Правові проблеми у становленні Національного природного парку “Гуцульщина”

Протягом кількох років триває конфлікт довкола створення та узаконення діяльності Національного природного парку “Гуцульщина” (далі у тексті – НПП “Гуцульщина”, НПП, парк). У 2006 році він набув суспільного резонансу, до нього було втягнуто місцеві громади краю, правоохоронні структури та судові органи. 17 січня 2007 року Косівська районна рада вперше за роки державної незалежності прийняла рішення про проведення місцевого референдуму – саме по питанню відведення земель лісового фонду до НПП “Гуцульщина”.

Прецедент місцевого референдуму на Косівщині є цікавим, як ілюстрація можливостей маніпулюванні свідомістю місцевого населення та застосування  засобів “прямої демократії” заради реалізації корпоративних інтересів певних бізнесових груп.

Довідка: Національний природний парк “Гуцульщина" створено відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 р. Парк є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Його територія входить до складу природно-заповідного фонду України. Площа НПП становить 32271 га, в тому числі 7606 га земель, що надані йому в постійне користування, та 24665 га земель, що включені до його складу без вилучення у землекористувачів і на яких здійснюється господарська діяльність з додержанням вимог щодо охорони довкілля. Парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, оперативне управління здійснює Державна служба заповідної справи. Метою створення НПП є збереження, відтворення та раціональне використання типових і унікальних природних комплексів та об’єктів Покутських Карпат, що мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, рекреаційну та естетичну цінність.

Основними завданнями парку є:

• збереження цінних природних комплексів та об’єктів;
• проведення науково-дослідної роботи з вивчення природних   комплексів   та   їх   змін   в   умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
• створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони природних комплексів та об’єктів;
• проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.

Варто зауважити, що НПП "Гуцульщина" знаходиться в регіоні з прадавньою, самобутньою, багатою й унікальною в масштабах Європи матеріальною і духовною культурою. Поряд з охороною природного середовища важливе значення має збереження та відновлення багатої етнокультурної спадщини гуцулів в контексті сталого (збалансованого) розвитку регіону, де визначальними перспективами є розвиток рекреаційної та оздоровчої галузі, художніх ремесел, сталого лісового та сільського господарства (1).

За інформацією адміністрації НПП, на момент його створення у Косівському районі діяло більше 160 приватних пилорам. Тисячі кубометрів ділової деревини щороку вивозилося за межі області та експортувалися за кордон України (3). На території, що передана парку з вилученням, здійснювали майже безконтрольні рубки такі організації:

• Кутський ДЛГ – щорічні рубки кубомасою більше 15 тисяч м3.
• мале підприємство (МП) "Евріка" – суцільні рубки кубомасою біля 1000 м3 на території 5.9 га (на момент передачі земель НПП залишено не очищену від зрубаних дерев площу 3,6 га, за що нараховано стягнення в розмірі 15 813 грн).
• РП "Райагроліс" — зрубано 270 м3 деревини.
• МП "Арніка" — зрубано 1991 м3 деревини на площі 9,5 га.
• Коломийський сількомунгосп – зрубано 937 м3 деревини на площі  3,3 га.
• МП "Ардан" – зрубано 1507 м3 деревини на площі 5,5 га.
• Фірма "Ікар" – зрубано 495 м3 деревини на площі 2,0 га.
• МП "Атлас" – 1534 м3 деревини на площі 6,3 га.
• фірма "Нове життя" – 399 м3 деревини на площі 1,1 га.
• Коломийський міськкомунгосп   – 1556 м3 деревини на площі 3,9 га.
• Косівський НВКБ – 607 м3 деревини на площі 2,2 га.
• МП "Проворнякове"- 441 м3 деревини на площі 2,6 га (3).

За прогнозами адміністрації НПП "Гуцульщина": “якби не було створено парк, масштаби суцільних рубок складали б щороку до 50 тис. м3 на рік, а це щорічно – близько 170 га оголених гірських схилів” (3).

За оцінками учасників Міжнародної наукової експедиції, шо працювала у Косівському районі у липні 2006 року, до складу якої входи¬ли провідні фахівці Інституту ботаніки імені М. Холодного НАНУ, Інституту екології Карпат НАНУ, Київського націо¬нального університету ім. Т/ Шевченка, Чернівецького націо¬нального університету ім. Ю. Федьковича, Івано-Франківського національного університету ім. В. Стефаника:  “Кутський держлісгосп та Косівське РП “Райагроліс” не забезпечують дотри¬мання природно-охоронного ре¬жиму на території, яка включена до складу НПП “Гуцульщина” без вилучення у землекористувача, що уже призвело до погіршеного стану цінних природних комп¬лексів»,про що свідчать матеріа¬ли комісій і перевірок, частина з яких знаходиться в прокуратурі. Попри природоохоронний ста¬тус цілком знищене і пропонуєть¬ся до вилучення із ПЗФ заповідне урочище “Гаївка” в Космацькому лісництві Кутського ДЛГ пло¬щею 13,0 га, створене з метою збе¬реження високопродуктивного на¬садження ялиці білої і смереки європейської віком понад 100 років. Сильно пошкоджено запо¬відне урочище „Уторопи”. Прак¬тично ліквідована геологічна па¬м’ятка природи “Косівська Міська гора”, на якій, всупереч чинного законодавства, ведеться будів¬ництво капітальних споруд. В за¬недбаному стані знаходяться де¬які пам’ятки природи, які розташо¬вані поза межами території, що надана НПП “Гуцульщина” у по¬стійне користування, зокрема за¬повідні річки Пістинька, Рибниця тощо” (7).

Вже від початку створення НПП обсяги лісосік обмежено, припинено суцільні рубки у гірських лісах, практично вся отримана деревина використовувалася для потреб населення та організацій району й області, зовнішній експорт деревини зупинився. Почалось налагодження контролю за незаконним вирубуванням лісів, розроблення та запровадження комплексу природоохоронних заходів. Отже, НПП “Гуцульщина” став на перешкоді нераціональному використанню природних ресурсів краю, у першу чергу необґрунтованим суцільним та протизаконним самовільним рубкам, зокрема, особливо цінних ділянок пралісів та корінних гірських деревостанів (3).

Протягом кількох років тривав непростий процес виготовлення парком Державного акту на право постійного користування землею. Згідно з діючим законодавством, адміністрація НПП зверталася до місцевих рад за погодженням проектів відведення земельних ділянок, які визначені в Указі Президента України. Більшість місцевих рад Косовського району у 1999 – 2004 роках погодило межі ділянок, що повинні бути передані НПП з вилученням .

Зрозуміло, що обмеження лісогосподарської активності на землях, що згідно президентського Указу передавалися НПП, зустріло невдоволення певних бізнесових кіл, зацікавлених у продовженні та нарощуванні масштабних рубок та експорті ділової деревини. На тлі кризового стану економіки, масового безробіття та невдоволення населення опоненти НПП, серед яких деякі депутати рад різних рівнів, організували масштабну протидію справі його створення (3).

Шляхом дезінформації, маніпулювання фактами про завдання та особливості діяльності природно-заповідної установи противникам НПП “Гуцульщина” вдалося підбурити населення, органи місцевого самоврядування, сходи громад на проведення місцевих референдумів і відкликання раніше прийнятих місцевими радами погоджень (3).

Відтак протягом 2004 – 2006 років наростала “ланцюгова реакція” рішень сільских рад про відміну власних позитивних рішень щодо проектів відведення земель до складу НПП. Скасували власні  рішення, ухвалені у 1999 – 2004 роках: Шешорська (2698,39 га), Вербовецька (152,42 га),  Кобаківська (340,27 га), Уторопська (193,24 га), Лючанська (395,11 га), Городянська (573,59 га), Старокутська (148,63 га), Бабинська (607,00 га), Черганівська (788,38 га) та Пістинська (828,10 га) сільські ради. Причому Городянська, Старокутська, Бабинська та Черганівська сільські ради зробили це за рішеннями місцевих референдумів, проведених у травні – червні 2004 року. Втім, існує багато запитань щодо відповідності чинному законодавству порядку проведення згаданих “референдумів”. Зазвичай посадові особи сільських рад відмовляються надати для ознайомлення відповідні підтверджуючі документи. Неправомірність рішень сільськитх рад у декількох випадках визнано судом за позовами органів прокуратури.

Приміром, 24.08.2006 року сесія Шешорської сільської ради прийняла рішення “Про функціонування НПП “Гуцульщина” на території с. Шешори”, відповідно до якого вирішено припинити роботу НПП “Гуцульщина” на території с. Шешори.

13.11. 2006 року Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив позов Прокурора Косівського району до Шешорської сільської ради та визнав нечинним згадане рішення сільради. У прийнятті рішення суд виходив з того, що вирішення питання про припинення діяльності об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яким є НПП "Гуцульщина", не відноситься до компетенції сільських рад (11).

Рішенням 4 сесії Середньоберезівської сільської ради від 04.09.2006 р. скасовано всі власні попередні рішення про погодження проекту відведення земельних ділянок НПП "Гуцульщина".

7.12.2006 р. Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив позов Прокурора Косівського району до Середньоберезівської сільської ради та визнав   нечинним згадане рішення Середньоберезівської сільради та констатував, що воно “суперечить нормам чинного законодавства України , зокрема ст.106 Конституції України , ст.12 Земельного кодексу України , ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , а також ст.53 , 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" , відповідно до якого рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також зміна меж, категорії та скасування – статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймаються Президентом України” (12).

З тих самих мотивів Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив у 2007 році позови Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора  до Бабинської, Городянської та Черганівської сільських рад (13, 14).

20.07.2006 р. Старокутською сільською радою було прийняте рішення , яким відмовлено НПП "Гуцульщина" у погодженні проекту відведення земельної ділянки на підставі проведеного 04.07.2004р. сільського референдуму.

2.02.2007 р. Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив позов Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора  до Старокутської   сільради та визнав нечинним рішення її сесії від 20.07.06 року "Про розгляд клопотання НПП "Гуцульщина" про погодження проекту відведення земельної ділянки". Суд зобов’язав Старокутську сільську раду    виконати Указ Президента України № 456/2002    ві 14.05.02   року      "Про   створення   Національного   природного   парку   "Гуцульщина""   та  у  встановленому законом порядку   погодити проект відведення земельної ділянки площею148.6359 га за рахунок земель Кутського держлісгоспу”. 

Суд дійшов висновку, що “на розгляд місцевого референдуму було винесено питання, яке не може бути  предметом місцевого референдуму . У зв’язку із цим Рішення про проведення референдуму та його результати не можуть мати юридичної сили та створювати правові наслідки”.Суд також розцінив Рішення Старокутської сільради, як таке, що “не відповідає вимогам чинного законодавстї та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача НПП " Гуцульщина " щодо оформлення землекористування” (15).

Станом на початок 2007 року погодили проекти відведення земельних ділянок НПП “Гуцульщина” сесії Косівської міської ради (400,16 га), Прокуравської (347,86 га) та Соколівської (9,0539 га) сільских рад.

Протягом 2006 – 2007 років органами місцевого самоврядування та державної влади Косівського району ухвалюється низка нелогічних, суперечливих та подекуди  сумнівних з правової точки зору рішень – за змістом та формою викладення – щодо відведення земельних ділянок НПП "Гуцульщина". Практично на кожній сесії Косівської районної ради обговорюється питання про створення НПП і ініціаторами його обговорення виступають саме опоненти становлення парку. Симптоматично, що найбільшу зацікавленість питанням “бути чи не бути національному паркові?” депутати Косівщини демонструють у грудні-січні кожного поточного року – тобто у час, коли розгортається зимовий сезон лісозаготівель.

Приміром, Косівська районна рада приймає Рішення від 5.01.2006 р. “Про погодження проектів відведення земельних ділянок НПП “Гуцульщина”. Зауважмо, що цим рішенням районна рада погодила у повному обсязі проекти відведення земельних ділянок для надання в постійне користування НПП “Гуцульщина” Косівський міській раді та сільськім радам: Вербовецькій, Соколівській, Прокуравській, Кобаківській, Лючанській, Шешорській. Рішення підписано Головою районної ради П. Дійчуком, контроль   за   його виконанням  покладено   на   голову  постійної комісії районної ради з питань ведення лісового господарства та раціонального лісокористування В. Цимбалюка (4). Зауважмо, що більшість рішень Косівської районної ради  з питань діяльності НПП ініціюється саме постійною комісією районної ради з питань лісового господарства.

Натомість лісогосподарська комісія вочевидь не поспішає виконувати невигідне “лісівникам” рішення сесії від 5 січня 2006 року. І вже через два тижні, тобто 20 січня 2006 року Косівська районна рада за поданням комісії робить спробу реваншу – протягом однієї хвилини, без жодного обговорення “ухвалює” протилежне попередньому рішення № 388-24/2006 під назвою “Про ефективність організації і функціонування природно-заповідного фонду”. У даному рішенні зроблено спробу перехопити ініціативу у прихильників створення НПП, обмежити територію майбутнього парку та підтримати ті сільські ради, які відкликали власні погодження на відведення земель. Зокрема, у ньому йдеться про те, що (цит.):  ”Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гуцульщина", до території національного природного парку "Гуцульщина" входять 24 665 га. земель, що включаються до його складу без вилучення у лісокористувачів та 7 606 га., надані в постійне користування. Враховуючи неможливість ефективної організації і функціонування природно – заповідного фонду на цій території та пропозиції постійної комісії районної ради з питань ведення лісового господарства та раціонального лісокористування, відповідно до ст. 51-53 Закону України " Про природно – заповідний фонд України" районна рада вирішила: «Звернутися   до   Президента України з пропозицією внести зміни до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гуцульщина", скасувати  включення до складу національного природного парку    "Гуцульщина" 24 665 га земель без вилучення у лісокористувачів, та 3068 га –   в постійне користування, на які не отримано     згоди  сільських громад  с. Ст. Кути,  с. Город,  с. Пістинь, с. Бабин, с. Черганівка” (4). Рішення підписано заступником голови районної ради   Ю. Боєчком, контроль за його виконанням  знову ж покладено   на   голову  постійної комісії з питань лісового господарства. Про будь-яку реакцію Секретаріату  Президента України на згадане звернення Косівської районної ради досі нічого не відомо.

Не зважаючи на суперечливий характер рішень районної ради, ухвалених до та відразу після Різдвяних Свят, Косівська райдержадміністрація (РДА) 10 лютого 2006 року своїм розпорядженням № 33 все ж погоджує проекти  відведення земельних ділянок  Косівської міської ради, Шешорівської, Прокуравської, Соколівської, Вербовецької, Косаківської, Уторопської та Лючанської сільських рад до постійного користування НПП „Гуцульщина". РДА рекомендує при  створенні проекту організації території парку зонування  провести його погодження з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відразу після формування за результатами виборів 2006 року нового складу Косівської районної ради її новообране керівництво розпочало чергову кампанію протидії створенню НПП. Приміром, 7 вересня 2006 року відбулося спільне засідання постійних комісій Косівської райради з питань раціонального лісокористування, з питань екології та природних ресурсів та з земельних питань. У досить дивний спосіб, з порушеннями регламенту, без винесення питання для розгляду у сесійному режимі, засідання комісій на власний розсуд приймає звернення до Президента України В. Ющенка, у якому змальовує картину суцільної дискредитації ідеї створення НПП на Косівщині: “Станом на 5 вересня 2006 року переважною більшістю сільських рад Косівського району проведено сесії, сходи селян та референдуми,   на   яких   прийнято   рішення   про   скасування   попередніх погоджень   передачі   земель   для   створення   НПП   "Гуцульщина". Іншими радами також заплановано розгляд цього питання з цілком прогнозованим результатом”.

У своєму зверненні “комісари” пропонують Президентові “скасувати Указ Президента України від 14.05.2002 р. № 456 "Про створення національного природного парку "Гуцульщина" як такий, що не був виконаний, запропонувавши Івано-Франківській обласній та Косівській районній радам внести пропозиції щодо доцільності створення та визначення статусу об’єкту природно-заповідного фонду на території Косівського району з урахуванням позиції жителів краю”. Звернення адресується Президентові на бланку Косівської райради, його підписує  новообраний Голова ради Р. Присяжний. 

На щастя, Президент В. Ющенко досі не став співучасником косівської інтриги із скасуванням Указу “Про створення НПП “Гуцульщина”. Більш того, минулого року Президентом було видано черговий Указ “Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні”, перший пункт якого зобов‘язує: “Визнати  розвиток  природно-заповідної  справи  на  основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших  інтересів суспільства,  а  також  міжнародних  зобов’язань держави одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної  політики України”. Згаданим Указом Президент України доручив Урядові підготувати програму розширення мережі  територій та об’єктів природно-заповідного фонду,  прискорення   формування   на   їх   основі   національної екологічної мережі.

27 грудня 2006 року на сесії районної ради було прийнято чергове рішення № 128 – 5/2006 “Про національний природний парк “Гуцульщина”. Ним скасовано попередні рішення Косівської районної ради від 25 червня 1998 року та від 5 січня 2002 року (якими погоджувалися заходи із створення НПП). Райрада вирішила звернутися до суду з позовом про визнання не чинним розпорядження голови Косівської районної державної адміністрації від 15. 04. 2003 р. № 115 "Про дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на право користування землею НПП "Гуцульщина", оскільки на думку депутатів воно прийняте без відповідного висновку районної ради, що, на думку депутатів, суперечить земельному законодавству. Вирішено також звернутись до центральних органів державної влади з клопотанням розглянути питання про внесення змін до Указу Президента України від 4 травня 2002 року № 456 “Про створення НПП “Гуцульщина”. Оскільки дане рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, прокурором Косівського району підготовлено до суду адміністративний позов про визнання даного рішення не чинним (6). 24.05.2007р. Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив позов Прокурора Косівського району до Косівської районної ради та визнав нечинним її рішення № 128-5/2006 від 27.12.2006 року "Про Національний природний парк “Гуцульщина". У своєму рішенні суд виходив з того, що “скасувати чи визнати  нечинним, незаконним рішення ради відповідного рівня – це прерогатива суду, а не органу місцевого самоврядування” (16).

16 січня 2007 р. Господарський суд Івано-Франківської області розглядав позов Косівської райради до Косівського підприємства “Райагроліс” та НПП “Гуцульщина” про визнання   нечинним   акту  передачі 10709 га земель лісового фонду у постійне користування НПП “Гуцульщина”. Суд у задоволенні позову районної ради відмовив на підставі висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, адже “на час прийняття Указу Президента України та всіх інших правових актів щодо створення НПП "Гуцульщина" та включення "земель-лісового фонду до парку, згідно ст.6 «Лісового кодексу України, що діяв на той час, всі зазначені .в переліку території перебували у власності держави. Розмежування земель лісового фонду по Косівському районі не проведемо, а отже на сьогодні всі землі лісового фонду відносяться до державної класності” і Косівська районна рада не може мати будь-яких прав на них (17).

Та вже наступного дня, 17 січня 2007 року Косівська районна рада, вочевидь збентежена рішенням обласного Господарський суду,  прийняла резонансне рішення  №   156-5/2006,   яким  вперше за роки незалежності України призначила на  4 березня  2007 року проведення в межах Косівського району місцевого референдуму. Як свідчать офіційні листи керівництва районної ради, до бюлетеня для таємного голосування було включено запитання “Чи згідні ви, щоб Косівська районна рада прийняла рішення (надала висновок) про погодження надання земель лісового  фонду  32 271   га національному  природному  парку “Гуцульщина” (4). Порядок заповнення бюлетеня депутати Косівщини прояснили наступним чином: “якщо Ви згідні – викресліть слово “Ні”, якщо не згідні – викресліть слово “Так”. Припускаємо, що не в одного гуцула голова пішла обертом від того словесного виверту: “якщо згідний – відміть “ні”…

Вказане рішення прокуратурою Косівського району було опротестовано, як незаконне. Однак рішенням Косівської районної ради від 6 лютого 2007 року протест прокурора був відхилений. З метою скасування цього незаконного рішення прокуратурою району знову ж було заявлено судовий позов про визнання не чинним рішення Косівської районної ради №156-5/2006 від 17 січня 2007 року. Вказана адміністративна справа по даний час знаходиться на розгляді в суді (6). Натомість суд вочевидь не поспішає з розглядом позову. Наразі рішення за позовом Прокуратури з приводу визнання незаконним рішенням Косівської райради від 17.01. 2007 р., не прийнято, хоча його було призначено до розгляду ще на 26.01.2007 р.

Всупереч тому, що відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" сама подача заяви прокурора до суду про визнання правового акта незаконним, зупиняє його дію, вже наступного тижня після прийняття сесійного рішення про референдум районна рада почала підготовку до його проведення. У районній газеті “Гуцульський край” було розміщено інформацію про скликання виборчої комісії: “Формуємо районну комісію з референдуму. У зв’язку з проведенням в Косівському районі 4 березня 2007 року місцевого референдуму, просимо подати до 10 години 5 лютого 2007 року у виконавчий апарат Косівської районної ради кандидатури до складу районної комісії з рефе¬рендуму. Згідно зі статтею 27 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, представники до складу районної комісії з референдуму висуваються районними органами по¬літичних партій, масових рухів, громадських організацій або їх виконавчими органами, трудовими колективами або їх рада¬ми, колективами професійно-технічних, середньо-спеціальних і вищих навчальних закладів, зборами громадян за місцем про¬живання і військовослужбовців по військових частинах. Виконавчий апарат Косівської районної ради”.

Як виявилося, у власних офіційних відповідях на інформаційні запити районна рада Косівщини замовчувала той факт, що у первинній редакції сесійного рішення від 17 січня 2007 року фігурувало ДВА запитання, які планувалося винести на референдум. Копія згаданого рішення сесії, надіслана у відповідь на запит автора цього матеріалу, вочевидь є копією рішення, яке насправді не голосувалося. ДРУГЕ запитання референдуму з нього згодом було вилучено. Про такий сценарій “голосування” свідчить публікація у “Гуцульському краї”, зроблена по “гарячих слідах” наступної сесії районної ради. Цитуємо: “Відбулася позачергова сесія. У вівторок, 6 лютого, відбулася позачергова сесія районної ради. Спричинили її два протести прокурора. Стосувалися вони питань, винесених на референдум. Нагадаємо читачам, що п’ята сесія районної ради прийняла рішення про проведення 4 березня цього року районного референдуму. Жителям району запропоновано відповісти на два питання:

“Чи згідні Ви, щоб Косівська районна рада прийняла рішення (надала висновок) про погодження надання земель лісового фон¬ду 32271 гектар Національному природному парку “Гуцульщина”?

“Чи підтримуєте Ви повернення земель, покритих лісовими на¬садженнями, які були у приватній власності громад та жителів рай¬ону до 1939 року, їх власникам або правонаступникам?”.

Після короткого обговорення сесія прийняла рішення відхилити про¬тести прокурора”.

Як бачимо, друге запитання, яке планувалося винести на референдум та використати в якості спокуси отримання наділів лісу, було однаковою мірою провокаційним та протизаконним, адже у жодному нормативному акті України навіть не згадується про можливість здійснення реституції землеволодінь, до того ж – земель Державного лісового та Державного природно-заповідного фонду. Хто був ініціатором цього запитання, з яких мотивів його включено до форми бюлетеня для голосування, а згодом вилучено з нього ? – здогадатися не важко.      

Вже на початку лютого 2007 року т. зв. “Коаліція демократичних сил в Косівській районній раді” (депутатські фракції “Наша Україна”, Партія промисловців та підприємців України, “Християнсько-Демократичний союз”, “ПОРА”, “Реформи і порядок”, УНП, КУН, УРП “Собор”, Народна партія), що становить у раді більшість, оприлюднила власне звернення до мешканців Косівщини наступного змісту (цитується із збереженням стилю): “Шановні жителі району! Чи маємо право 4 березня 2007 р. на районному референдумі віддати із 43 тис. гектарів районних лісів 32  гектарів земель лісового фонду, а саме ту частину, яка становить 74 відсотки лісових площ району, Міністерству екології, якому підпорядковується НПП “Гуцульщина”. Чи згідні Ви, щоб дідівські толоки, царини, ліси та землі стали власністю Київських чиновників до яких ні сільська, ні районна, ні обласна влада не буде мати жодного відношення. Будьмо господарями на власній землі, скористаймось нашим конституційним правом, скажімо своє вагоме слово. ТАК. НІ”.

Варто зауважити, що звернення “Коаліції демократичних сил у Косівській районній раді” не було підтримано депутатами від “Блоку Юлії Тимошенко”. 

У січні 2007 року Мінприроди розмістило на власному офіційному веб-порталі заяву під назвою “Решение Косовского районного совета  о закрытии Национального природного парка “Гуцульщина” – это прямое нарушение украинского законодательства” (назва – мовою оригіналу), у якій подано критичну оцінку рішення Косівської районної ради 27 грудня 2006 року № 128 – 5/2006 “Про національний природний парк “Гуцульщина”. Варто визнати, що деякі формулювання Заяви не відповідають реальному змісту згаданого рішення районної ради. Очевидно, що автори Заяви на той час не були ознайомлені з оригінальним текстом рішення, або самого рішення все ще не було написано.

Попри цю, вельми емоційну, заяву, нам не відомо про інші, більш ефективні ініціативи Мінприроди, спрямовані на правове врегулювання конфлікту довкола відведення земель НПП, захист заповідних територій та встановлення конструктивного діалогу з місцевими радами Косівщини, без якого функціонування парку неможливе. Мінприроди не намагалося переконати населення Косівщини у нераціональності протиставлення цілей та засобів методів створення територій ПЗФ довгостроковим інтересам місцевих громад та системі правових та економічних відносин, що складаються у сферах лісогосподарської діяльності країн карпатського регіону. Як бачимо, Мінприроди навіть не спромоглося звернутися до мешканців Гуцульщини українською мовою…

Не зважаючи на протест органів Прокуратури, заяви Мінприроди, окремих громадських організацій, спроба косівських можновладців провести місцевий референдум все ж мала місце. Але за результатами голосування, проведеного 4 березня 2007 року місцевий референдум не відбувся – у зв’язку із низькою явкою виборців на виборчі дільниці.

На референдумі в якості спостерігачів були присутні кілька представників громадських природоохоронних організацій: Національного екологічного центру України (НЕЦУ) та ЕГО “Зелений Світ” м. Чорткова. Представники громадських організацій засвідчили майже повсюдну неготовність дільниць до голосування, низьку явку виборців та величезний простір для фальсифікацій, адже незалежних спостерігачів на більшості дільниць Косівщини 4 березня 2007 року не було.

Відповідно до рішення районної комісії з місцевого референдуму від 05 березня 2007 року “референдум визнано таким, що не відбувся, оскільки у ньому взяло участь тільки 29,4% від загальної кількості громадян Косівського району, які мають право брати участь у місцевому референдумі та які були включені до списку виборців”.

Але опоненти становлення НПП все ще продовжують стлумачувати результати референдуму на власну користь, сподіваючись отримати з цього додаткові політичні дивіденди та моральну перевагу. Керівництво Косівської районної ради та вищезгадана “Коаліція демократичних сил”наголошують у власних повідомленнях виключно на розподілі голосів при голосуванні. Наприклад, у березні 2007 року на сайті “Майдан” було оприлюднено “Відкритий лист коаліції демократичних сил Косівського району” (http://maidan.org.ua/static/news/2007/ 1173802754.html). Не згадуючи словом про те, що референдум 4 березня не відбувся, Коаліція доводить до відома  громадськості лише наступне: “Із 20120 жителів Косівщини, які взяли участь в голосуванні місцевому референдумі 4 березня 2007 року з питання: “Чи згідні Ви, щоб Косівська районна на рада прийняла рішення (надала висновок) про погодження надання земель лісового фонду 32 271 гектар національному природному парку “Гуцульщина” 18 190 громадян сказали “НІ” й лише 1 496 – підтримали відповідне питання”.

Безумовно, “Коаліція демократичних сил” у райраді і надалі маніпулюватиме “вагомим словом горян” у продукуванні рішень, що створюватимуть перешкоди у правовому становленні НПП.

Отже, хоча голосування було проведено, наразі правових наслідків референдум не матиме. Залишається велика кількість запитань та підстав для роздумів: і щодо майбутньої долі НПП, і щодо того, за які кошти було проведено місцевий референдум на Косівщині. Варто вести мову і про відповідальність політичних сил за власні практичні кроки, що разюче протирічать “євроінтеграційним” заявам  їхніх лідерів, деклараціям власних програмних документів та Указам Президента, авторитет якого ці політичні сили так настійливо використовують.  Звісно, політична воля не може направлятися в протилежних напрямках – одночасно на блокування і на виконання законодавчих документів.

Тут варто зауважити, що Косівська райдержадміністрація (РДА), а також органи виконавчої влади та місцевого самоврядування обласного рівня у конфлікті довкола створення НПП зазвичай займали цілком відсторонену позицію. Позиція відсутності зацікавленості у становлення НПП, яку не перший рік демонструє Косівська РДА, щонайменш дивує. Як видно, для президентських призначенців не надто важливою є норма  Конституції, згідно якої “місцеві  державні  адміністрації  на  відповідній території  серед іншого забезпечують: виконання Конституції та Законів України, Актів Президента України, Кабінету  Міністрів  України,  інших  органів  виконавчої влади, законність   і  правопорядок;  додержання  прав  і  свобод громадян, виконання     державних     і   регіональних     програм соціально-економічного та культурного  розвитку,  програм  охорони довкілля”.

У відповідь на звернення громадянина Шапаренка С.О. з проханням прояснити позицію Івано-Франківської обласної ради щодо створення НПП та дати оцінку діям Косівської районної ради Голова ради Ігор Олійник у листі від 22. 03. 2007 № 0-81 з висоти власного невтручання повідомив лише про те, “згідно частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією i законами України. При цьому звертаємо Вашу увагу на те, що у відповідності до статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є самостійними при прийнятті відповідних рішень. Статтями 8 та 55 Конституції України гарантується право на оскарження у суді рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб” (5).

У 2006 – 2007 роках спостерігались спроби чинити моральний, адміністративний та відверто кримінальний тиск на адміністрацію НПП. Серед іншого на території Старокутського та Шешорського відділень парку наприкінці 2006 р. трапилися підпали приміщень, які були локалізовані силами працівників парку та місцевих жителів. Зафіксовано також спробу зумисного підпалу адміністративного будинку НПП “Гуцульщина” у Косові.

Цей факт підтверджений відповіддю УМВСУ в Івано-Франківській області  на інформаційний запит ЕГО “Зелений Світ” № 06-02 від 10.02.2007 року. Заступник начальника УМВС України в Івано-Франківській області Б. Стасевич констатує: “проведеною перевіркою встановлено, що 11 січня 2007 року біля 3-ї години ночі в адміністративному приміщенні НПП "Гуцульщина" невідомими особами було скоєно навмисний підпал, який завдяки оперативним заходам вдалось ліквідувати, однак приміщенню було завдано значної шкоди. По даному факту 25.01.07 р. порушено кримінальну справу щодо вчинення замаху на умисне пошкодження майна, шляхом підпалу адміністративного будинку НПП “Гуцульщина” в м. Косів по вул. Дружби 84, за ознаками злочину передбаченого ст. 15-194 ч. 2 КК України. З метою встановлення осіб, які причетні до вчинення даного злочину працівниками Косівського РВ УМВС в області проводяться оперативно-розшукові заходи”.

Станом на початок травня 2007 року, за повідомленням директора НПП “Гуцульщина”  В. Пророрчука, слідство не виявило винних у підпалі.

На жаль, факти тиску на колективи природоохоронних установ, зазіхання на заповідні природні об’єкти ст