Кому з лісу жити добре?

Новая статья Светланы Исаченко о нелегальных рубках на Буковине и опять принципиальная и профессиональная. Надо согласиться с автором в том, что цифры отчетности не отражают реального положения дел и тому есть масса доказательств…Полность согласны и с рекомендацией Александра Тимофеева, – для того, чтобы бороться с нелегальной вырубкой леса «Мало покарати лісника. Треба ламати весь виробничий ланцюг і притягати до кримінальної відповідальності тих, хто працює на краденій сировині.» 

Жодних сумнівів, що управління по боротьбі з організованою злочинністю при УМВС у Чернівецькій області працює на дуже високому рівні, як і вся буковинська міліція. Про це свідчить чимало резонансних справ, коли правоохоронці з легкістю знаходили буквально голку в копиці сіна. Взяти хоча б нашумілий випадок з одним із співробітників МНС, який збирався – лише тільки збирався – штовхнути на чорному ринку зброї гранату, як його враз пов’язали на гарячому.

Для професіоналів не має значення, що шукати – поцуплену “лимонку” чи вкрадений “лимон”. А в нашій міліції, наголосимо ще раз, працюють справжні профі. Тому неможливо знайти розумне пояснення, яким дивом вони роками примудряються не помічати крадіжок деревини з лісу, в яких (від Путили до Кельменців) задіяно широке коло охочих нагріти руки на народному добрі – від посадових осіб до власників вантажних транспортних засобів і деревообробних підприємств.

Боротьба з розкраданням лісосировини починається в обласному управлінні лісового господарства. Складається враження, що там вона, на жаль, і закінчується. За даними сектору охорони і захисту лісу, що діє при управлінні, цього року самовільно зрубано 1300 кубів деревини. Завсектором Ігор Чебан запевняє, що це реальна цифра й такого ганебного явища, як приховані самовільні рубки, нема.

– Державний комітет лісового господарства страшенно невдоволений цими показниками, які вельми псують загальну картину лісових досягнень. Минулого року в області було всього 600 кубів, – розповідає Ігор Дмитрович. – 200 кубів ми знайшли, оприбуткували, спрямувавши гроші до бюджету. Різкий стрибок пов’язаний найперше з Чернівецьким держлісгоспом. Торік там виявили всього 15 кубів украденого лісу, а цього – усі 715.

– Настільки більше стали красти?

– Настільки більше стали виявляти крадіжок з приходом нового директора Олександра Тимофєєва. Зросли також показники в Путилі. Зате суттєво – вчетверо – зменшилися в Берегометському лісомисливському господарстві. Там торік була біда у Вашківському лісництві. Крали безбожно. Всіх поміняли – лісничого, лісників, охорону. Звільнили за халатне ставлення до своїх обов’язків. Одразу справи покращилися. Однак вважаю, щоб викоренити крадіжки лісу, замало проводити якісь, хай навіть і найрадикальніші, зміни лише на рівні нашого управління. Мало покарати лісника. Треба ламати весь виробничий ланцюг і притягати до кримінальної відповідальності тих, хто працює на краденій сировині. Іншими словами, знищити чорний ринок деревини. Тоді потайки рубати ліс не буде ніякого сенсу. Певна річ, рубати будуть, але не в таких масштабах, як зараз.

– Хто це має зробити?

– Для цього є правоохоронні органи.

– Може, їм важко йти до лісу? Може, вони не знають специфіки роботи у лісі?

– Нікуди йти не треба – ми їм даємо весь готовий матеріал. Під час своїх рейдів знаходимо не тільки пні від незаконних рубок, але й виявляємо прізвища тих, хто безпосередньо рубав, трелював, транспортував, хто ту крадену деревину купив і де вона далі була задіяна. Знаємо номери машин і їхніх власників. Ці дані передаємо до міліції.

– І що потім?

– Цього року співробітниками нашого сектору з 32 зафіксованих випадків самовільних рубок 16 передано до суду (на 51 тис. грн.). Стягнуто на користь держави всього 420 грн. До прокуратури і міліції направили матеріали на 210 тис. грн. Не відшкодовано нічого. Торік, приміром, до районних відділів внутрішніх справ направили 22 справи щодо незаконних рубок, ще 7 – до прокуратури. До суду дійшли лише дві.

– Може, решта ще в дорозі до Феміди?

– Сумніваюся. У 2004 році правоохоронні органи отримали від нас 20 справ. Лише 5 потрапили до суду, з них 2 були там розглянуті. Річ у тім, що ні управління лісового господарства, ні тим більше наш сектор не можуть перевіряти ці органи та їхню роботу. Можемо хіба запитати: як там рухається розгляд тієї чи іншої справи. “Рухається, – відповідають. – Працюємо. Ситуація під контролем”. От і все. Це вже тенденція. Не краще із судами. На судовому засіданні суддя мене запитує: “Ви особисто бачили, як пилили ці дерева?” – “Ні, – кажу, – не бачив.” – “Якщо не бачили, то вибачайте – суду нема”. Але ж бачив, і не я один, як вантажівка з такими-то номерами вивозила з лісу щойно спиляну крадену деревину. Ось перевірені, задокументовані, як належить, факти, що ця деревина потрапила на таку-то пилораму. Однак ми не вправі вести слідчі дії. Зібрані нами факти не мають юридичної сили. Про співпрацю ж із правоохоронними органами я вже розповідав.

Ще цікавий момент. Торік з поданих на відшкодування 70 тис. грн. суд визнав лише 14 тисяч. З них винні добровільно сплатили всього кілька тисяч. Решту треба вибивати через судову виконавчу службу. А вона досить часто, підозріло часто, відповідає, що стягнути гроші нема змоги. В результаті держава втрачає суттєві суми.

– На початку року у Валякузьминському лісництві невідомі особи, як зазначено у кримінальній справі, поцупили 300 дерев. Ви знаєте, хто це зробив? Бо звинуватили в усьому “стрілочників” – лісничого і лісника.

– Співробітники нашої служби справді виявили наприкінці тієї зими масштабну самовільну рубку в цьому лісництві, майже на одному обході у одного лісника. Оформили матеріал про крадіжку і передали в природоохоронну прокуратуру. Щодо лісника і лісничого була порушена кримінальна справа. Вони, безумовно, винні, хоча б тому, що неналежно охороняли ввірений їм природний ресурс. Це посадовий злочин. Але ж питання не лише в цьому. Ми провели своє розслідування, щоб з’ясувати головне – куди поділася деревина. З’ясували: пішла на одне з деревообробних підприємств, розташованих неподалік. Тобто дехто абсолютно безкарно скористався краденим лісом. Біда у тім, що нам дуже важко довести, що цей ліс крадений. По-перше, ці дерева, як правило, не обліковані. А що не обліковано, те не може, як не парадоксально, вважатися краденим. По-друге, ми не маємо права перевірити підприємство – лише разом із правоохоронними органами або на їхню вимогу. Але і тоді обґрунтувати незаконне походження деревини не так просто, оскільки деревообробники не зобов’язані вести облік лісоматеріалів, з якими працюють. Починаєш питати – звідки дровця? У Петра купив. Петро у Івана. А той забув зареєструвати накладну – і на цьому все закінчується. Схем приховати сировину чимало, і вони успішно діють. Одна пилорама нібито купує у іншої. Пилорам же в області – море. Колись Теофіл Бауер, будучи губернатором, запровадив єдину для всіх документацію з обліку деревини. При ньому 2 роки діяла, на мій погляд, дуже ефективна система обліку при перевезенні лісопродукції – так звана специфікація документів. Більш-менш був порядок. Нинішня ж товаротранспортна накладна не дозволяє виявити походження лісосировини – лише дає безмежні можливості для зловживань.

– Тобто при бажанні перших осіб області можна зупинити розкрадання лісу?

– Звичайно. Раніше, за Союзу, хай би хтось спробував щось вкрасти у держави і приховати у себе на виробництві бодай якусь колоду чи дошку. Одразу кримінал. Чому сьогодні можна спокійно красти по 400 кубів за один раз? Інколи наших деревообробників просто смішно слухати. Якось зі співробітниками управління внутрішніх справ перевіряли одну пилораму, де за документами виходило, що з одного куба кругляка виготовляли один куб готової продукції. Явно таким чином приховували незаконно добуту лісосировину, що потім, здається, й довели. Однак господар на повному серйозі запевняв, що це у нього такий високотехнологічний безвідходний виробничий процес, за що йому треба ще дати премію.

Більше того, підприємці ще й на нас подають до суду, мовляв, безпідставно чіпляємося до них, чесних і добропорядних. Судимося зараз у Сторожинецькому райсуді з власником одного виробництва (точніше, він з нами і з міліцією на додачу), який намагається довести, що 100 кубів високоякісного дуба, що були у його деревообробних цехах на момент нашої перевірки, цілком легального походження. Хоча ми маємо беззаперечні докази, що ця деревина привезена із незаконної рубки з Садгірського лісництва. Що тут скажеш – зухвалості нема меж. Зрозуміти таку поведінку важко.

– Ігоре Дмитровичу, прокурор області Михайло Косюта стверджує, що реальні обсяги незаконних рубок значно більші за офіційно оголошені. Ви ж сказали, що 1300 кубів відповідають дійсності.

– Я кажу про ліси, підпорядковані Держкомлісгоспу. І я відповідаю за свої слова. Є ще в області ліси АПК, де господарюють держспецлісгоспи. Вони нашу лісову охорону до себе уже не пускають. Мовляв, для перевірок є лісова інспекція при обласному управлінні екології. Я навіть знаю, чому до нас таке ставлення. Колись ми їх перевіряли і виявили чимало порушень, про що повідомили прокуратуру і СБУ. Хоча, за великим рахунком, директори держспецлісгоспів самі повинні були б нас кликати на перевірки, якби були зацікавлені у якомога повнішому виявленні незаконних рубок у своїх лісах.