Хто сокирою махає, той і гроші загрібає

Тим часом, на думку фахівців Київського еколого-культурного центру, насправді щороку в Україні крадеться 0, 6 – 1, 5 мільйона кубометрів лісосировини. Однак довести це документально неможливо, бо Держкомлісгосп володіє монополією на інформацію про те, що робиться у лісах: він не тільки сам їх насаджує і сам доглядає, сам охороняє і рубає, а й сам усе те обліковує.

Та от нарешті шило виткнулося з мішка. Голова Державного комітету лісового господарства України Віктор Сівець раптом дозволив собі не властиву керівництву цього відомства відвертість і на одній із прес-конференцій визнав: державні лісові господарства допускають багато зловживань із деревиною, на яку мають монопольне право. Виявляється, протягом останніх 15 років необроблена деревина продавалася лише з волі директорів лісгоспів, які відпускали її кому хотіли і за скільки хотіли. Отож для одного покупця її ціна – 300 гривень за кубометр, для іншого – 200. Багато зловживань і з сортністю лісу: скажімо, перший сорт іде за другий. Відбуваються й відверті крадіжки: наприклад, відвантажують 23 кубометри деревини, а видають за 20 кубометрів. Має місце експорт за заниженими цінами, а то й взагалі нелегально. Порушуються підписані угоди, і підприємцям часто відмовляють у продажу обіцяних лісоматеріалів. "Аргументи" на користь цього бувають просто вбивчі: мовляв, хтось із облдержадміністрації звернувся з проханням продати ліс не цій, а іншій фірмі. Проте покупці до суду про порушення своїх законних прав, як правило, не звертаються, бо потім їм узагалі не дадуть змоги працювати.

Усе це негативно позначається не лише на доходах держави, а й шкодить деревопереробному бізнесу, який є чи не єдиним годувальником багатьох лісових районів, вважає Віктор Сівець. Нестабільність поставок лісоматеріалів не дає змоги будувати там потужні деревообробні підприємства, призводить до низької інвестиційної привабливості галузі. Тож буцімто для того, щоб покласти цьому край і створити прозорий ринок лісу, Держкомлісгосп наприкінці минулого року видав наказ "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", за яким її реалізація має здійснюватися раз на рік через аукціон, де ціни формуються за принципом: хто запропонує більше грошей за ліс, той його і придбає. За таких обставин повинні б діяти реальні ціни на деревину, унеможливились би її крадіжки та незаконне привласнення грошей за неї, вважають у Держкомлісгоспі. А практично одномоментний продаж усього річного ресурсу лісосировини має задовольнити вітчизняні деревопереробні підприємства, усунути підстави для звинувачень держлісгоспів в її переробці за заниженими цінами і неконтрольованому вивезенні за кордон.

Однак реакція споживачів лісосировини виявилася прямо протилежною. Скажімо, у Чернівцях дійшло до того, що підприємці навіть перекрили дорогу урядовцям, вимагаючи розібратися в ситуації, спричиненій нововведенням лісового відомства. Керівники підприємств деревообробної та паперової галузей заявили: їх цілком влаштовує, коли будь-хто і в будь-який час може придбати деревину де зуміє, тому вони проти аукціонів, які обмежують можливості вільного ведення підприємницької діяльності, закріпленого Господарським кодексом України. Вони ж звернулися зі скаргою й до суду, і той зупинив дію наказу Держкомлісгоспу.

"Чому так сталося?" – запитала я в президента асоціації "Меблідеревпром" Сергія Сагаля.

– Згідно з цим наказом Держкомлісгоспу, купити деревину можна лише на аукціоні, який проводиться раз на рік, і то величезними лотами – партіями, які ні в такому обсязі, ні в такому асортименті нікому не потрібні. Скажімо, в одній із них виставлялися лісоматеріали аж із п’яти областей. Але ж різним деревопереробним підприємствам потрібний не просто будь-який ліс, а різні матеріали з нього – дрова, будматеріали, фанера, пиловочник тощо. Навіщо ж їм усе це разом? Це все одно, що нав’язувати покупцеві черевики у комплекті з капцями, галошами, шкарпетками, сукнею і шапкою. До того ж передбачалося, що вартість одного лота – більше сотні мільйонів гривень, тож його міг би придбати лише дуже багатий покупець. Таким чином середні й малі деревопереробні підприємства прирікалися на знищення. А у деяких регіонах вони є чи не єдиними годувальниками для місцевого населення.

Проти ідеї Держкомлісгоспу продати одним лотом 558, 7 тисячі кубометрів необробленої деревини з одинадцяти лісгоспів Чернігівщини виступили й керівники цієї області. У жодного підприємства Чернігівської області не знайдеться грошей, щоб заплатити за таку партію лісу, заявили вони. Це під силу лише потужним структурам Києва чи Донецька. Тож саме у намірах продати весь ліс "потрібній" потужній комерційній структурі, яка стане монополістом на ринку деревини і диктуватиме свої умови, і запідозрили деревопереробники Держкомлісгосп, який своїм наказом так хотів їх ощасливити. Насторожила і втаємниченість при підготовці до аукціону. Бо, скажімо, не отримали вони від лісового відомства відповіді на запитання: навіщо знову наступати на граблі: адже запроваджені торік у регіонах аукціони, попри зусилля місцевих властей, не мали успіху: на них було виставлено лише 24, 5 відсотка обсягу лісоматеріалів, та й з тих реалізовано четверту частину.

Деревопереробників почули в уряді. Дію наказу Держкомлісгоспу було призупинено, створено робочу групу з вивчення ситуації. Лісове відомство, побачивши, що наламало дров, пішло на поступки і запропонувало проект нового наказу, за яким аукціони вже мають проводитися у регіонах, і не раз на рік, а щокварталу, і на них виставлятимуться значно менші лоти.

Однак головну проблему – створення прозорого і чесного ринку лісоматеріалів це все одно не вирішує, вважають фахівці. За словами Сергія Сагаля, Держкомлісгосп, різко змінюючи правила гри на ринку лісоматеріалів, лише посилює свої монопольні позиції і прагне диктувати свої умови продажу сировини. Вже сьогодні ціни на неї підскочили на 20-30 відсотків, відповідно дорожчає і продукція деревопереробки. Підприємці стурбовані: вони й досі не знають, якою буде стартова ціна лісосировини на аукціонах, бояться, що не зможуть впливати на неї, і це негативно позначиться на галузі.

Щоб і справді зробити ринок лісоматеріалів прозорим, треба спочатку перебудувати систему заготівлі лісу, сьогодні хибну і, схоже, навіть злочинну.

– Прозорий ринок передбачає доступність для громадськості достовірної інформації, зокрема, про формування цін на лісопродукцію, змогу контролювати її вилучення та продаж, а саме цього Держкомлісгосп старанно уникає, – вважає кандидат сільськогосподарських наук співробітник Науково-дослідного інституту економіки Міністерства економіки України Андрій Бобко. – Тим часом Держкомлісгосп сам заготовляє лісосировину, сам контролює вирубки, сплачуючи державі символічно близько 10 гривень за кубометр, незалежно від виду і сорту деревини, яка на ринку коштує щонайменше у 15-20 разів дорожче. Бо сам її оцінює. А за рубки проміжного користування, коли заготовляється більшість лісоматеріалів, часто не платить взагалі нічого, хоча виконує їх за кошти держави. Ніхто не може перевірити, скільки і чого лісівники нарубали. І це одне із джерел тіньового ринку лісоматеріалів, який існуватиме, доки Держкомлісгосп не буде позбавлено функцій заготівлі лісу і його переробки. Тобто поки не буде створено ринку лісосічного фонду, на якому формуватимуться реальні ціни на лісоматеріали. Без цього не можна говорити й про справедливий аукціон.

Фахівці припускають, що нововведення лісового відомства можуть призвести до ще більшого розкрадання лісосировини. Адже за обов’язкового її продажу на аукціонах іншого способу отримати дешевий ліс не проглядається. Недолугою вийшла спроба Держкомлісгоспу "сформувати прозорий ринок необробленої деревини". Чи не тому, що цей орган державної влади взявся не за свою справу – організовувати торгівлю лісоматеріалами? Тож чи не час би його і справді позбавити не властивих йому функцій та зосередити його зусилля на лісівництві, у якому невирішених проблем – як дерев у лісі?

"Сільські вісті" 2007.02.20