08/12/2006
0
Лісівники Волинської області стикаються з проблемами у залісненні земель, непридатних для сільськогосподарського використання.
Щоб розповісти про конфліктну ситуацію, в яку потрапив головний лісничий держпідприємства «Любомльське лісове господарство» Микола Бугайчук, треба повернутися в минуле. У лютому 2003 року обласне управління земельних ресурсів надіслало лист на адресу обласної держадміністрації. В ньому інформувалось, що на Волині є десять тисяч гектарів земель, які підлягають залісненню або залуженню. Голова обласної держадміністрації дав доручення тодішньому державному лісогосподарському об’єднанню «Волиньліс» (нині – обласне управління лісового господарства) заліснити малопродуктивні землі запасу та резервного фонду. Було прийняте розпорядження про порядок подання і використання спеціальних коштів обласної ради на фінансування такого заліснення.
Починаючи з квітня 2004 року, лісничі підприємства «Любомльське лісове господарство» разом з головами сільських рад району визначились із землями, які можна заліснювати, отримали з приводу цього рішення сільських рад. Любомльська районна держадміністрація восени прийняла розпорядження про надання дозволу Любомльському державному лісогосподарському підприємству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування для створення лісових культур. У зв’язку з тим, що виготовленням державних актів на землю в системі лісового господарства області займається підприємство «Геомоніторинг- Волинь», всі ці документи було передано туди.
Керівництво лісгоспу, аби не гаяти часу, маючи на руках рішення сільських рад та розпорядження райдержадміністрації, взялось за роботу. Але управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області (облдержземінспекція) знайшло в діях лісівників порушення. І в серпні минулого літа головний спеціаліст цього управління Микола Грицюк склав акт, в якому головному лісничому Любомльського державного лісогосподарського підприємства Миколі Бугайчуку висувалось звинувачення у посадці лісу без відповідних державних актів на право користування земельними ділянками. Було видано припис, в якому у 30-денний строк вимагалось представити відповідні документи. А заступник начальника Любомльського районного відділу земельних ресурсів Анатолій Дитина виніс постанову згідно із статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення і наклав штраф на головного лісничого у розмірі 136 гривень. Адміністрація державного підприємства «Любомльське лісове господарство» у своєму листі роз’яснила, що розробкою проектів займається підприємство «Геомоніторинг-Волинь», яке має надати державні акти до 31 грудня 2007 року. У цьому ж листі повідомлялось про продовження строку виготовлення правовстановчих документів на землекористування до 1 січня 2008 року. Але це не розв’язало конфліктної ситуації. І ось 4 жовтня цього року державний виконавець державної виконавчої служби у Любомльському та Шацькому районах Іван Горун виніс вердикт – накласти арешт на майно боржника. І попередив, що потрібно негайно сплатити штраф. У разі ухилення від сплати буде накладено штраф за порушення вимог чинного законодавства.
З приводу цієї конфліктної ситуації та інших проблем, пов’язаних із залісненням, ми розмовляли з провідним спеціалістом відділу лісового господарства обласного управління лісового господарства Володимиром Неводнічком.
– Вільні землі під заліснення,- говорить Володимир Дем’янович,- з’явились у зв’язку з тим, що розпались колгоспи, – багато площ не затребувані. У зв’язку з цим було прийняте розпорядження обласної держадміністрації про порядок використання коштів обласної ради на фінансування заліснення еродованих земель запасу і резервного фонду. По суті, воно мало посприяти виконанню державної програми збільшення лісистості. Зокрема, на Волині зараз 32 відсотки від загальної території займають ліси, а довести цей показник треба до 36 відсотків. Для цього необхідно посадити 75 тисяч гектарів нових лісів. На сьогоднішній день, за даними управління земельних ресурсів, ми маємо таких вільних земель лише одинадцять тисяч. З них 5800 гектарів розпорядженням районних держадміністрацій були передані під заліснення з правом постійного користування обласному управлінню лісового господарства та лісовим підприємствам управління сільського господарства.
– І скільки гектарів з цієї площі на сьогоднішній день уже заліснено?
– 1400 гектарів. Практично в кожному районі, а найбільше – у Володимир-Волинському, Шацькому, Турійському, Старовижівському. Тяжко пішло виконання цієї програми у Ківерцівському районі. Не виділено під заліснення жодного гектара у Камінь-Каширському районі. Хоча, за даними управління земельних ресурсів, там є близько трьох тисяч гектарів земель, які треба заліснювати. Так сталось через непорозуміння між місцевою владою і лісовими підприємствами. А по суті – це нерозуміння державної програми.
– Які кошти пішли на заліснення?
– Обласна рада виділила навесні близько 300 тисяч гривень для заліснення земель, непридатних для сільськогосподарського використання. І на осінь – ще близько 200 тисяч гривень, тобто для заліснення 174 гектарів. У принципі програма підтримується зверху і не всюди сприймається з розумінням на місцях. Про це свідчить і конфліктна ситуація в Любомльському районі. Все там було погоджено – не було лише самих актів. Але ж виготовлення актів пов’язане в першу чергу з фінансуванням. Кошти державним підприємствам мали бути виділені державою. Тим часом вони не надійшли. Тому-то Верховна Рада України 17 лютого 2004 року прийняла постанову про відстрочку виконання актів на право користування землею до 1 січня 2008 року.
– Напрошується висновок, що Любомльському державному лісогосподарському підприємству пред’явлені необгрунтовані звинувачення…
– А іншими словами – це бюрократичний підхід без урахування суті справи, необгрунтована принциповість.
– Штраф, до речі, було заплачено?
– Ні, штраф ми не платили. Якщо питання буде доведене до суду, то будемо виступати в суді із захистом прав наших співробітників. Тому що вони законів не порушували, зважаючи на згадану постанову Верховної Ради України про відстрочку виготовлення актів на право користування землею.
– Чи траплялись подібні конфліктні ситуації в інших районах?
– Може, не такі, але траплялись. У Луцькому районі під осінню посадку було виділено 20 гектарів земель, непридатних для сільськогосподарського використання. Строки посадки минали, і ми не могли чекати, поки документація буде остаточно готова. Одне слово, посадили ліс. А коли проект був готовий і його потрібно було погодити з управлінням земельних ресурсів, то з’ясувалось, що це дуже цінні землі, і вони «консервації шляхом заліснення не підлягають». Невже це не можна було уточнити перед виготовленням проекту? Не ми ж визначали площі під заліснення.
– І що – пропала робота лісівників?
– На щастя, ні. Питання було вирішене на нашу користь. Не пропала праця лісівників і приблизно 26 тисяч гривень не пішло, як кажуть, на вітер. Неув’язки, до речі, були і в Турійському районі. Але для цього є комісія, створена для заліснення еродованих земель і земель запасу та резервного фонду. До неї входять спеціалісти інститутів, які виготовляють документацію, і працівники обласного управління лісового господарства та управління лісового господарства при обласному управлінні агропромислового комплексу.
– І насамкінець таке ще питання: за який термін потрібно посадити 75 тисяч гектарів лісів, тобто довести лісистість Волині до 36 відсотків від загальної території?
– За п’ятнадцять років. Я думаю, що треба немало над цим питанням попрацювати і обласному управлінню земельних ресурсів. Адже необхідно вишукати тисячі вільних гектарів. В принципі це реальна програма. За неофіційними даними, на Волині є 178 тисяч гектарів вільних земель. Заліснювати землі, щоб вберегти від ерозії, потрібно в Горохівському, Луцькому, Володимир-Волинському, Турійському районах.
Електронне видання “Волинь”
№577 четвер, 07 грудня 2006р.
