Вкладена державою гривня повертається десятьма

36,6 відсотка терито­рії Рівненщини займають ліси. Найбільша частина лісових угідь — понад 700 тисяч гектарів — під опікою держлісгоспів. У цій стратегічній галузі (з точки зору зайнятості населення) тільки у виробничих підрозділах, підпо­рядкованих Рівненському обласному управлінню лісового господарства, пра­цює 6,8 тисячі людей. Про проблеми і здобутки лісівників бесіда з начальником цього управління Володимиром ГРИЦАЙЧУКОМ.

—  Володимире Пилиповичу, головне зав­дання працівників вашої галузі, крім охорони лісів, — лісовідновлення та лісорозведення, адже якщо не робити цього на належному рівні, через певний час не буде чого і рубати. Як із цим у Рівненській області?

—   Останніми роками лісівники області проводять лісовідновлення  за принципом розширеного відтворення лісів. З 2006 року ми відновили роботи зі створення захисних насаджень на землях, які вилучені з сіль­ськогосподарського користування. Ці робо­ти проведені на площі 1129 гектарів, а нас­тупного року плануємо залісити 1,5 тисячі гектарів таких земель.

—  Як мені відомо, садити ліс недешево: один гектар коштує до двох тисяч гривень. А як держава фінансує лісовідновлення та вза­галі вашу галузь?

—  Рівень фінансування державою на ве­дення лісового господарства в нашій області — у межах трьох відсотків від потреби, або у грошовому виразі це всього-на-всього 4,5 мільйона гривень. А ми у ведення лісо­вого  господарства  вкладаємо  майже   140 мільйонів гривень.

— Тобто левову частку грошей заробляєте самі?

—  Саме так. Украй недостатнє фінансу­вання державою змушує нас ефективно займатися лісокористуванням. 1 це вдається, бо на сьогодні у нас стала розра­хункова лісосіка — вона стано­вить 50 відсотків від приросту. У перспективі, враховуючи ві­кову структуру насаджень, прогнозуємо збільшення обсягу рубок головного користування майже у півтора разу.

—  Але ж лісовий ресурс не­безмежний — дерево росте бага­то років…

—  Кому, як не нам, це розу­міти. Саме тому активно займа­ємося лісовідновленням і, зви­чайно, генетико-селекційною роботою. Ми маємо одну з кра­щих  в  Україні  лісонасіннєву плантацію. Ліси,  посаджені з такого елітного матеріалу, бу­дуть на 15-20 відсотків продуктивніші.

—  І все-таки за постійного обсягу лісоза­готівель, за таких само лісових ресурсів лісів­никам Рівненщини вдається щороку на понад 20 відсотків збільшувати  обсяги  реалізації продукції.

—  Цього досягаємо за рахунок комплек­сного і раціонального використання лісосировинних  ресурсів, випуску  конкуренто­спроможної продукції. За цим стоїть справді титанічна праця з вивчення ринку, мар­кетингу,  а також  з  навчання  робітничих кадрів. Більшості наших держлісгоспів вда­лося втілити народну мудрість: сім раз відміряй, а раз відріж. Адже ціна кубометра продукції сьогодні істотно відрізняється: від 30 гривень за дрова паливні до 500 євро за фанерну сировину з дуба. Тому намагаємо­ся в області самі більше переробляти дере­вини. Отож маємо більший зиск, продаючи вироби з дерева та заготовки.

Навіть відходам, які раніше спалювали­ся, знаходимо застосування. В цьому може бути показовим приклад співпраці з Костопільським ТзОВ «Свіспан-Лімітед», який є одним з основних наших ділових партнерів (він використовує майже 30 відсотків заготовленої в області деревини). Нині із згада­ним підприємством реалізуємо спільний проект щодо більш повного використання відходів деревообробки та лісозаготівель, за яким плануємо використовувати щороку 100 тисяч кубометрів відходів (раніше вони здебільшого утилізувалися) для виробниц­тва деревостружкових плит. Підприємство провело реконструкцію біржі сировини, де встановило лінію із сортування тріски на технологічну і паливну, а нашим лісогоспо­дарським підприємствам надало на дев’ять місяців 1,2 мільйона гривень безвідсоткового кредиту для закупівлі рубальних устано­вок та спецмашин для транспортування си­пучих матеріалів, навантажувачів.

Проведення Державним комітетом лісо­вого господарства України стратегічної лінії щодо легалізації ринку, а звідси проведення відповідних торгів з продажу деревини, да­ло змогу нам визначити ринковий рівень ціни на кожен із видів продукції. Отже, одержувати більші прибутки.

— Володимире Пилиповичу, мабуть, не ос­танню роль у збільшенні обсягів реалізації продукції також відіграло підвищення продук­тивності праці. Як це позначилося на заробіт­ній платі лісівників?

—  Вимаєте рацію. Щодо заробітної пла­ти, тоза десять місяців нинішнього року вона становить 1193 гривні, на кінець року очікуємо 1250, а у 2007-ому — 1500 гривень. Це дає нам можливість витримувати конку­ренцію стосовно прийому людей на роботу, починаючи від лісника, лісоруба і закінчую­чи керівниками виробничих підрозділів. До нас ідуть кращі фахівці. Та й ми самі плека­ємо не лише ліс, а й кадри. Базовими у цій справі є Березнівський лісний коледж та Надслучанський лісний інститут. Під на­шою опікою 21 шкільне лісництво. Та й конкурси професійної  майстерності, які проводимо регулярно, заохочують людей до підвищення свого фахового рівня.

А ось майстер лісу Сопачівського ліс­ництва ДП «Володимирецький лісгосп» (нині студент лісного вузу) Сергій Панасюк виборов перше місце у міжнародному кон­курсі професійної майстерності в Молдові, в якому взяли участь представники тринад­цяти європейських лісних держав.

—  Перебуваючи на Рівненщині в рамках звіту уряду про сто днів діяльності, голова Державного комітету лісового господарства назвав цифру: в цілому в Україні вкладена в галузь державою гривня окупається в 2,5 ра­зу. А що на Рівненщині?

—  У нас співвідношення один до десяти. Самі  порахуйте: держава дає нам 4-4,5 мільйона гривень, а до зведеного бюджету за нинішній рік плануємо заплатити майже 38 мільйонів, до Пенсійного фонду — 32 мільйони, а з відрахувань до державного бюджету маємо зростання порівняно з ми­нулим роком у півтора разу.

—  Як відомо, лісом опікується не лише очолювана вами структура. Адже на Рівнен­щині 120,3 тисячі гектарів лісів як користува­чам належать МінАПК, трохи більше 12 ти­сяч гектарів — військовому лісгоспу. Чи пе­редбачає концепція, затверджена постановою Кабміну, об’єднання усіх лісних угідь під опі­кою системи Державного комітету лісового господарства? Іншими словами, чи буде в лі­сів один господар? Адже у семи няньок і дитя недоглянуте…

— В області розпорядженням голови Рів­ненської ОДА створено робочу групу з вив­чення доцільності такого об’єднання. Про­ведені інвентаризація лісів, аналіз ефективності ведення лісового господарства всіма користувачами засвідчили його доцільність. Але єчимало відомчих неузгоджень, з’ясу­вання яких не в нашій компетенції.  

— І наостанок про болючі для Рівненщини теми: підпільні пилорами та незаконний видо­буток бурштину, що дуже шкодять лісу.

—  Справді, це дуже актуальні проблеми, з якими ми боремося. Але наших зусиль ма­ло. Щодо вирішення проблеми з незакон­ними копачами бурштину, після яких ді­лянки лісу перетворюються на пустелю, то перші кроки у законодавчому плані вже є. Народний депутат України минулого скли­кання Микола Шершун ініціював поправки до законодавства, які дають можливість ви­вести з тіні видобуток бурштину. Однак не кожному по кишені придбати ліцензії на розробку родовищ. Тому потрібно на вищо­му рівні вирішити і цю проблему.

Щодо підпільних пилорам, де переважно переробляється крадена деревина, то Рівненська ОДА через Кабмін вийшла із зако­нодавчою Ініціативою з ліцензування тако­го виду діяльності, як переробка деревини. Загроза скасування ліцензії, на думку об­ласної влади, має стримувати переробників від використання краденого лісу. Цьому могло б завадити і запровадження сертифі­кації походження всієї сировини. Адже на сьогодні так регламентуються лише експор­тні операції.

«Голос України» 15 грудня 2006 р. № 238