Лісовий кордон

Не те насіння, не в той грунт…

Про здоров’я Карпат ведуть мову наш кореспондент та головний лісничий державного лісогосподарського об’єднання “Львівліс” Ярослав Целень.

Євгенія Романів.

– Пане Ярославе, дозвольте почати з того, що тривожить. Наші гори повально лисіють і цей процес уже впродовж багатьох років не вдається зупинити. Що це за така “алопеція” – хвороба лісу чи є якесь інше пояснення?

– На цю тему ми провели вже два міжнародних семінари, які дали одну з відповідей на ваше запитання. Саме зараз у Карпатах, на території чотирьох західних областей – Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької, – працює авторитетна державна комісія з залученням і закордонних учених, яка вивчає причини всихання смереки, можливості зупинити процес. На щастя, вже з’ясовано, що це не хвороба лісу. Якщо коротко, то це наслідок того, що колись не те насіння посадили не в той грунт. Ще за бабці-Австрії в наших Карпатах були насаджені швидкорослі сорти смереки для целюлозної галузі. Це дерево так і називали – “паперувка”. Воно достигає вже в 60 років. І якщо вчасно не зрубати, то починає всихати. Що тепер і спостерігається.

– Але ж минуло стільки років… Ті австрійські дерева вже давно повмирали. А Карпати продовжують всихати. Чому?

– Ще довго після війни, захоплюючись швидким ростом австрійської смереки, ми продовжували насаджувати ліс її клонами, а не місцевої корінної смереки. Ця друга генерація “паперувки”, якою тривалий час проводилося лісовідновлення у Сколівському і Турківському районах, нині досягла свого вікового піку й почала всихати. А вирубати її не так просто. Маю на увазі не лише суто технічний бік справи. Ліс у нас державний, лісокористування планове і потрібні спеціальні урядові рішення на таку санацію. Власне, комісія, яка зараз працює в Карпатах, і повинна дати свою пропозицію щодо санітарних рубок.

– А що замінить австрійську смереку?

– Ті деревостани, які росли в цих місцях споконвіків – букові, ялицеві.

– Ви сказали, що це – лише одна з причин всихання лісу. Відомі й інші?

– Загалом їх понад 200. За останні два десятиліття, коли процес всихання смереки прогресував, на ослаблений ліс, за законами природи, накинулися хвороби і шкідники. Наробили лиха й вітровали 80-90-х років, які вирвали з корінням, повалили понад мільйон кубометрів лісу. А доплюсуйте сюди ще й непомірно жарку для наших країв погоду в останні роки. Все це сприяло розвитку шкідників і хвороб. Маємо 136 тисяч гектарів, які не відповідають нормам здорових деревостанів. Тепер треба негайно вживати заходи, щоб взяти з них деревину, а не дрова.

– А як можна в лісі боротися зі шкідниками? Адже кожне дерево вапном не обмастиш?

– Ми застосовуємо феромонні пастки. Це такі пластикові пляшечки, наповнені ароматичними речовинами, які приваблюють самок різних видів шкідників. Вони туди залазять, а назад вибратися не можуть. А нема самок – нема розмноження. Розставляємо такі пастки в місцях, де є вогнища короїдів. Наразі закуповуємо ці засоби в Польщі, але вже працюємо над тим, щоб виробляти їх у кількох наших держлісгоспах.

– Ярославе Павловичу, з давніх давен ліс крадуть. Чи знайдено якийсь спосіб боротися з цим?

– На одного лісника припадає по 500-700 гектарів. Зрозуміло, що він не впильнує кожне дерево. Тому ми вирішили боротися з крадіжками іншим чином. Зініціювали розпорядження облдержадміністрації про впорядкування роботи малих лісопилень. Практично в кожному селі є пилорама. Що вона розпиловує? Де, в кого бере сировину? Такого обліку досі не велося. Деякі з цих об’єктів узагалі не зареєстровані, тому й перевірити їх неможливо. Хоча знаємо, що доволі часто саме там і продається крадений ліс. Такі випадки трапляються не лише в бідних гірських районах, де кожен прагне підзаробити, як тільки може. Як, наприклад, на Жовківщині, де є шпало-просочувальний завод, а відтак і великий попит на дерево. Цьогоріч в області самовільно зрубано, тобто вкрадено, понад 8 тисяч кубометрів лісу. На суди надії мало, з 80 уже заведених справ розглянуто лише 43 і присуджено наполовину менше, ніж завдано збитків. Та й ті кошти, які, до речі, йдуть державі, важко відвоювати, бо відповідач, як правило, не працює, з нього нема що стягувати.

Тепер райадміністрації зобов’язані взяти на облік усі свої лісопильні, впорядкувати їх роботу. Якщо стане проблематично розпиляти вкрадене в лісі дерево, якщо пилорама буде працювати в правовому полі, а не “наліво”, випадків крадіжок стане значно менше.

– Ліс багатий дарами природи, але чи вміємо ми їх використати? Раніше лісгоспи заготовляли гриби, ягоди, березовий сік, а тепер це рідкість. Чому?

– У районах були харчо-смакові фабрики, консервно-переробні заводи, яким ми поставляли лісову сировину. Нині їх нема, отже нема й попиту на нашу заготівлю. Треба розвивати власне переробне виробництво. І на відповідному обладнанні, за найсучаснішими технологіями, щоб витримати конкуренцію з боку імпортних смаколиків. Ви ж бачите, в яких гарних слоїчках, як апетитно нині консервують гриби, а в нас втрачене навіть старе виробництво.

Але й ми вже маємо чим похвалитися. У Старому Самборі запустили імпортну лінію фасування в одноразові пакетики екологічно чистих лісових чаїв. Досі чайні набори з лікарських рослин випускали в Сколівському, Радехівському та Бібрському держлісгоспах. Ця дуже смачна, запашна й корисна продукція користується великим попитом, але є одна незручність – трав’яний чай важко запарювати, треба проціджувати. Пакетики (5 і 10-ти-грамові) – інша річ, вони зручні у споживанні. Залив окропом, настояв хвилин п’ять і насолоджуйся смаком та ароматом цілющих лісових трав. Такі чаї випускатимуться лише з лікарської сировини – плодів чорноплідної та червоної горобини, шипшини, суниці, трав звіробою, м’яти, ромашки, чебрецю, квітів нагідки. За зміну перероблятиметься 200 кілограмів фракції цілющих рослин – в середньому для 30 тисяч пакетиків. Уже в листопаді лінія працюватиме на повну потужність. Для того, щоб не мати перебоїв із сировиною, ряд лісництв створили плантації лікарських рослин.

– Що найцікавіше попереду, Ярославе Павловичу?

– Головне для нас – творити ліс. До 2010 року плануємо посадити понад 21 тисячу гектарів нових лісів і доглядати молоді насадження на площі 32 тисячі гектарів. Пріоритетними будуть ліси так званої першої групи, які належать Національному природному парку “Сколівські Бескиди” та ландшафтному парку “Надсянський”. Щодо іншої сторони медалі – рубок, то будемо поступово переходити на вибірковий спосіб їх ведення у букових та ялицевих деревостанах, адже існує мораторій на суцільні рубки на гірських схилах Карпат. Ліс, крім усього, виконує ще й еколого-захисні функції, і це найбільше відповідає його природі.

Львів.

“Робітнича газета” 2003.09.30