Ліс Ковальського

Йдеться не про головного лісівника області – начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства Анатолія Ковальського. Мова про середньостатистичного поляка, на означення якого і вживається таке поширене в Польщі прізвище. Із власної назви воно давно перетворилося на загальну. Як Петренко чи Іваненко – в українців. Саме на нього, на рядового Ковальського – громадянина сусідньої держави, спрямовані основні зусилля в роботі з громадськістю головного лісового відомства – Лясув Панствових (польського "двійника" Держкомлісгоспу України). Недавно українські лісівники, у тому числі й з Буковини, мали змогу ознайомитися з досвідом польських колег. 

Інтеграція зверху

Актуальна для обох наших країн тема послужила відправною точкою для розмови директора Інформаційного центру Лясув Панствових Славоміра Трасковскі.
Зі вступом до Євросоюзу, розповів він, Польща найперше отримала проблеми в лісовій галузі. Нині громадська думка і польське суспільство переконані, що ліси мають бути в одних руках – власністю держави. Бо тільки вона забезпечує ефективне ведення лісового господарства.

– Хоч у нас є невеликий відсоток приватних лісів, дозволи на рубки, ліцензії на полювання, лісовідновлення здійснюють надлєсніцтва (аналог українських держлісгоспів). Але як державна структура ми не маємо доступу до грантів Євросоюзу, який найперше допомагає приватним власникам, громадським організаціям. Зараз ми цю проблему обговорюємо, успішно об’єднуємо зусилля Лясув Панствових з діяльністю громадських організацій, зокрема екологічних.

Наступна проблема – впровадження пан’європейської системи сертифікації деревини, яка йде на продаж. Недостатньо знати її походження. Потрібне підтвердження, що вона екологічно чиста. В Польщі, як і в Україні, продаж деревини продиктований кон’юнктурою. Наприклад, сьогодні потрібна береза, завтра – ялина. Тому дедалі зростає роль міжнародних контактів лісівників, уміння їх шукати, знаходити, налагоджувати.

Змінилися принципи продажу деревини. Попередня схема "покупець-надлісничий" породжувала в суспільстві чимало пліток про корупцію лісівників. Нині запроваджено розгалужену систему інтернет-порталів, де чітко видно всіх покупців-продавців. Комп’ютер об’єктивізує розподіл маси деревини. Щоправда, це призвело до короткочасного конфлікту з представниками деревообробної промисловості. Врешті, із запровадженням відкритих торгів на лісопродукцію, подібне відбувалося і в Україні.

Ще один напрямок діяльності польських лісівників дотичний із зусиллями екологів. Євросоюзом у рамках проекту "Натура-2000" визначено екологічно цінні території. Часто вони збігаються з лісовими масивами. Коли ж лісівники беруться за будівництво лісових доріг, потрібних для нормальної господарської діяльності, то наражаються на конфлікт з "Натурою-2000", тобто з екологами. На думку поляків, як альтернативу треба визначати інші екологічно недоторканні ділянки.

Крок за кроком польський сейм з ініціативи лісівників працює над законом про поглинання лісами вуглекислого газу. З прийняттям закону можна буде торгувати кіотськими квотами (гранично допустимими "порціями" шкідливих викидів в атмосферу). Про це, переконані лісівники, треба якнайповніше інформувати громадськість.

Свою розповідь польські колеги щедро ілюстрували сторінками електронного сайту свого відомства. Щомісяця сайт відвідує 145 тисяч "споживачів". Щороку їх кількість зростає відсотків на п’ятдесят. Від електронної бібліотеки – законів, правових актів з питань лісової галузі, порталу деревини (ним користуються 80 тисяч підприємств Польщі, які переробляють деревину) до огляду преси з проблем лісівництва і путівника туристичного до карти ліжко-місць у надлєсніцтвах усієї Польщі. Кожне з них має свою окрему сторінку.

Інтеграція знизу

Радомська – найстаріша з-поміж сімнадцяти регіональних дирекцій (аналог обласних управлінь лісового господарства в Україні) Лясув Панствових. Створена вона 127 років тому. Історично польські лісівники мають спільний досвід із сусідами – українцями й білорусами. І зараз охоче використовують будь-яку нагоду обговорити набутки й проблеми.

– Спільно ми давно успішно інтегрувалися в євроспільноту, – розповів директор Пьотр Капчак. – Два роки тому їздили до колег у Львівську та Івано-Франківську області. Ми так добре заінтегрувалися, що одну пані привезли з України до Польщі. Вона вийшла заміж за нашого співробітника, зараз працює в дирекції Радомській Лясув Панствових.

Найстаріша дирекція має найновіші починання. Які саме? Щоб змінити усталені стереотипи про те, що єдина проблема лісівників і єдине, що вони роблять для навколишнього середовища, – лише насадження дерев. А як зберегти і залишити своїм дітям те, що залишили нам попередники? Адже ліс як складний біологічний та екологічний комплекс потребує постійного збереження й грамотного відтворення. Причому зусиллями не тільки одних лісівників. Потрібні зусилля всієї спільноти, допомога громадськості. І лісівники поступово, крок за кроком роблять громадськість своїм однодумцем і спільником. Аргументи в "розмові" вибирають прості, доступні й наочні. Наприклад, економічний фактор. Сприятливі умови в природі, зокрема – лісі, економічно вигідні для кожного поляка. Йому краще не забруднювати свій життєвий простір в тому ж таки лісі. Нині у Польщі штрафи за забруднення лісів і створення несанкціонованих сміттєзвалищ – до 500 злотих. Фантастичні порівняно з українськими! І це на чотирнадцятому році, відколи в Польщі відбувається щорічна громадська акція "Очищення Землі." Цей "вірус" поширила в себе на батьківщині Міра Сніславска, яка нині проживає в Австралії. Найперше щорічну акцію активно підтримали Ляси Панствови. Цього року 1 мільйон 100 тисяч поляків взяло участь в "Очищенні Землі". На мить уявімо цю силу та її позитивний результат …на теренах Буковини!..

Кар’єра "Польської Незабудки"

Коли п’ять років тому в ефірі "Еко-радіо" журналіст Анджей Залєвскі дещо на противагу американізованому святу Святого Валентина запропонував внести до національного календаря своє, власне польське, свято – Польської Незабудки, ніхто не сподівався, що ця ідея так "вибухне".

Ніжна незабудка любить чисті струмки, річки й ставки, густий затінок здорового лісу. Отак ця скромна на вигляд блакитна квітка стала символом оригінального свята для школярів. Відбувається воно 15 травня. У поляків це День Надії і Любові. Щороку в оточенні квітучих незабудок відбувається великий пікнік в Центрі екологічної освіти та інтеграції європейської, що в Єдині поблизу Радома. З часу запровадження цього свята по-родинному опікуються ним Ляси Панствови. Тут переконані: свято Польської Незабудки відкриває для молоді неповторний світ природи рідного краю, особливо ж – лісу, виховує у школярів любов і повагу до нього, вчить цінувати багатство, яким може пишатися не кожна країна Євросоюзу.

Того дня тематичними конкурсами, пізнавальними і розважальними імпрезами "диригують" лісівники з надлєсніцтв – Радома, Зволєня й Козєніце. Великий суспільний вимір має не тільки саме свято, а й природоосвітня діяльність, зокрема лісівнича. Вона "закріплює" шкільні знання дітей, здобуті на уроках, а також у лісі. А ліс – учитель унікальний. Бо "промовляє" до молоді найкраще за інших – образом, доторком, запахом…

Стежина короля Ягелла

Вона пролягла через Пущу Козєніцу більш як на кілометр – аж до цілющого Джерела кохання, де король тамував спрагу після вдалого полювання, яким урізноманітнював свою дорогу з Кракова до Вільна. На породистому скакуні завзятий вінценосний мисливець завиграшки "міряв" тамтешню болотисту місцевість. Для сучасного туриста, який подорожує історичними місцями, теж немає перешкод. За будь-якої погоди. Королівську стежину "одягнули" – спорудили дерев’яний поміст з поручнями, аж до Королівського джерела. В початковому й кінцевому пунктах туристичної стежки – зручні місця відпочинку (лавочки, піддашки, інформаційні щити). Ви хочете мандрувати далі? Схема маршрутів – пішохідного і велосипедного – підкаже, який напрямок вибрати, де можна спинитися на привал. Незабаром до Пущі Козєніцкей добіжить лісова вузькоколійка. Відродив її відомий у Польщі артист Павел Швед. Він розповів, що в дитинстві цією вузькоколійкою їздив разом з дідусем-лісничим. Яскраві дитячі враження надихнули Павела спершу до створення колекції вагонів минулої доби, відтак Фонду польських вузьколійок і нарешті – музею просто неба. Плата за вхід до музею – символічна: один злотий. А скільки задоволення для туристів, особливо – дітей!

Для розвитку туристичної інфраструктури Пущі Козєніцкей надлєсніцтва виділяють щороку понад 200 тисяч злотих. Це не державні, а свої, зароблені лісівниками кошти, які стабільно виділяють на освітні цілі.

Частинку козєніцкої вузькоколійки ми побачили в невеличкому музеї лісівничої справи при надлєсніцтві Марцулє. Серед експонатів побачили військову каску австрійської армії часів Першої світової війни. "Це шлем вальника лісу? " – запитали в господарів із вдаваною серйозністю. "Лісівника, який пізно повертається з роботи додому", – посміхнувся надлєснічий Тадеуш Місяк. Відтак пояснив, що територія надлєсніцтва – місце жорстоких боїв Першої і Другої світових воєн. Історію і практику лісової справи, якої навчають дітей у "Зеленій школі" при надлєсніцтві, викладають у контексті історії Польщі. Уроки і відпочинок у "Зеленій школі" можна замовити по інтернету, влітку уроки відбуваються просто неба. Для цього тут обладнано столи з піддашками, лавиці, сцену. Справжній природний навчальний комплекс – ботанічний сад – наймолодший у Польщі. Створений він два роки тому – коли тут з’явився рідкісний експонат –

Дуб Папи Іоанна Павла ІІ

Він поставив крапку в розмовах про приватне будівництво на територіях поблизу "Зеленої школи", де раніше стояли будиночки лісівників, які згодом знесли, бо в них зникла потреба. Щоб мальовнича місцевість надалі не спокушала грошовитих і впливових "любителів" природи, лісівники вирішили закласти ботанічний сад. "Дуб N469 з жолудя урожаю 2003 року від дуба Хороброго 1230 року в Зеленій Гурі", – викарбувано на меморіальному камені. Жолудь, посвячений Папою Іоанном Павлом ІІ 28 жовтня 2004 року під час візиту святійшого до Польщі. З нього вже виріс молоденький паросток. Він став своєрідним символом спільної доброї справи Лясув Панствових і церкви, яка нині активно долучається до справ лісівників, отже – справ усієї польської спільноти.

"З усмішкою лісом та околицями"

Так називається одна з книжок, виданих інформаційним центром Лясув Панствових. Глянула на обкладинку – і наче повернулася в дитинство: карикатури Казімєжа Риковски часто друкувалися в польській періодиці, якої колись в Україні (чи не парадокс?) було значно більше. Завдяки професорові Інституту лісівництва в Щекочінє і водночас – талановитому художникові-карикатуристу Казімєжу Риковски українські (не тільки лісівники) краще пізнавали поляків, зокрема – лісівників. Як багато у них – їхнього Ковальського і нашого Петренка – спільного! Досить погортати сторінки ошатно виданої книги, яку мені подарували на пам’ять…

www.doba.cv.ua