Модрина зі смерекою породичалась

21 вересня – День працівників лісу

– Ліс – це храм природи, її неоціненний дар людині, – розмірковує директор Ужгородського держлісгоспу Іван Васильович Костів. – Але справжній господар має ще й дбати, щоб у цій святині було чисто й затишно, щоб вона вабила до себе красою та доглянутістю.

За таким принципом й трудиться колектив держлісгоспу. Господарство у нього чимале: 17 тисяч гектарів лісу, яким опікуються 140 лісників.

Директор називає найперших своїх помічників. Михайло Бланяр – лісничий Кам’яницького лісництва, Михайло Куштан – Ужгородського, Михайло Свида – Анталовецького, Володимир Войтович – Великодобронського, Григорій Вербовський – механік. Авторитетна й молодь – Петро Бланяр, Володимир Іванюк, Валентин Гекер – помічники лісничих, Володимир Вербовський – майстер, Василь Кий – головний бухгалтер…

Разом із директором побував я в дендропарку “Дубки”. Дуби тут кремезні. Лісівники внесли в цю місцину надзвичайно цікаві корективи: посадили понад 200 видів і форм дерев. Вийшла унікальна колекція листяних та хвойних порід. Посадковий матеріал завозили з Криму, знаменитої Софіївки, ботанічних садів словацького Кошице та угорського Нерідьгаза. Дендропарк для ужгородців став найкращим місцем відпочинку.

У планах Івана Васильовича – створити тут туристичні маршрути, бо людям, каже, потрібно спілкуватися з природою, тоді вони стають здоровішими і багатшими душею.

Ліс належить до першої групи, тобто охоронний. Ніяких тут промислових рубок, хіба що по догляду. Але саме з отими рубками було багато клопоту, бо завелося у Карпатах чимало тих, котрі, з мовчазної згоди влади або заручившись “дозвільними” документами, оголюють карпатські вершини. Накинули вони оком і на старезні буки та дуби Ужгородського держлісгоспу. Довелось його працівникам захищати народне багатство: вони, бувало, з директором тижнями ночували під шатами дерев. І лише ці ліси – єдиного на Закарпатті держлісгоспу, обминула навала нещадної сокири.

Оберігаючи те, що мають, в лісгоспі щороку в середньому закладають на невгіддях та виведених із сільськогосподарського обороту землях молоді ліси на 25-30 гектарах. Підходять до справи творчо. Великий ентузіаст лісової справи – лісничий Михайло Свида запропонував замість ялин висаджувати модрину. Вона – практичніша, продуктивніша. Директор “запросив” із США у Карпати хвойне дерево дугласію. Прижилася.

– Я прихильник того, щоб якнайширше у Карпатах запроваджувати цю породу, – каже Іван Костів. – На власному досвіді переконалися, що дугласія утричі продуктивніша від бука, невибаглива, витримує велику вологу, легка й міцна. Не випадково колись з неї виготовляли корабельні щогли.

У лісгоспі вже мають двогектарну ділянку посадкового матеріалу дугласії для себе та сусідів.

Ужгородський держлісгосп – кращий серед споріднених підприємств не лише на Закарпатті. Його досвід вивчають колеги сусідніх областей. Їдуть сюди й фахівці з далеких країв. Міністр лісокористування та охорони природи Голландії Дірк Масс сказав:

– З величезним задоволенням ознайомився з вашими лісами та природою. У порівнянні з Голландією – це фантастика. Надіюся на постійний зв’язок між Закарпаттям і Голландією.

Лісоінженер із США Мак Вомссіл:

– Я збагатився багатьма ідеями, які використаю у штаті Орегон.

Координатор спільного швейцарсько-українського проекту розвитку лісів Закарпаття Еріх Обергоер:

– Практичний досвід ужгородців – надзвичайний.

До цього залишається лише додати: хай добре буде гарним людям у їх
благородній справі.

Володимир КАРПІЙ, кор. “Сільських вістей”.

Закарпатська область.

“Сільські вісті” 2003.09.19