Деревина за кордоном коштує дорожче

10.09.2003 р. “Берегометська лісова компанія” приймала австрійську делегацію, яку очолював президент фірми “Роберт Плачек” Ліон Левкович, та першого заступника голови облдержадміністрації Євгена Луцишина. ТОВ “БЛК” представляв голова спостережної ради компанії Ілля Хоч. На зустріч був запрошений голова Вижницької райдержадміністрації Богдан Колотило. Присутні ознайомилися з виробництвом і провели переговори.

Надаємо матеріали цієї зустрічі:

Ліон Левкович:

– У вас відбулася зміна губернатора. З паном Бауером ми мали порозуміння в питаннях лісопереробки. Хотілося б, щоб з новим керівництвом області наші стосунки покращилися. Ми вкладаємо великі кошти у лісопереробну галузь вашої області і плануємо це робити надалі. Але є закони бізнесу, виходячи з яких, ми повинні бути впевнені, що матимемо гарантовані ділянки лісу для лісозаготівлі, як мінімум на 10 років.

Євген Луцишин:

– Згідно з нашими законами, в кінці кожного року область отримує від уряду об’єм лісосічного фонду, який можна використовувати. Як тільки ми отримаємо необхідні документи з Києва, то одразу зробимо перерозподіл ділянок для всіх споживачів. Затримки за нами не буде.

Ліон Левкович:

– Річ у тім, що об’єм лісу, який виділяється щорічно, недостатній для розпочинання серйозних робіт. Сьогодні ми займаємося вирубками здебільшого біля берегів річок і не встигаємо прокладати дороги, необхідні, щоб дістатися до важкодоступних ділянок. Якби ми отримували більшу територію, то могли б заздалегідь робити необхідні комунікації. У нас є фінансові можливості для більших інвестицій.

Євген Луцишин:

– Ми зацікавлені в цьому. Наше завдання – щоб працювали люди і сплачувалися податки до бюджету держави.

Ліон Левкович:

– У нас у Берегометі вже є підприємство. Ви бачите, що ми працюємо відкрито і хотіли би разом з вами робити планування подальшої діяльності. Пропонуємо зробити спільний договір між нами, регіональною владою і відповідними міністерствами на 10, краще на 20 років.

Євген Луцишин:

– Ми вивчимо можливість реалізації цього питання і повідомимо вас про результати.

Ліон Левкович:

– Ви знаєте, що в Івано-Франківській області ми почали працювати раніше, ніж у вас і вклали туди значно більше інвестицій. Там вже діє масштабна програма. У нас є не менш серйозні плани на Чернівецьку область.

Євген Луцишин:

– Якщо у Франківську діє програма, то можете бути впевнені, що у нас з нашою допомогою буде краще.

Ліон Левкович:

– Скажемо конкретно, щодо Чернівців у нас є цікавий проект. Він у тому, щоб побудувати зовсім новий завод, який буде переробляти деревину малого діаметру (від 8 до 30 см). Наш компаньйон, який має найбільший завод у Європі з переробки деревини, вже був тут неодноразово. Він шукає місце для будівництва заводу, який буде переробляти до 500 тис. м3 деревини на рік. Умова тільки одна: ми повинні бути впевнені, що сировину нам виділятимуть на тривалий термін. Звичайно, ми можемо побудувати таке підприємство в Рівненській області або Житомирській, там сосни є стільки, скільки завгодно. Але ваш регіон з нашої точки зору для цього ідеальний, бо тут є багато сировини, яку вже тепер потрібно використовувати з промисловою метою. Нам потрібна для цього територія 15-20 га. І така ділянка є поблизу кордону з Румунією.

Ілля Хоч:

– Йдеться про Глибоцький район. Там є все необхідне для будівництва великого підприємства: залізниця, електроенергія і вільна робоча сила.

Євген Луцишин:

– Ілля Хоч нам вже повідомив про ці плани. Ми вивчаємо це питання.

Ліон Левкович:

– Чому нам хочеться, щоб нове підприємство з’явилося саме у нас? Річ у тім, що наш партнер вже побудував у Румунії спеціальний завод, який займається комплексною переробкою деревини. Він розташований на відстані 80 км від кордонів України. І ми б мали змогу постачати туди пиломатеріали на дальшу переробку, а також відходи. До речі, з відходами ми вже маємо проблему. З тієї деревини, що отримуємо, їх виходить близько 40%. З розширенням виробництва тут, у Берегометі, кількість відходів ще збільшиться. Вже сьогодні потрібно думати, що з ними робити.

Ілля Хоч:

– Біля нас за огорожею стоїть завод, де колись виробляли ДСП. На жаль, Берегометський лісокомбінат довів його, як то кажуть, “до ручки”. Ми переробляємо наші відходи у “тріску”, а відправляти її змушені аж у Надвірну Івано-Франківської області.

Богдан Колотило:

Ми думаємо, як повернути до життя Берегометський завод ДСП, щоб давати роботу людям тут, а не на Франківщині.

Євген Луцишин:

– Це було б непогано. І в самих Чернівцях теж потрібно працевлаштовувати людей. Чому б не побудувати якийсь із заводів у місті?

Ліон Левкович:

– Будувати в місті підприємство для первинної переробки деревини неможливо з двох причин. Перше – дорого обходиться транспортування, і друге – згідно з нашими правилами такі виробництва не дозволяється розміщувати у великих містах, бо від них збільшується шумонавантаження, якого і так забагато. Коли Україну приймуть до Євросоюзу, через це будуть проблеми.

Ілля Хоч:

– Для Чернівців є інша пропозиція. Інвестори готові побудувати в нашому місті завод по зрощуванню деревини, тобто з виробництва великих монолітних плит, з яких потім роблять меблі і т. ін. Це – новітня технологія, і така продукція за кордоном має великий попит.

Ліон Левкович:

– Так, ми маємо і такі плани. Якщо отримаємо необхідні гарантії щодо сировини, будемо інвестувати будівництво вказаних заводів.

На закінчення Євген Луцишин запевнив, що обласна державна адміністрація розгляне всі питання і повідомить інвесторів про результати. Сторони також домовилися про повторну зустріч.

Бесіда велася українською та німецькою мовами. Перекладав штатний працівник ТОВ “БЛК” Руслан Кос.
О.ЗУБОВ