14/02/2007
0Хоча рішення
Косівської районної ради про створення національного парку датується 1998
роком, справжнім днем його народження вважають 14 травня 2002-го. Тобто
тоді, коли було підписано президентський указ “Про створення національного
природного парку “Гуцульщина”. Відповідно до указу, лісогосподарська
політика в районі мала бути суттєво змінена. Однак на заваді цьому, як не
дивно, стали ті, хто зобов’язаний ретельно втілювати в життя указ
президента.
НПП
“Гуцульщина” – це понад 32 тисячі гектарів у мальовничій частині
Покутсько-Буковинських Карпат, де ще збереглися прадавні ремесла, промисли,
традиції гуцулів. На його території зростає понад тисячу видів рослин, серед
яких чимало рідкісних, різноманітний також тваринний світ парку. Хоча такі
види тварин, як бурий ведмідь чи карпатський олень, теж стали останнім часом
рідкісними.
Та основне
багатство тут, зрозуміло, – ліси. Тому не встигло й висохнути чорнило на
президентському указі, як Косівщиною поповзли тривожні чутки: простій людині
дорогу в ліс буде заказано, держава все підпорядкує собі. А тодішній депутат
Івано-Франківської обласної ради Михайло Данилюк, якому президентський указ
ускладнював намір узяти в оренду на 49 років елітний тригектарний масив в
урочищі Дубина, навіть назвав передачу лісових угідь у постійне користування
паркові злочином проти народу.
НПП як
організаційна структура лише намагався зіп’ятись на ноги, а Косівська
райрада поспішила визнати його діяльність на початку 2004-го незадовільною.
Під впливом районних урядовців скасували свої рішення про попереднє
погодження передачі лісових угідь для створення парку й деякі сільські ради.
“Усе це призводить, – як без тіні сумніву записали депутати в рішенні
райради від 28 вересня 2006р., – до неможливості ефективної організації і
функціонування природно-заповідного фонду на території НПП “Гуцульщина”. Та
й подальшому розвитку туризму парк начебто не сприяє…
Одне слово,
своє рішення від 1998 р. райрада скасувала і запропонувала винести питання
на всерайонний референдум. Як, мовляв, народ скаже, так і буде.
– Тим часом
вночі проти 11 січня цього року, – розповідає директор парку Василь
Пророчук, – невідомі поки що особи спробували підпалити наш
адміністративно-лабораторний корпус. Лише завдяки оперативності пожежників
до нещастя не дійшло, хоча приміщенню завдано шкоди. Перед цим відбулося
кілька пожеж на території Старокутського і Шешорського природоохоронних
науково-дослідних відділень парку. Ці навмисні підпали, як ми переконані,
пов’язані з вкрай загост-реним протистоянням працівників парку і деяких
підприємців, керівників району, депутатів районної й обласної рад,
працівників земельної служби… Їхні цілеспрямовані заходи для припинення
діяльності парку тривають уже майже чотири роки, за цей час ми відправили в
різні інстанції понад півтораста звернень. Та користі з того мало. На мене
особисто, на працівників парку чиниться психологічний тиск, нас залякують
фізичною розправою.
Не можна
сказати, що на тривожні “sos!”, які лунають з парку, абсолютно ніхто не
реагує. Відгукнулося, наприклад, Всеукраїнське товариство “Гуцульщина” з
осідком у селищі Верховина, відправивши стурбованого листа на адресу
президента Віктора Ющенка. Виступила з заявою громадянська мережа “Опора”,
яка висловила занепокоєння новим рішенням Косівської райради від 27 грудня
2006 р. про закриття НПП “Гуцульщина”. “Місцева влада фактично шантажує
громадян тим, – пишуть у своїй заяві “опорівці”, – що через парк вони нібито
позбудуться землі й права на ній господарювати. І пропонує косівцям стати
співучасниками порушення закону, адже приймати рішення про закриття об’єктів
загальнонаціонального значення не входить у компетенцію місцевих рад. З
огляду на це ГМ “Опора” закликає Косівську районну раду припинити практику
маніпулювання громадською думкою та використання правової необізнаності
населення”.
Конфлікт на
Косівщині розгоряється не на жарт…
На фото: там,
де плине Черемош…
