За деревами ліс не видно
або Як обласне високе начальство реформує колишні колгоспні ліси

СЗ № 67-68 (580-581) четвер, 14 серпня
На початку 2000 року, в період “прискореного” реформування сільського господарства, колишні колгоспні ліси держави, в тому числі і Закарпаття, залишилися фактично безгоспними, а це майже 25 відсотків усіх лісових багатств області. Почали гарячково шукатися виходи із ситуації. Певні дії були зроблені й у Закарпатській області. Відсутність законодавства, яке б затвердило юридичний статус колгоспних лісів, і зараз призводить до різних зловживань з боку обласної влади.

Черговий “улов” “Лісової охорони”
Звідки взялися “колгоспні ліси”?
З початку 50-х років лісівники брали в місцевих рад у тимчасове користування на п’ять-шість років малопродуктивні та ерозійні землі, в основному – схили понад 7 градусів, засаджували їх, а потім передавали колгоспам у постійне користування. Останні здійснювали охорону і догляд цих лісів. У 1999-2001 роках в області, як і у всій країні, на підставі відповідних Указів Президента почався прискорений процес “реформування” аграрного сектору. Ні в Лісовому, ні в Земельному кодексах юридичні аспекти колгоспних лісів так і не були визначені. Утворився правовий вакуум. Колгоспні ліси стали безгоспними. Виникла ідея передати їх Держлісгоспові. Але той відмовився брати під свою опіку колгоспні ліси. На це були свої як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Не секрет, що фаховий рівень “колгоспних лісовиків” не витримував і не витримує ніякої критики. В ліс ішли, в основному, працювати на різні керівні посади колишні голови колгоспів, бригадири, які своїм недолугим керівництвом доводили колективні господарства до повного банкрутства. Крім того колгоспні ліси зазнавали найбільшого впливу антропогенного фактору, тому що вони, здебільшого, ростуть біля населених пунктів. Внаслідок масових незаконних рубок, починаючи з початку 90-тих до 2000 року, 65 тисяч га лісів було перетворено в чагарники. Правда, ще залишилося біля 115 тисяч га лісів цінних порід: дуб, бук, ясен тощо. І цей ласий, практично не контрольований пиріг до сих пір не дає спокою високим обласним мужам.

Під час губернаторства Сергія Устича була здійснена незаконна спроба підпорядкувати всі колгоспні ліси міжгосподарським лісгоспам, створеним розпорядженнями голів райдержадміністрацій. Виникнення ще одного “мегаколгоспу”, який повинен був оберігати колгоспні ліси, лише прискорило процес їх знищення. Адже колективні сільськогосподарські підприємства, на території яких здійснювали свою діяльність нові “господарі” лісу, тільки підтримували ілюзію безгоспних лісів. А все що безгосподарне – за нашою доброю “традицією” – через деякий час опинялося в дворах кмітливих “лісових братків”.

На початку 2000 року з лісокористування було виведено більше 22 тис. га колишніх колгоспних лісів, які через суцільні рубки перетворились у непридатні чагарники. Прихід на посаду губернатора області в 1999 році Віктора Балоги дещо виправив ситуацію. 25 грудня 2000 року сесія Закарпатської обласної ради ІІІ скликання (голова – Іван Іванчо) приймає рішення №226 “Про створення комунального спеціалізованого виробничого лісогосподарського об’єднання “Закарпатагроліс”. На підставі даного рішення та рішень відповідних районних рад у кожному районі було створено своє комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Райагроліс”, яким і були передані в користування колгоспні ліси. Поспіхом тоді написані статути підприємств, зараз можуть викликати хіба що посмішку. За своїм змістом вони нагадували незрозумілий, з точки зору логіки, симбіоз їжака з носорогом: як у питанні управління комунальними підприємствами, так і в питанні підпорядкованості. Тільки одне було незаперечним: усі названі спеціалізовані підприємства були спільною власністю територіальних громад, їх ліквідація, передача, зміна форми власності могла здійснюватися тільки за рішенням відповідної ради або за рішенням Господарського суду. Це за законом. Але для “керівника краю” – “закон – це я”, як колись говорили французькі королі. А твориться фірмове беззаконня під прикриттям гасла “захисту державних інтересів”. За жорсткою, безапеляційною вказівкою Івана Різака 20 січня 2003 року голова Мукачівської райдержадміністрації, перевищуючи свої службові повноваження, комунальне підприємство радгосп-завод “Кальницький”, статут якого був зареєстрований ще в 1993 році, перереєстровує в підприємство загальнодержавної власності. Слава Богу, суд відновив справедливість і скасував дане рішення.

Як по-новому “господарюють” у колишніх колгоспних лісах?
У своїй статті “У лісах АПК – господарювати по – новому”, яка була опублікована в газеті “Новини Закарпаття” 5 серпня цього року, головний лісничий головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства “Закарпатагроліс” Микола Бігун пише, що “понад 3 роки вони (мається на увазі колгоспні ліси – Прим. автора) залишалися по суті нічийними, без конкретного господаря. І лише з приходом нового керівництва питання вдалося вирішити”. Невже Іван Михайлович досяг того, що змінив недолуге керівництво обласної названої структури? Нічого подібного. Просто, обласні керівники за одну ніч помахом “безпредєльної” чарівної палички” перетворили комунальні підприємства в загальнодержавні. Керівникам “Закарпагролісу” Миколі Грубому та Миколі Бігуну навіть не прийшлося міняти кабінети, а тільки таблички на дверях. Дивує в цій ситуації те, що не тільки “губернатор нашого краю Іван Різак, але й голова обласної ради Микола Андрусь звернулися до Міністра аграрної політики України Сергія Рижука з пропозицією організувати державну структуру (вертикаль) управління і ведення господарства у лісах АПК”. Вища посадова особа органу місцевого самоврядування, яким є голова обласної ради, замість того, щоб захищати спільні інтереси територіальних громад області, без відповідного рішення сесії обласної ради про передачу з комунальної власності в загальнодержавну об’єднання “Закарпатагроліс”, особисто ініціює беззаконня на загальнодержавному рівні. Є над чим задуматися депутатам обласної ради.

Хочу звернути увагу на те, що вiдповiдно до законодавства загальний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, дотриманням існуючих вимог державними організаціями, відомствами, а також громадянами здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державний комітет лісового господарства зі своїми підрозділами на місцях. Не зрозуміло, яку роль у даній ситуації грає Міністерство аграрної політики України?

Ті, хто розкрадав і розвалював структури комунальних підприємств “Райагроліс” зараз пробують “правити бал” у загальнодержавних підприємствах. Цікава тенденція. Чи не так? Візьмемо хоча б Івана Мучичку, який з часу створення Мукачівського комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Агроліс” керував ним і доробився, як кажуть, “до ручки”. Прокуратурою району за фактами розкрадання лісу та іншими зловживаннями проти Івана Васильовича було заведено декілька кримінальних справ, які розглядалися районним судом і до сьогоднішнього дня не закриті. Довго ще будуть пам’ятати кольчинські, драгинські, пузняківські ліси Мукачівщини “великого господаря” пана Мучичку. Мало того, що Іван Васильович здійснював незаконні суцільні рубки цінних порід у лісозахисних смугах, а ще умудрився зробити підприємство збитковим, із великими боргами. Рік тому засновник комунального підприємства “Агроліс” Мукачівська районна рада звільнила пана Мучичку з роботи за власним бажанням. З приходом на посаду директора “Агролісу” молодого й енергійного керівника Івана Котурбача ситуація докорінно змінилася. Було ліквідовано всі борги, до того ж підприємство стало прибутковим. Тільки за перше півріччя 2003 року воно заплатило в бюджет біля 200 тисяч грн. “Агроліс” закупив сучасну стрічкову пилораму, спеціальну лісозаготівельну техніку. Зараз у комунальному підприємстві нараховується основних засобів майже на 270 тисяч грн. Крім того рішенням сесії Мукачівської районної ради була затверджена районна цільова програма “Лісова охорона”, на виконання якої в районному бюджеті передбачено в 2003 році витратити 50 тисяч грн. Є наміри створити комунальне спеціалізоване підприємство “Лісова охорона”, яке планується оснастити сучасними засобами захисту лісів від незаконного вирубування, а також забезпечити підприємство мобільною кінно-механізованою групою, яка б оперативно виїжджала за сигналом на місце незаконних рубок.

Для чого було “город городити”, якщо “стара гвардія” лісовиків, яка знищувала ліси в комунальних підприємствах, залишилася при тих же інтересах і в державній структурі? Корінь зла – в особистій зацікавленості, як “головного лісничого краю” Івана Різака так і генерального директора “Закарпатагролісу” Миколи Грубого, який ще зовсім недавно успішно довів до повного занепаду Перечинське комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Агроліс”. Що це таке – “комунальне спеціалізоване виробниче лісогосподарське об’єднання “Закарпатагроліс” з точки зору виконання функціональних обов’язків? Це – звичайна бюрократична установа, яка не має в розпорядженні практично ніякого лісу. Фактичним розпорядником колишніх колгоспних лісів є комунальні підприємства “Райагроліс”, які займаються охороною лісу, санітарними рубками тощо. За такої постановки питання не те, що на службову “Волгу” не заробиш, а навіть канцелярського паперу не купиш. Було над чим замислитись обласним начальникам. Думали, думали і придумали: давайте всі районні структури зберемо в одну отару. Для виконання свого задуму можна ще замаскуватися гаслом: “Захист державних інтересів та збереження колишніх колгоспних лісів, тепер АПК”. Пан Грубий із заздрою впертістю почав “штурмувати” столичні кабінети. “І наказом Міністра аграрної політики від 7 березня 2003 року в області створено головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Закарпатагроліс” при ще “живому” комунальному виробничому лісогосподарському об’єднанні “Закарпатагроліс”. Мало того, що пан Міністр грубо порушив діюче законодавство, яке не дозволяє створювати і реєструвати два підприємства під одною і тією ж назвою, але навіть голова обласної ради Микола Андрусь і пальцем не ворухнув, щоб припинити кричуще беззаконня.

Отримавши міністерську “індульгенцію”, Микола Грубий терміново формує свою персональну “державну” структуру по районах у вигляді філіалів, які не мають статусу юридичних осіб за рахунок комунальних структур. Ця процедура безболісно пройшла в Тячеві, де “Райагроліс” мав боргів майже на 500 тисяч грн., в Перечині, де “Райагроліс” нічого не мав у власності. На відібрані гроші зі Свалявського “Райагролісу” пан Грубий купив для себе новеньку “персональну” “Волгу”. (Великий начальник має мати і велику машину).

Аж ось “мудрий” погляд Миколи Івановича зупинився на Мукачівському комунальному підприємстві “Агроліс” і очі “засвітилися”. Та і є від чого. Як я вже відзначав, за рік роботи нинішній керівник підприємства зумів перетворити Мукачівське комунальне підприємство “Агроліс” у структуру зі сталими прибутками, в якій працює більше тридцяти громадян зі стабільною заробітною платою. Наявна лісопереробна техніка та автомобіль “УАЗ” лісової охорони, який був переданий безоплатно районною радою підприємству, – це ті “ласі пироги”, які не дають спокою Миколі Грубому, Степану Реваку та багатьом іншим високим обласним посадовцям.

Почалися “планові” наїзди високого обласного керівництва на спільну власність територіальних громад Мукачівського району, яким є комунальне підприємство “Агроліс”. То намагаються незаконно забрати майно підприємства, то посадити в керівне крісло “протеже” Віктора Дядченка екс-керівника Івана Мучичку. Як тільки керівництво районної ради хоче щось з’ясувати, всі обласні діячі вмить зникають. Чому? Тому, що вони добре знають, що діють беззаконно.
Запитання до Івана Різака: Іване Михайловичу, якщо згідно Конституції України Ви представляєте інтереси держави в регіоні і дієте в інтересах держави, тобто в інтересах громадян України, то чому з Вашим приходом на посаду голови Закарпатської обласної державної адміністрації в області “править бал” справжнє свавілля і беззаконня? Колгоспні ліси – це тільки один із багаточисельних прикладів Вашого правового нігілізму. Невже, Ви, освічена людина, не розумієте, що всяке беззаконня колись закінчиться, але з якими наслідками?

Степан Сікора,для “Старого Замку”