11/04/2007
0Українські ліси винищуються. Про це в останні п’ятнадцять років волають науковці, екологи, громадськість, та влада їх не чує
Під знаком сокири
Тривалий час проблеми лісів в Українських Карпатах досліджує декан біологічного факультету Ужгородського національного університету професор Віталій Ніколайчук. Фактаж, зібраний ним, — звинувачення кільком поколінням владців у тому, що допустили (або й потурали) пограбування Карпат. Якщо 1994 року на території Закарпаття заготівлею лісу займалися 14 підприємств, то нині — близько 400. Зменшуються обсяги рубок головного користування, але розширюються так звані «санітарні рубки», які (зверніть увагу!) стали основним джерелом постачання цінної деревини на ринок, в тому числі за кордон. Під приводом оздоровлення вирубуються величезні площі, мовляв, дерева тут хворі, сухостійні, тож їх треба видалити. По суті, це хижацьке й безкарне винищення найкращих ділянок лісу, яке прикривається буквою закону, вважає професор. На основі цієї злочинної стратегії в лісах, що мають важливе екологічне значення і виконують основну водорегулюючу роль, саме тут, у зелених масивах, розташованих уздовж річок, потоків, за останні десять років зрубано понад 2,5 млн. куб. метрів деревини. Чим фактично знищено природну водорегулюючу губку, яка затримувала воду. На думку В. Ніколайчука, це головна причина катастрофічних повеней та зсувів, від яких потерпають Карпати.
Постійно діючий дорадчий орган при Кабміні — Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у дослідженні «Лісове господарство: стратегія розвитку», характеризуючи стан українських лісів, робить висновок, що вони, ліси, є надто зріджені, виснажені, низькоповнотні, мають вдвічі менший від норми середній запас деревини на гектар. Догосподарювалися, одне слово…
Який господар кращий?
Лісами в Україні відають три структури: Держкомлісгосп, Мінагрополітики, Мін- оборони. У кожного з них у користуванні відповідно 10 млн., 2,5 і 0,2 млн. гектарів лісів. Так їх умовно поділено на державні, аграрні й військові.
Аграрні — колишні колгоспні, які створювалися безоплатною працею селян під час природозахисних кампаній. Ці насадження оточують ставки, озера, ростуть на невгіддях, схилах ярів, прикривають поля від суховіїв та вітрів. Більшість із них — дрібноконтурні, площею до 5 гектарів. Їх держава надала колгоспам у безстрокове користування. Та коли ці рукотворні ліси підросли, вирішено було для поліпшення догляду за ними створити міжгосподарські лісгоспи. У 1999-2000 роках вони були реорганізовані в комунальні агролісгоспи, що за рішеннями сесій обласних рад одержали в постійне користування ті ліси, на базі яких і були раніше створені. Згодом за наполяганням центральних органів виконавчої влади в Чернівецькій, Полтавській, Харківській, Волинській, Закарпатській та Рівненській областях на базі комунальних підприємств та земель місцевих громад були засновані державні агролісогосподарські підприємства. І державні, і комунальні агролісгоспи (а їх усього 206) стали підпорядковуватися Мінагрополітики. Минулого року вони заснували громадське об’єднання «Украгроліс», яке розробило програму, спрямовану на поліпшення догляду за лісами та забезпечення деревиною сільгоспвиробників і сільського населення.
Військові ліси — це ті, що були передані Збройним Силам для забезпечення їхніх цілей. Державні — ті, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу. Їх основна маса.
Хто ж із трьох лісових господарів кращий, а хто гірший? За розмірами бюджетного фінансування першість належить Держкомлісгоспу: 52 гривні на гектар лісу. Мінагрополітики спроможне виділити на таку ж площу 8-9 бюджетних гривень, решта вкладень — за рахунок прибутків агролісгоспів. Мін- оборони витрачає лише 2 гривні на гектар. Перевага Держкомлісгоспу ще й у тому, що він, згідно з законодавством, не лише має право, а й зобов’язаний контролювати діяльність лісогосподарських підприємств інших підпорядкувань. Мінагрополітики й Мін- оборони таким правом не наділені.
За версією Держкомлісгоспу, найбільше порушень трапляється у військових і аграрних лісах, а в тих, що перебувають під орудою цього органу, — рай, гармонія людини і природи, верховенство закону над сокирою.
На думку ж професора В. Ніколайчука, всі троє господарів нікудишні, проте порушення здебільшого трапляються все ж у державних лісах. Бо якщо аграрні ліси контролюються самоврядними органами, Мінагрополітики, Мінприроди, Держкомлісгоспом, то останній у своїх володіннях і бог, і цар, іншому відомству туди — зась. Та й, зрештою, в аграрних лісах до сьогодні не було чого красти, бо цінні породи дерев зосереджені в основному в державних угіддях. Вчений дійшов висновку, що таке хижацьке винищення лісів триватиме, поки не буде створено незалежної лісової інспекції, підпорядкованої безпосередньо Кабміну. Вже згадувана Рада з питань розвитку продуктивних сил головною причиною занепаду українських лісів вважає монопольне становище Держкомлісгоспу, який поєднує в собі кілька несумісних функцій: виробника деревини, продавця її на пні, покупця і водночас контролера. Таких надзвичайних повноважень не має жодне центральне відомство, оскільки вони займаються лише розробкою політики своєї галузі, а Держкомлісгосп — і швець, і жнець, і на дуді грець. Іншими словами, «держава в державі».
Грабунок серед білого дня
Навести лад у лісовому господарстві брався уряд Ю. Єханурова. Потрібна була концепція реформування галузі. Та, як не дивно, розробляти її доручили саме «генералам» Держкомлісгоспу. Цей документ було розглянуто й схвалено 18 квітня 2006 року на засіданні Кабміну. Так от: головною ідеєю концепції стало не реформування Держкомлісгоспу та системи охорони лісів, на що сподівалися незалежні екологи, вчені, органи місцевого самоврядування, а зміцнення централізації управління лісами, тобто передача у відання Державного комітету лісового господарства цілісних майнових комплексів лісогосподарських підприємств разом із лісами, що належать до сфери управління Мінагрополітики та Міноборони. Мовляв, якщо ліси будуть під однією рукою, то краще доглядатимуться й охоронятимуться. Від слів та ідей уряд перейшов до діла, схваливши цю стратегію постановою за номером 273.
Військові, аграрники, органи місцевого самоврядування запротестували. В листопаді минулого року спільний з’їзд Союзу сільгосппідприємств та Асоціації фермерів звернувся до Прем’єр-міністра В. Януковича, який брав участь у роботі цього форуму, з клопотанням зупинити дію сумнозвісної постанови.
Побував і я на тому з’їзді. Цікавився думками кількох аграрників. Усі, з ким доводилося говорити, вважали, що постанова уряду порушує права селян, які свого часу доклали стільки зусиль до створення лісових багатств, а тепер будуть від них відсторонені. Позаяк придбання деревини в аграрному лісопідприємстві і державному — як кажуть, дві великі різниці. В державному — і дорожче, і клопітніше. Співрозмовники звертали увагу на те, що лісосмуги, бори, гаї, насаджені колись колгоспами, становлять із полями одне агроекологічне ціле, яке потребує пильного ока місцевої громади. Якщо ж сюди пустити сокиру, яка гуляє нині в угіддях Держкомлісгоспу, то через кілька років від чорноземів залишиться тільки згадка. Прикметно, що Держкомлісгосп, окрім лісів, претендує ще й на майнові комплекси агролісгоспів. Але ж це грабунок серед білого дня, обурювалися керівники сільгосппідприємств.
— Сьогодні з’явилося дуже багато охочих прийти на те, до чого рук не доклали. Основна маса лісів, які насаджували наші батьки, вже дозріла. Через два роки вони даватимуть близько трьох мільйонів ділової деревини. Саме в цьому, а не в наведенні порядку — головний інтерес Держкомлісгоспу. Ця структура прагне до монопольного становища в лісокористуванні, хоча в інших країнах цього немає, — такого висновку дійшов директор Боярської лісової дослідної станції доктор сільськогосподарських наук Василь Рибак.
Проти перепідпорядкування лісів висловилися депутати на сесіях Волинської, Львівської, Рівненської, Сумської, Чернігівської обласних рад. Чому? Громадські, або аграрні, ліси на Волині — ласий шматок. Свого часу вони створювалися людськими руками і становлять нині 32 відсотки всіх лісових площ у регіоні. Своє рішення Волинська обласна рада ухвалила, аби, по-перше, захистити громадські ліси від зловживань, які набули масового характеру у державних лісах, а по-друге, задля збереження вільного доступу волинян до лісу, який для них є джерелом додаткового, а в багатьох випадках і основного заробітку (мається на увазі заготівля ягід, грибів, лікарських трав, хмизу), пояснює заступник голови Волинської обласної ради Володимир Банада. На його думку, маючи свої ліси, волинська громада убезпечиться від ще одного безглуздя — аукціонів із продажу необробленої сировини, яка через це могла стати для селян недоступною.
— З історії знаємо, що надмірна централізація завжди погіршувала ситуацію на місцях. Обласній, районній, сільській владі видніше, як використовувати і оберігати місцеве лісове багатство, яке було створене руками селян, — говорить заступник голови Сумської обласної ради Сергій Клочко.
Не зрілі ліси треба передати Держкомлісгоспу, а близько 9 мільйонів га малопродуктивних поліських земель, з яких щорічно 50 тисяч га заростають чагарниками. Тож бюджетні кошти Держкомлісгоспу слід виділяти не на примарний догляд селянських лісів (вони самі на себе зароблять), а на створення нових насаджень, вважає голова асоціації «Украгроліс» народний депутат України Сергій Рижук.
Незважаючи на палке бажання Держкомлісгоспу якомога швидше вступити у володіння військовими та аграрними лісами, виконання уже згадуваної постанови № 273 гальмується відсутністю відповідного механізму. Розробити його було доручено міжвідомчій комісії на чолі з заступником міністра охорони природи Павлом Большаковим. Та вже відбулося чотири засідання цього тимчасового органу, на них представників Мінагрополітики та Міноборони схиляли до згоди на добровільну передачу Держкомлісгоспу лісових володінь, що перебувають у їхньому віданні.
Голова комісії показав мені теку паперів: висновки КРУ, Рахункової палати, Держкомлісгоспу, повних компромату на лісокористувачів, підпорядкованих Міноборони і Мінагрополітики: мовляв, і там незаконно рубають, і сям. Зі свого боку, у природоохоронців на Держкомлісгосп нічого подібного немає. То він, виходить, безгрішний? Але ж це далеко не так. Проте Павло Большаков стоїть на своєму: «Ми за те, щоб лісовим господарством опікувався один державний орган. Розпорошеність в управлінні ні до чого доброго не призведе».
За таких обставин й досі не зрозуміло, до чого схиляється комісія.
Розбіжність у поглядах на проблему свідчить, що Концепція реформування галузі хибна. В ній переважає відомчий, а не державний підхід. Не враховано також думки науковців, місцевих громад та селян. Мав би своє слово сказати й Антимонопольний комітет. Отже, треба починати спочатку. І головне — не рубати з плеча.
Сільські вісті
6 квітня 2007 року
№ 39 (18022)
