Любов до Батьківщини через любов до лісу

Яким тут є зарубіжний досвід? Що потрібно робити тим, хто чесно і  самовіддано виконує свою роботу, аби постійно не зазнавати дошкульної і  часто некомпетентної критики з боку некомпетентних людей, політиків і  політиканів? Як виховувати в підростаючого покоління повагу до державного  майна, яким є, зокрема, природні ресурси? Що треба робити для підняття  авторитету людини, обраної на службу суспільству?

Відповіді на ці та десятки інших подібних запитань у братній Польщі шукали  недавно члени делегації Державного комітету лісового господарства України.

Ще кілька років тому керівники цього відомства, що, за висловом одного  дотепника, за закритістю було другим після КДБ, чи не першими в державі  зрозуміли: "Так далі жити не можна!" Бо в ефірі телебачення і радіо, на  сторінках газет поруч із конструктивною критикою стало аж занадто багато  того, що в народі називають, скажемо делікатно, обливанням… брудною водою.

Шквал критики особливо інтенсивним ставав під час виборчих кампаній. Воно й  зрозуміло: кожна із них на місцях разом із піною піднімала на поверхню  чимало людей, котрі за своє життя собачої будки не спромоглися збити, а тут  мали шанс прилучитися аж до будівництва самої (!) держави.

Ну, а ті, щоб зручніше це було робити, як підмостки часто використовували  втоптаних у бруд… лісівників. Тих самих, котрих у вузах споконвіку вчать  ліс садити, а не словесні баталії розводити. Покритикував їх такий  загальнодержавний політик районного масштабу, зробив гучну заяву для преси  -дивись, і його власний рейтинг почав зростати, ніби на дріжджах!..

Звісно, з таким становищем довго миритися не можна було. І тому в  центральному апараті відомства почали думати над тим, як кардинально  поліпшити ситуацію.

Семінари і тренінги керівників лісових прес-служб врешті-решт вилилися не  тільки в підготовлений кандидатом сільськогосподарських наук Любов’ю  Поляковою посібник для роботи з громадськістю в лісовому секторі, а й у  загальноукраїнські акції "Майбутнє лісу у твоїх руках!" Участь в одній із  них – вперше за усі роки існування галузі! – взяв і Президент України  Віктор Ющенко. Але найголовніше, що вдалося зробити в ході цієї роботи  -прорвати в ЗМІ невидиму інформаційну блокаду державної галузі,  підприємства якої не лише реально забезпечують екологічну рівновагу в  Україні, а й минулого року поповнили державну скарбницю і цільові державні  фонди на 716 мільйонів гривень.

Лише цієї весни в ході згаданої акції висаджено 83 мільйони дерев. А всього  навесні висаджено 49 тисяч гектарів лісів, в тому числі створено нові ліси  на 22 тисячах гектарів земель, що вийшли з сільськогосподарського обігу.  Що, звичайно, суттєво підняло авторитет цих державних підприємств в очах  наших співвітчизників.

"Велосипед не треба винаходити, але його можна і потрібно вдосконалювати!"  – саме цим принципом керувалася група фахівців Держкомлісгоспу України, яка  недавно вивчала досвід польських лісівників.

Компанія "Ліси державні", котра приймала групу з України, має більш як  80-літній досвід роботи. Під опікою її працівників знаходиться 7,18  мільйона гектарів лісу. Завдяки їм та приватним лісам, площа яких в кілька  разів менша, майже третина топографічної карти держави зафарбована у  зелений колір.

За встановлення довірливого діалогу польських лісівників із суспільством безпосередньо відповідає інформаційний центр, у якому працює нині 22  фахівці. Їхні зусилля спрямовані на те, щоб організувати роботу в чотирьох  напрямках.

Перший стосується видання двох журналів – "Голос лісу" та "Лісова луна".  Другий – роботи в мережі Інтернет (сайт cіlp@lasy. gov. pl). Третій  спрямований на генерування ідей та розміщення замовлень через редакцію  неперіодичних видань. Та через приватні видавничі структури забезпечує  появу на світ сотень видів поліграфічної продукції. Завдання відділу освіти  сформовані вже в самій його назві.

Працівники центру відверто говорять про те, що не так давно в польському  суспільстві з подачі великого бізнесу почало мусуватися питання про  необхідність приватизації лісів.

– І тоді ми зрозуміли: у такому разі не тільки мільйони поляків не зможуть  зайти до вже приватного і тому обгородженого лісу, а й більшість з нас  залишиться без роботи! – розповідає головний "інтернетник" центру Артур  Рудковський. – Саме ця загроза біди й підштовхнула нас до активної роботи.  Головною метою її є донесення до кожного жителя країни інформації про роль  лісівників у вирощуванні, збереженні і раціональному використанні багатств  польських борів, дібров, гаїв. А відтак – забезпеченні екологічної  рівноваги. Аби забезпечити системну роботу в цьому напрямку, у всіх 17  регіональних дирекціях компанії "Ліси державні", що є певними  відповідниками наших обласних управлінь лісового і мисливського  господарства, працюють звільнені прес-секретарі та створені інформаційні  центри. Це своєрідні лісові музеї. В них не тільки сконцентровані величезні  масиви в буквальному розумінні розкладеної по полицях, прекрасно  ілюстрованої і підсиленої наочними експонатами інформації про лісові  біотопи, а й створені цілі класи під відкритим небом. У кожному із цих  класів, до речі, є місце для паління вогнища та піднавіс із заготовленими  для цього дровами. Тут же – комплекси з альпійських гірок та дендропарки,  які в мініатюрі відтворюють майже усі типи польських екосистем і є  своєрідними живими підручниками.

Аналогічні центри екологічної освіти діють і в надлісництвах – польських  структурах, подібних до наших держлісгоспів. Кожне із них, до речі, має  невеликі готелі, де за помірковану плату можна не тільки переночувати в  номерах із усіма зручностями, а й з досвідченими місцевими провідниками  взяти участь в полюванні, збиранні грибів, ловлі риби на вудку, прогулянці  по облаштованій екологічній стежці. Гарно ілюстрований каталог цих лісових  готелів, до речі, дає координати сотні лісових готелів і готельних номерів,  в яких сумарно є дві тисячі місць для ночівлі і де гостям завжди будуть  раді. Про економічний бік цього зеленого туризму говорити, вважаю, потреби  немає…

Згідно з розробленими планами, фахівці із залученням лісничих для різних  категорій населення протягом усього року проводять екологічний та  краєзнавчий всеобуч. При цьому особлива увага приділяється семи цільовим  групам: працівникам органів місцевого самоврядування, ЗМІ, політикам,  молоді, священикам, людям з обмеженими фізичними можливостями та  користувачам мережі Інтернет.

Три десятки різноманітних екологічних ігор для дітей та підлітків, конкурси  кращих збирачів грибів, лісових художників, оповідань з "лісової галявини",  з озеленення і прибирання краю, посадка іменних дерев вельми шанованого в  Польщі папи Павла ІІ та 10 тисяч саджанців, спеціально для поляків  висвячених папою Бенедиктом ХVІ, щотижнева передача на телебаченні "Просто  з лісу" – ось далеко не повний перелік заходів, що використовуються в  повсякденній роботі.

Якщо зважити на те, що участь в ній беруть сім тисяч різних організацій, то  починає вимальовуватися цілісна картина боротьби державної інституції за  свій високий імідж.

Про ефективність цієї роботи опосередковано свідчить той факт, що дефіцитом  стала видана 8-тисячним накладом книжка "Азбука лісової освіти", а на сайт  генеральної дирекції "Лісів державних" протягом місяця відбувається 145  тисяч заходів користувачів Інтернету. І щороку кількість їх збільшується  наполовину. Як показують соціологічні дослідження, компетентними у своїй  роботі лісівників вважають 98 відсотків опитаних респондентів.

Звичайно, цей блок роботи вартує чимало – річний бюджет інформаційного  центру "Лісів державних" становить три мільйони доларів США. Багато?  Звичайно! Але якщо зважити на те, що серед державних служб польські  лісівники посідають друге місце після рятувальників-пожежних, то, на мою  думку, вкладені в просвітницьку роботу кошти цілком себе виправдовують.    Як показує досвід Польщі, котра в останні роки досягла чималих успіхів у  піднятті рівня життя своїх громадян, без відродження довіри до державних  інституцій, системного виховання почуття патріотизму у своїх громадян  країна рухатися вперед не зможе. А система діалогу з громадськістю,  напрацьована в ній, може стати модельною не тільки для лісівників, а й для  будь-якої галузі, де є значна частка державної власності і потреба  відстоювати державний інтерес.

Валерій МЕЛЬНИК,"Урядовий кур’єр"
2007.08.18