї організації на чолі з І .С.Кудаковим довела кількість основних видів мисливської фауни до жахливо низької чисельності. На площі 6961 га лісових угідь у 2001 році на момент перезакріплення угідь нараховувалось лише 9 оленів, 27 диких кабанів, 69 козуль! Керівництво ж організації у своїх звітах переможно звітувало про чисельність у декілька разів більшу, отримувало під ту чисельність значну кількість ліцензій і щорічно влаштовувало шикарні полювання, на яких відстрілювалось по одній ліцензії декілька тварин, а самі ліцензії використовувалися теж неодноразово! І в той же час в цих угіддях ніхто не займався підгодівлею тих же оленів, кабанів і козуль. А охорона фауни від браконьєрів? За останні 5-7 років до перезакріплення єгерською службою УТМР в цих угіддях не було затримано жодного порушника правил полювання, угіддя фактично були віддані на відкуп браконьєрам. А ще слід відзначити, що майже за 50 років, протягом яких Глибоцький УТМР тимчасово користувався цими угіддями, він не створив там жодного кормового поля для диких тварин, не побудував жодної мисливсько-господарської споруди, підгодівельного майданчика, мисливської вежі чи мисливського будинку. Тобто це наочний приклад суто споживацького підходу до мисливської фауни як природного ресурсу загальнодержавного значення з боку тимчасового користувача.
Чим могли держлісгосп, обласне управління лісового господарства, обласна екологічна служба байдуже спостерігати за таким катастрофічним в повному розумінні цього слова станом речей? Ні! Тому згадана сесія облради, за поданням Чернівецького облуправління лісового господарства, погодженим з облдержадміністрацією та обласною екологічною службою, мисливські угіддя Верхньо-Петрівецького лісництва закріпила за постійним лісокористувачем – Сторожинецьким держлісгоспом. При цьому слід зауважити, що єдиним законом, який регламентує взаємовідносини у сфері мисливського господарства, і в першу чергу порядок надання у користування мисливських угідь, є Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22.02.2000 р. №1478-ІІІ.
Що ж встиг зробити держлісгосп за ці два роки? Прийняв на ці угіддя двох єгерів та старшого єгеря, які мають службову зброю, спецзасоби, радіостанції, сезонних робочих, гужовий транспорт і які регулярно отримують зарплату. За цей період побудовано два кормосховища, 10 годівниць для оленів і козуль, 6 підгодівельних майданчиків для диких кабанів, зводиться мисливський будинок. Створено значну кормову базу для мисливської фауни, зокрема засіяно і посаджено 5 (!) га кормових полів, а на 2003 планується посадити ще півтора-два га! За зимовий період 2002-2003 рр. для підгодівлі фауни викладено 6,1 т сіна, 12 тис. шт. кормових віників, 3 т солі-лизунця, 12 т кукурудзи в качанах. Місцеві мешканці, які живуть поруч з лісом, лісова охорона лісництва та робочі кажуть, що до цього часу вони навіть уяви не мали, що диких тварин годують сіном та кукурудзою. Такого вони не бачили десятки років! Значно посилилася і охорона фауни від браконьєрів. Єгерською службою держлісгоспу за період 2001-вересень 2003 затримано 29 браконьєрів, двох з них притягнуто до кримінальної відповідальності. Практично за ці два роки держлісгоспом зроблено для покращення умов перебування мисливської фауни у десятки разів більше, ніж його попередником, Глибоцьким УТМР за останні декілька десятків років! Тільки грошових коштів витрачено понад 25 тис. гривень! Це дало свої результати: за даними мисливської таксації, проведеної фахівцями держлісгоспу за участю представників екологічної служби, на території цього лісництва у лютому 2003 року налічувалося 18 оленів, 38 кабанів, 130 козуль, і це без урахування цьогорічного приплоду! Тобто чітко прослідковується тенденція до збільшення поголів’я, а не до зменшення, як це було до перезакріплення угідь.
А чим же займався весь цей період колектив Глибоцького УТМР? Посилив боротьбу з браконьєрством на решті територій своїх угідь, щоб показати рівень професійності та вміння працювати? Ні, жодного протоколу на порушників! Збільшив площі кормових полів для покращення кормової бази диких тварин? Ні! Покращив підгодівлю фауни у зимовий період? Перевірка, що проводилася облуправлінням лісового господарства у лютому 2003 року встановила протилежне: підгодівля на найнижчому рівні! І в той же час у 2002 році п.Кудаковим безпідставно, нахабно, з порушенням всіх можливих вимог Закону було організовано і проведено у цьому ж лісництві два незаконних полювання, а простіше – браконьєрства, з залученням до нього поважних осіб з області та району. 11 січня 2003 року знову ж таки під керівництвом п.Кудакова проведено браконьєрське полювання взагалі після закінчення сезону і знову ж з залученням високих чинів. Всі ці випадки вчасно були виявлені єгерською службою держлісгоспу, а порушники негайно видворені за межі лісництва. І тільки з етичних міркувань ми не називаємо прізвища цих людей, широкими плечима яких п. Кудаков прикриває свої хижацькі браконьєрські витівки. Звичайно, цим людям подобались полювання “без гальм” і обмежень до перезакріплення угідь, а тепер ситуація змінилась: угіддя під контролем і тепер по одній ліцензії дозволяють відстріляти лише одну тварину того виду, що вказано в ліцензії. Звісно, їм це не до вподоби, вони звикли до рясних “м’ясних” полювань, а єгері держлісгоспу цього не дозволяють, вони інструктують мисливців перед полюванням, вимагають дотримання всіх вимог чинного законодавства, не допускають сваволі, що дуже дратує згадану категорію мисливців. Вони розуміють, що “золоті” часи полювання для них закінчились і вони будь за що хочуть змінити ситуацію на свою користь, а єдиний шлях до цього – повернути угіддя попередньому користувачу. І вони мають вплив на депутатів облради і обласних урядовців через свій статус солідних бізнесменів і не нехтують нічим задля досягнення своєї мети, навіть введенням в оману народних обранців! У контексті викладених фактів доповідаємо читачам ще один факт брутального попрання Закону командою під керівництвом п.Кудакова. 22 лютого 2003 року ним, за участю тих самих дійових осіб, було проведено браконьєрське полювання на території УТМР у безпосередній близькості від території держлісфонду, де незаконно вбили козулю і зайця, полювання на яких вже було заборонено. Причому відходи від розроблених тварин навіть не були сховані, а поруч з цим місцем вони влаштували пікнік! І все це без будь-якої боязні бути впійманими і наказаними! А ким пійманими – головою Глибоцької райради УТМР з єгерями, які це все організували і були безпосередніми учасниками?! Все це було виявлено і документально зафіксовано тією ж єгерською службою держлісгоспу.
А тепер виникає питання, невже ще у когось є ілюзії стосовно того, чи є сенс віддати назад угіддя громадській організації, яка ледве зводить свої фінансові кінці з кінцями, не спроможна утримувати необхідну кількість єгерів та вкладати великі кошти у біотехнічні та мисливсько-господарські заходи, у керівництва якої синдром браконьєрства – це філософія існування та стиль життя, яка висмоктала вщент мисливські угіддя згаданого лісництва і довели їх до зубожіння?! Невже не зрозуміло і не видно на практиці те, наскільки професійно грамотно підходять до проблем мисливського господарства у держлісгоспі, які там результати цієї роботи і що це – врешті-решт державне підприємство, яке є постійним лісо- і землекористувачем і яке має згідно з ст. 22 згаданого Закону “…Переважне право на користування мисливськими угіддями”. Тому Сторожинецький держлісгосп звергається до голови Чернівецької облдержадміністрації М.В.Романіва, депутатів обласної ради та її голови п.Смотра з проханням не допустити винесення цього питання на розгляд сесії як такого, що йде всупереч Закону України “Про мисливське господарство із полювання”. Не допустіть, щоб некомпетентні, тимчасові у мисливському господарстві люди знову стали господарями у лісі! Від вашого рішення залежить, чи зможемо ми і наші діти бачити у наших лісах оленів, козуль, кабанів і зубрів А небезпека цього – реальна. Нам відомо, що протилежною стороною, за допомогою згаданих раніше у статті людей з “широкими плечима” іде активна обробка депутатів, готуються документи, підключаються різні інстанції. При цьому єдиним аргументом на користь протилежної сторони, на наш погляд, може бути єдине: Верхньо-Петрівецьке лісництво територіальне розташоване на території Глибоцького району. Але ж воно входить до складу Сторожинецького держлісгоспу, складаючи єдине ціле з його основним лісовим масивом! Тому держлісгосп сподівається, що в цій ситуації переважать об’єктивізм та здоровий глузд, а не безмірні бажання та амбіції певної категорії людей. Тим більше, що ми вважаємо себе європейською державою, де повинні панувати Закон і Право. А інакше, як казав відомий гуморист: “…не ту країну назвали Гондурасом”.
Розуміємо бажання мисливців Глибоцького району не залишитися без полювання на копитних тварин, тому держлісгосп зобов’язується частину ліцензій, які будуть виділятися на ці угіддя, видавати для задоволення їхніх потреб у полюванні. Що, між іншим, і було зроблено у 2002 році: глибоцькі мисливці отримали 7 ліцензій на дикого кабана. Але для того, щоб заробити це право, вони зобов’язані, як це було завжди, брати трудову участь у будівництві годівниць, солонців, оранці кормових полів, заготівлі кормів для фауни тощо. До такої співпраці ми і закликали їх у попередній статті, але поки що гра, на жаль, іде в одні ворота.
Сергій ЧИСТОВ,
головний мисливствознавець Сторожинецького держлісгоспу