26/06/2007
0Коли в сусіда горить хата, йому на допомогу біжать усім гуртом. Так в Україні заведено, бо якщо сьогодні не порятував ближнього, взавтра ближній відмовиться рятувати тебе. Херсонським лісоводам саме час гукати на поміч: на диво посушлива весна й початок літа спровокували цілісінький «девятий вал» пожеж у зелених масивах.
Такого в наших краях не пригадають щонайменше років із пять: за мінімальними обрахунками, на Херсонщині вже вигоріло чи понівечене вогнем майже сімсот гектарів насаджень. Найбільше потерпають Цюрупинський та Голопристанський райони: тут сосни зростали на голих дюнах Олешківських пісків, і в спеку температура тут сягає за пятдесят градусів Цельсія. Досить іскринки або ж шматка пляшки який спрацьовує, наче збільшувальне скло і вже полум’я здіймається вище верхівок дерев.
Втрати лісового господарства Херсонщини за ці, без перебільшення, пекельні місяці, сягли близько 2,5 мільйона гривень. Але це ще не все: витрати лісоводів на гасіння пожеж наближаються до 200 тисяч гривень. Якщо ситуація розвиватиметься так і надалі, за лічені місяці край ризикує втратити більшу частину насаджень, які плекали півсторіччя і в які вкладено сотні мільйонів народних коштів. Саме час запитати у керівників обласного державного управління лісового господарства, чи можуть вони запропонувати свої шляхи відвернення катастрофи.
Начальник цього управління Валентин Слюсаренко у найсвіжіших газетних коментарях та інтерв’ю, видрукуваних у тижневиках «Гривна», «Новий день», погоджується: пожежі – велика біда, і нарікає на зловмисників-підпалювачів. Але жодного розумного варіанту розв’язання проблеми не пропонує. Певно, Валентин Олександрович сильно заклопотаний вирубуванням тієї ж сосни на експорт. За найскромнішими підрахунками, протягом п’яти місяців 2007 року за контрактом із такою собі компанією Coperrdeil районні лісгоспи Херсонщини відвантажили за межі України 8 тисяч кубометрів хвойної деревини, отримавши «аж» 880 тисяч гривень, себто менше, ніж по 120 гривень за куб. При собівартості товару у 800 тисяч гривень маємо прибутку 80 тисяч. Порівняйте із 2,5 мільйона гривень втрат від пожеж. І зрозумієте, чому лісоводи скаржаться на нестачу коштів. До того ж вирубування триває навіть у пожежонебезпечний сезон. Чи не насмішка, що райдержадміністрації суворо забороняють туристам навіть заходити між дерев, а лісгоспи за наказом управління в ті ж спекотні дні пиляють стовбури бензопилками!
Кому ж це вигідно? Лісгоспам? Авжеж ні – прибутки копійчані, а на виконання зобов’язань відволікаються сотні людей, котрі мали б протягом сезону посухи охороняти насадження від пожеж й завчасно гасити розкладені необережним людом багаття. Державі такі гешефти також непотрібні. Кілька керівників Держкомлісгоспу України вимагали від своїх підлеглих розвивати поглиблену переробку природної сировини на місцях і створювати робочі вакансії в себе, а не дарувати їх турецьким, болгарським, іспанським та іншим підприємствам. Але складається враження, що в Херсоні вказівок з Києва або не чують, або свідомо їх ігнорують. На експорт тисячами тонн «за копійки» іде саме необроблена деревина або ж дрова. А можна було б принаймні виготовляти з непотрібного гілляччя та тонкомірної деревини паливні брикети й отримувати більше коштів. Однак, скоріше за все, чиновників з облуправління лісового господарства це не обходить, бо виробництво на базі лісгоспів Херсонщини останніми роками тільки скорочується: цехи закривають, робітників звільняють.
Ще одне. Десятиліттями навесні лісоводи Херсонщини спільно з МНС проводили навчання з гасіння пожеж, перевіряли готовність техніки, засобів зв’язку, рівень професійної майстерності. Натомість, уже два роки ці заходи або проводяться формально, або ж не проводяться зовсім. Можливо, тому пожежі у нас збільшуються і кількісно, і втрати від них постійно зростають?
Рядові працівники лісогосподарських підприємств дедалі частіше задають собі й директорам питання: а власне, чи свої місця займають нинішні керівники обласного держуправління лісового господарства, і зокрема, його начальник Валентин Слюсаренко? У пошуках відповіді зазирнемо до положення про це управління, затверджене Держкомлісгоспом України ще 21 грудня 2004 року. Документ прямо зобов’язує вищезгадану структуру (природно, і начальника управління) брати участь «у реалізації державної політики в сфері регулювання лісових відносин», «створювати умови для науково обгрунтованого, раціонального та економічно доцільного використання лісів та тваринного світу». Як бачимо, і з тим, і з іншим у Таврії – великі негаразди. Із жорсткою, але справедливою критикою порядків в управлінні лісового господарства неодноразово виступав губернатор Херсонщини Борис Сіленков, наполягаючи на радикальному оновленні його «урядників». Але нічого тут не змінилося.
Херсонщині й справді конче потрібна зважена, економічно прорахована програма розвитку лісового господарства, яке нині перебуває у глибокій кризі. Та для її створення насамперед потрібна команда однодумців, якою Валентин Слюсаренко похвалитися не може. За той період, коли Валентин Олександрович кермував управлінням, він змінив директорів 10 з 11 районних держлісгоспів. І «кадрова кадриль» триває донині – дехто з ним же рекомендованих і порівняно недавно призначених керівників швидко «потрапив у немилість». Їх привселюдно цькують на різноманітних нарадах, погрожують звільненнями. Нервова атмосфера у такий складний для лісу час, звичайно, теж не сприяє нормальній роботі трудових колективів. Поки під директорами «горять» крісла, в області палають та зводяться нанівець ліси!
http://www.anti-crime.org/articles.php?ni=12809
