Букові праліси Карпат – об’єкт світової спадщини ООН

Це сталося не в останню чергу завдяки активній природоохоронній позиції та фундаментальним дослідженням відомих українських та зарубіжних вчених-натуралістів, передусім професорів Алоїса Златніка (Чехія) та Штефана Корпеля, Івана Волощука та Вільяма Піхлера (Словаччина), Василя Комендара, Степана Стойка та Василя Парпана (Україна), Маріо Броджі і Бригітти Коммармот (Швейцарія) та інших. Неабияку роль також відіграли організовані Карпатським біосферним заповідником міжнародні наукові конференції "Природні ліси помірної зони Європи: цінності та використання" (2003 р.) та "Визначення потенційних об’єктів Всесвітньої природної спадщини" (2004 р.), українсько-голландський проект з інвентаризації пралісів Закарпаття (керівник Петер Фейн), підтримка німецьких професорів Петера Шмідта та Гаральда Плахтера. Виключно важливою у цій справі була позиція експерта Міжнародного союзу охорони природи Дева Михалика (США) .

На довгому й тернистому шляху просування букових пралісів Карпат до світового визнання стояло чимало труднощів та перепон. Нелегко було переконати чиновників в унікальності цих природних скарбів, аргументовано довести міжнародним експертам їх світове значення, але з цими завданнями українські та словацькі ентузіасти гідно впорались.

Ось, так би мовити, анкетні дані раритетного українсько-словацького зеленого оазису. Площа 77971 гектар букових пралісів, з яких 29278 складають заповідне ядро, а 48692 утворюють буферну зону. Це транснаціональний серійний об’єкт, що складається з десяти окремих ділянок, розташованих вздовж осі завдовжки 185 км від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід по Полонинському хребту до Букових верхів та гір Вігорлат у Словаччині. Майже 70 відсотків території належить Карпатському біосферному заповіднику. Решта входить до складу Ужанського національного природного парку, і лиш четверта її частка розташована у межах Східної Словаччини.

З наукової точки зору ця номінація на світовому рівні становить надзвичайну цінність, як взірець недоторканних комплексів помірних лісів та репрезентує найбільш завершені і повні екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих букових лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов. Лише у нас найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatіca) та ряду інших видів з його ареалу. Номінація "Букові праліси Карпат" є надзвичайно важливим об’єктом для розуміння повної картини історії та еволюції роду бук (Fagus), який завдяки своїй поширеності у північній півкулі є глобально важливим. Бук є одним з найважливіших складових помірних широколистяних лісів, чиї, так би мовити, пращури колись займали 40 відсотків території Європи.

Окремі компоненти цієї номінації (особливо Угольсько-Широколужанський, Чорногірський, Свидовецький та Мараморошський масиви Карпатського біосферного заповідника) є достатньо великого розміру для проходження природних процесів, необхідних для довгострокової життєдіяльності ареалів багатьох видів та екосистем. Надзвичайно важливим, відзначено у резолюції Комітету світового спадку, є те, що отримана на об’єктах номінації наукова інформація уже зараз може допомогти дослідити потенційний вплив глобальних кліматичних змін, які відбуваються на планеті. Тому ЮНЕСКО рекомендує запроваджувати міжнародний план, де передбачено, зокрема, протипожежні заходи та охорону монументальних старих дерев, збереження та менеджмент гірських луків, водних коридорів та прісноводних екосистем, менеджмент туризму, наукові дослідження та моніторинг.

У цьому контексті в умовах Закарпаття для зменшення антропогенного тиску на пралісові екосистеми з боку місцевого населення надзвичайно важливо подбати про газифікацію населених пунктів у Тячівському та Рахівському районах, створення тут нових робочих місць, передусім за рахунок розвитку інфраструктури туризму. Тому рекомендується шукати додаткові джерела фінансування, використати можливості Фонду захисту світової культурної та природної спадщини тощо.

В цілому ж включення букових пралісів Карпат до світової природної спадщини сприятиме підвищенню міжнародного іміджу України, може послужити підставою для активізації природоохоронного руху та соціально-економічного розвитку населених пунктів, що межують з пралісами. Та для цього потрібно змінити ставлення урядових структур до пропозицій міжнародних організацій. На жаль, для наших чиновників міжнародна природоохоронна думка часто-густо нічого не означає. Інакше чим пояснити тривале зволікання з втіленням у життя рекомендації Ради Європи та МАБ ЮНЕСКО щодо розвитку Карпатського біосферного заповідника, вирішення проблеми розширення природно-заповідного фонду тощо.

Дуже хотілося б, щоб така участь не спіткала і номінацію "Букові праліси Карпат", яка отримала найвище світове визнання.

Федір ГАМОР, директор Карпатського біосферного заповідника, доктор біологічних наук, професор, заслужений природоохоронець України

Коментар оглядача

Як не розділити радість вітчизняних біологів, у конкретному випадку колективу Карпатського біосферного заповідника, незліченних пересічних природолюбів, на чию вулицю вперше за десятки літ завітало свято. Теплішає на душі від того, що попри нинішні суспільно-політичні пристрасті, молода Українська держава (нехай у товаристві зі Словаччиною) зробила ще один крок на шляху визнання світовою спільнотою. На цей раз, репрезентуючи букові прадавні ліси українських Карпат, долучаємось до природних феноменів планети, з-поміж яких всесвітньо відомі Галапагоські острови та Ніагарський водоспад та чимало інших природних перлин. Отож чекаймо звідусіль не лише вчених-натуралістів, а й маєтних, з тугими гаманцями туристів.

У тому, що ці незбагненної краси зелені скарби стали об’єктами світової спадщини ЮНЕСКО, за словами багаторічного автора "Урядового кур’єра" академіка Федора Гамора, є скромний внесок і нашого видання. Упродовж останніх п’яти років газета (кажу про це з усією відповідальністю!) найчастіше, ніж будь-хто писала про Карпатський біосферний заповідник, його успіхи й проблеми, наполегливо формуючи громадську думку. Світову наукову в тім числі, позаяк наші публікації реферувалися й відправлялися до відповідних міжнародних інституцій.

Нехай подальші слова не поцінуються як комплімент за комплімент, але чи не вирішальна заслуга в тому, що згадані букові праліси дістали всесвітнє визнання, безперечно, належить справжньому українському патріоту, достойному громадянинові Срібної землі, передусім Рахівщини, серйозному вченому світового рівня Ф. Д. Гамору, чий особистий внесок у загальнонаціональну справу ще чекає належної оцінки. 31 грудня ц. р. минає 20 літ, як Федір Дмитрович очолив біосферний заповідник, і за цей час підняв його на рівень солідних міжнародних установ (нам би їхнє фінансування!), створив потужну наукову школу, у чому одностайні його колеги-натуралісти з багатьох країн. Автор цих рядків свого часу мав нагоду переконатися в цьому, спілкуючись з ними.

Напевно, включення "Букових пралісів Карпат" до об’єктів світової спадщини стало сенсом життя цієї яскравої особистості. І нехай не полишають її нові творчі злети.

Валентин БАБЕНКО,  "Урядовий кур’єр"