Гуляє сокира у лісосмузі

Олександр КУЛИК, “Урядовий кур’єр”

У 50-х роках минулого століття титанічними зусиллями людей у степовому Криму було висаджено сотні тисяч дубків і акацій. Створюючи лісосмуги, люди розуміли, що це єдиний шанс врятувати лани від чорних смерчів.

Під час реформування нашого АПК про багаторічні насадження і особливо про лісосмуги … забули. Фактично вони лишилися безгосподарними. Але й те, що залишилося, має надзвичайно жалюгідний вигляд. Якщо їхати машиною з Криму на Чаплинку, а це вже Херсонщина, то просто серце обливається кров’ю, коли бачиш одні пеньки…

За даними спеціалістів витрати на обробіток одного гектара лісосмуг становлять не менше 450 гривень. Можливо, через брак коштів утворені в кожному районі автономії лісгоспи не можуть впоратися з покладеним на них завданням.

Так у трьох найбезводніших районах Криму – Красноперекопському, Первомайському, Роздольненському – було 15 тис. гектарів лісосмуг. Тепер від цього масиву зеленої пущі залишилося 50 відсотків. Люди рубають дерева, бо бракує палива. Немає грошей, вугілля… Рубають і вдень, і вночі. Тягнуть бідне підтяте дерево на своє обійстя, запасаються дровами на зиму.

Згідно з Земельним кодексом України, лісосмуги віднесені до так званих земель резерву. Відповідальність за збереження цього резерву несуть райдержадміністрації і районні ради. Це за законом. А насправді, за “резерв” ніхто не відповідає -ні лісгоспи, ні, тим паче, районне начальство. Останнє, звичайно, любить лісосмуги, куди завжди можна пірнути з пляшкою, а припинити їх знищення руки не доходять.

Про кошти, спрямовані на підтримку лісового господарства, й говорити не доводиться. При складанні бюджетів усіх рівнів про лісників, як правило, забувають, ніби дерева виростуть самі по собі, нічого не треба саджати. Наприклад, по Роздольненському лісовому господарству витрати скоротили з 76 тис. гривень до 35. Тому й не дивно, що тут замість запланованих 60 гектарів насаджень здійснено лише 18. У лісгоспі тільки 25 робітників і спеціалістів. З таким штатом далеко не заїдеш. Хоча люди працюють, як воли. Б’ються над новим розсадником, десь дістають нові сорти дерев, саджають дубки і клени там, де вже ніщо не росте.

Але ось що цікаво. Рубають не лише лісосмуги, а й міські парки. Усе це – через бездіяльність органів місцевої виконавчої влади. Невже важко міліції когось із зловмисників спіймати на гарячому і покарати так, щоб інші забули про сокиру? Але, якщо говорити серйозно, то органи місцевої виконавчої влади степових районів Криму повинні активніше займатися газифікацією сіл, а не завозити у сільські крамниці нові партії сокир.

“Урядовий кур’єр” 2003.07.30