Світлана ІСАЧЕНКО: “Для кого у лісі «дороги життя»?”

Це при тому, що багато років поспіль бюджет їм щедро оплачує лісогосподарські роботи. Тепер ще й прокладання лісових доріг, хоча виробничу інфраструктуру в лісах промислового значення мають створювати аж ніяк не платники податків, а суб’єкти господарської діяльності, котрі розробляють лісосічний фонд. За зароблені ними гроші. Тобто – ті самі держлісгоспи, яким є з чого заробляти. За Лісовим кодексом, держава з барського плеча віддала їм не тільки безобмежне й виняткове право на лісозаготівлю, але й право на свій розсуд розпоряджатися лісосировиною, у тому числі вирученими з її продажу грошима.

“Бідні” буковинські держлісгоспи щороку виходять на ринок, у тому числі дуже активно на закордонний, з півмільйоном кубів зрубаного нібито ними кругляка (насправді рубають здебільшого приватні фірми на підряді), закладаючи, як вони ж самі свідчать в довідках про формування собівартості своєї продукції, 25 гривень витрат на знеособлений куб для будівництва і утримання лісових доріг. До речі, за тими довідками на лісогосподарські роботи в кубі “забито” 35 грн., що є божевільно великими грошима, які значно перевищують усі можливі витрати на лісорозведення, охорону й санітарні рубки. Не дивно, що штучно накручена лісовими монополістами вартість лісосировини сьогодні майже дорівнює вартості продукції деревопереробки, через що остання, не в останню чергу, й занепадає.

Іншими словами, держлісгоспи, принаймні років десять, мають, як і належить при ринковій економіці, надійне й потужне фінансове джерело на будівництво лісових доріг. Однак, приміром, на Буковині, з її величезними запасами деревини і промисловим лісокористуванням, дорожня мережа на території підприємств Чернівецького обласного управління лісового господарства у 3 рази менша, ніж в середньому серед підприємств Держкомлісгоспу (нечуваний парадокс, оскільки мала би бути зворотна пропорція!), та у 7-8 разів менша, ніж у гірських районах Австрії і Чехії.

Це не просто статистика. Це, за великим рахунком, – вирок і начальнику управління, і директорам держлісгоспів, і самому голові Державного комітету лісового господарства, які продемонстрували свою неспроможність належно господарювати в карпатських лісах. Чому, питається, за таких створених їм державою тепличних умов господарювання лісозаготівельні дороги повинна будувати знову ж таки держава, замість того, щоб зводити школи, лікарні і, врешті, прокладати магістралі державного значення, на що у бюджеті хронічно не вистачає коштів?

Філантропічний жест головного розпорядника бюджету, першого віце-прем’єра Миколи Азарова, якого довго переконував і таки переконав головний лісівник країни Віктор Сівець спрямувати в ліс десятки народних мільйонів (з розповіді самого Віктора Миколайовича), можна, втім, зрозуміти: 40 млн. кубів тільки карпатської деревини через транспортну і технологічну недоступність виключені з господарського обігу і уже перейшли в категорію стиглих і перестиглих гірських насаджень. Якщо цей 120-літній ліс сьогодні не пустити в розробку, завтра його спіткає доля 15 млн. кубів струхнявілої на пні деревини на площі 175 тис. га (майже 2% лісів країни), яка безповоротно втратила свої технічні властивості (нікому вже не потрібні дрова) і становить екологічну небезпеку, перетворившись на вогнища хвороб та шкідників. А без доріг, які дозволять завести людей і техніку у ті лісові хащі, це завдання не виконати.

Ці цифри, оприлюднені, між іншим, в прес-релізі Чернівецького обласного управління лісового господарства, також зайвий раз свідчать, що приведена Майданом помаранчева команда Держкомлісгоспу на чолі з “нашоукраїнцем” Віктором Сівцем разом з новими, також помаранчевими, керівниками обласних управлінь лісового господарства не тільки не виправили помилки своїх попередників в господарюванні в українських лісах, але ще більше їх поглибили, остаточно намагаючись перекласти свої проблеми і, судячи з усього, свідомі управлінські помилки на плечі держави. Залишається, як мовиться, сподіватись, що виділивши цього року лісівникам додатково 60 млн. грн. на дороги і запланувавши на наступний рік 120 млн. грн., уряд дасть нарешті належну оцінку діяльності Держкомлісгоспу та його виробничих структур – держлісгоспів, запровадивши в підконтрольній державі лісовій галузі ефективні методи господарювання, аби вона, як і належить, стала прибутковою, й не бюджет фінансував лісівників, а лісівники – бюджет.

Не так було б образливо, якби народні гроші хоча б використовували належним чином. На жаль, оті 60 мільйонів (точніше, частину з них, що залишиться після багаторівневих “відкатів”) просто вгатять в пісок і каміння. За три місяці дороги не будують. За три тижні – й поготів. Однак саме такий строк визначив керівникам обласних управлінь лісового господарства і директорам держлісгоспів Карпатського регіону голова Держкомлісгоспу Віктор Сівець на робочій нараді з питань будівництва лісових доріг. (Нарада, до слова, проходила в актовій залі контори Берегометського лісомисливського господарства, прикрашеній численними фотокартинами колишнього начальника Чернівецького обласного лісового управління Анатолія Ковальського. Хоч щось добре й красиве залишив після себе на Буковині Анатолій Йосипович!).

Обсяги робіт, які, кров з носу, треба виконати, – просто вражають. На Закарпатті, наприклад, мусять прокласти 40 км лісових доріг – на крутих гірських схилах!

• Не впораєтесь із завданням, не побудуєте дороги до початку жовтня – позбудетесь посад, на які, повірте, є безліч охочих, а розірвати контракти дуже легко, – дохідливо пояснив підлеглим ситуацію Віктор Миколайович.
• Але ж є певні технологічні цикли, які ніяк не вписуються в такі мінімальні терміни, – намагався було вивести розмову в русло здорового глузду начальник Івано-Франківського обласного управління Олексій Голубчак. – У Австрії, на яку ми орієнтуємося, лісові дороги будують два роки. Спочатку прокладають земляне полотно, дають йому рік вистоятися, утрамбуватися, а потім вже насипають зверху тверде покриття. Інакше не досягти потрібної якості, адже тими дорогами їздитимуть багатотонні лісовози. Якщо будуватимемо, як зараз, вони їх розіб’ють за два рази.
• От коли ми будемо будувати за свій, держлісгоспівський, кошт, зробимо, як у Австрії. А поки за державний – до осінніх дощів щоб все було готово, – відрубав пан Сівець.

Втім, те, що так урочисто відкривали в Берегометі, повноцінними лісовими дорогами назвати неможливо не лише через блискавичні строки будівництва, в які навіть кошенята не народжуються. 2 км посеред лісу в урочищі Лігар дорожнього полотна, яке незрозуміло де починається і явно не на нижньому складі майбутньої лісосіки закінчується, абсолютно не вирішують питань економічно і екологічно збалансованого лісокористування, як це намагалися представити лісові генерали з Києва і чернівецькі вожді з будинку з левами. Досі виконуючий обов’язки голови Вижницької райдержадміністрації Микола Малярчук з жахом дивився на цю так звану дорогу, з’їхавши з якої завантажені кругляком важенні лісовози подадуться (більше нема куди!) на щойно здану в експлуатацію мигівську асфальтовану трасу, вартістю у 3 млн. грн., і на новенький міст через Черемош, що обійшовся державі і району у 2 млн. Повторення нещодавньої історії з новою дорогою в путильському селі Семакове, розбиту вщент держлісгоспівськими машинами, гарантоване.

Хоча, хтозна для чого і для кого насправді прокладали дороги в Мигівському і Лопушнянському лісництвах? “Укрліспроект”, який повинен визначати і затверджувати транспортну інфраструктуру лісгоспів, як з’ясувалося, до тих доріг не торкався. Можна тільки здогадуватися, з ким їх малював на лісовій карті колишній начальник Берегометського лісомисливського господарства Василь Воробчук, який нещодавно з губернаторського благословення Володимира Куліша став начальником над буковинськими лісами. За дивним збігом обставин, ці збудовані за народні гроші дороги ведуть точнісінько до чималих ділянок, вилучених не так давно із складу земель лісового фонду для осіб, “наближених до імператора”. Треба розуміти, під приватні туристично-рекреаційні комплекси. Такого масштабного розбазарювання лісових масивів, як при нинішній губернаторській команді, область ще не знала! Що, до речі, зазначили ревізори Держкомлісгоспу.

Тому прокладання нових лісових доріг, принаймні, на Буковині, можна вважати за показовий приклад співпраці держави і бізнесу, про яку з таким захопленням каже і втілює в життя Володимир Куліш. Не випадково присутній на нараді заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Віталій Усик висловив сподівання, що державна програма будівництва лісових доріг триватиме доти, поки на “Маздах” і “Тойотах” можна буде об’їхати всі буковинські ліси, милуючись чарівними гірськими краєвидами.

До чого тут, питається, якісь там лісовози на нових лісосіках?..