04/04/2007
0У цьому заголовку свідомо не поставлена кома. Але від того, де з волі законодавців вона з’явиться, може кардинально змінитися ситуація в бізнесовому середовищі не тільки на Волині, третина якої вкрита борами і дібровами, а й в інших багатих на деревину регіонах України.
Недавно працівники управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Волинській області викрили діяльність злочинної групи, яка на незаконних операціях з деревиною завдала державі збитків більш як на чотири мільйони гривень.
До складу групи входило кілька осіб. Одні займалися заготівлею продукції, інші – транспортуванням та реалізацією. Заготовлену деревину через кілька митниць Західного регіону експортували у країни Європи. Це був би бізнес як бізнес, якби в ході спостереження за діяльністю "ділових хлопців" не було встановлено більше трьохсот фактів підробки документів про походження деревини, чим займалася решта махінаторів.
Нині розслідується кримінальна справа стосовно цих осіб за контрабанду і легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом. За винахідливість спритники можуть поплатитися позбавленням волі терміном від 5 до 12 років з конфіскацією належного їм майна.
Подібних кримінальних справ в області відкрито кілька, що свідчить скоріше про систему, аніж виняток.
Ці злочини, можливо, так і залишилися б нерозкритими, якби Законом України "Про особливості регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" не був введений обов’язковий порядок сертифікації походження деревини при експорті. Документ започаткував вкрай потрібну для держави роботу з легалізації малого бізнесу з таким важливим ресурсом державного значення, як деревина.
Варто згадати, що до прийняття цього нормативного акта у махінаторів різного штибу була можливість на сотнях приватних пилорам, що діють на Волині, скуповувати заготовки для європіддонів, дошки, балки тощо. Ця продукція досить часто виготовлялася і виготовляється із самовільно зрізаного лісу.
Через підприємців – фізичних осіб, вимоги щодо ведення якими бухгалтерського обліку досить ліберальні, продукція забезпечувалася "справними" документами і відправлялася на експорт. Після проходження "фури" з лісоматеріалами через державний кордон експортери, – як правило, вже юридичні особи, – подавали документи на відшкодування 20 відсотків податку на додану вартість і рано чи пізно отримували їх…
Таким чином держава фактично ще й на десятки мільйонів гривень дотувала крадіїв свого сировинного ресурсу!
Із введенням механізму сертифікації походження деревини при її експорті за кордон України отримали юридичне підгрунтя для того, щоб уважніше придивитися до того, звідки саме походить продукція, що з лісонедостатньої України бізнесменами має бути відправлена за кордон.
Як наслідок, через короткий час документи про походження деревини стали мало не такими ж цінними, як і сама деревина. З’явилася і робота для правоохоронних структур. Здавалося б, порядок відновлено…
Але насправді це не так. І підтвердженням цього є той факт, що півтисячі приватних волинських пилорам просто значною мірою переорієнтувалися на випуск продукції для внутрішнього ринку.
А що ж численні контролюючі органи – куди вони дивляться?
Типова схема роботи "рамників" виглядає таким чином, що промислова високопродуктивна стрічкова пилорама ставиться на обійсті біля сільської хати чи в якомусь викупленому у приватну власність виробничому приміщенні.
Ця територія обноситься високим парканом з дощок, куди без бажання і доброї волі господаря представники держави без ордера прокурора зайти просто не можуть.
Ділку та тим, хто за ним стоять, залишається офіційно придбати якусь невелику партію лісу-кругляку і, маючи як прикриття офіційні документи на нього, приступати до розпилювання всього, що темними ночами на селянських кониках попливе сюди з волинського лісу.
Благо, бажаючих заробити на цих злодійських лісопостачаннях не бракує. У Камінь-Каширському районі, чотири гектари з десяти в якому під лісом, наприклад, ефективно діючих колгоспів і агропідприємств майже не залишилося. А з великих працедавців діє лише місцевий лісгосп, котрий, зрозуміло, усіх бажаючих робочими місцями забезпечити не може.
Ось і змушений народ іти до тих, хто може дати хоч якийсь заробіток. Тобто до пилорамників. Дійшло до того, що соціальна безвихідь штовхає на потаємні мандри з бензопилою до лісу навіть підлітків-дівчат… Ба, лісівники мали проблеми навіть з вчителями деяких шкіл!
Коли ж правоохоронці все-таки ловлять "самовільника", його справу вдається провести через судову залу і стягнути з винного заподіяні державі збитки, коло часто замикається: лісопорушник знову йде до "свого" пилорамника, бере в нього гроші в борг і вже наступної ночі… знову їде до лісу. На цей раз по чергову порцію деревини – вже для погашення "позики" натурою…
Як наслідок, у деяких районах навколо місць скупчення приватних пилорам пристигаючі і стиглі ліси набули такого жалюгідного вигляду, що тут треба проводити суцільну рубку, а на її місці висаджувати новий ліс. Бо ж принцип безперервності і невичерпності лісокористування в Україні ніхто не відміняв.
Але проблема має й ще один аспект – моральний. Молодим людям, які виростають в атмосфері демонстративної неповаги до чиєїсь власності (в даному разі – державної!), в майбутньому буде важко стати справжніми громадянами своєї держави. А пізнавши "легкі" нічні заробітки – зрозуміти, що на краденому далеко не заїдеш.
Яким же після введення сертифікації походження деревини при експорті має бути наступний крок, аби покласти край злочинному бізнесу на ресурсові державного значення, яким є вирощений держлісгоспами ліс?
– Переробку деревини на промислових пилорамах слід включити до переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, – вважає начальник Волинського обласного управління лісового господарства Богдан Колісник. – Такий механізм показав свою ефективність у Литві, що привернуло нашу увагу.
Аналогічної думки дотримуються й прокурор Волинської області Андрій Гіль та начальник обласного управління внутрішніх справ Іван Прошковський, котрі постійно говорять про необхідність навести порядок у лісі.
Отож і виходить: від того, де саме у заголовку цього матеріалу законодавець поставить довгоочікувану кому, залежить подальша доля тисяч і десятків тисяч кубометрів держресурсу.
Того самого, який має слугувати усьому суспільству, а не лише ділкам з напівлегальними пилорамами та їхнім покровителям.
"Урядовий кур’єр" 2007.04.04
