Країну “мінує” міль

На
Волині успішно пройшло випробування засобу боротьби проти мінуючої молі каштанів.
Цей
факт міг би тішити. Натомість ставить ряд гострих запитань, на які українським фахівцям
вже сьогодні слід шукати відповіді… Поки держава не понесла збитки,
що навіть обрахувати буде неможливо! 

Під крилами крихітного агресора

Жителі Луцька впродовж останніх двох років звертали увагу на те, що погожої літньої днини навколо каштанів буквально клубиться величезна кількість комах. А ще на те, що вже в серпні почало спочатку прозорішати, а потім буріти, скручуватися і, не жовтіючи, опадати листя цих дерев.

Аналогічна проблема з’явилася і в інших містах, зокрема в Чернівцях, Тернополі, Ужгороді, Львові. Але тільки містами не обійшлося. Перед “атакою” Львова таємнича комаха пошкодила лісосмуги обабіч автотрас на Яворів та Івано-Франківськ, а також на Моршин, Стрий, Сколе (ті, що йдуть із Закарпаття). Доносяться звістки, що і Донецьк та Крим через крихітного метелика також у тривозі…

Два-три роки тому в українських засобах масової інформації з’явилися перші повідомлення про те, що це робота нового для нашої держави виду шкідників – мінуючої молі каштанів.

Така назва дана їй тому, що вона буквально “мінує” (як колись ворог фортеці – підкопами і фугасами!) листя прогризеними ходами і своїми яєчками. Зелені шати пошкоджуються, до зими не встигають накопичити необхідну кількість поживних речовин, дерева починають хворіти… Намагаючись відновити фотосинтез, вони восени розпускають квіткові бруньки, але це виснажує їх ще більше… І врешті-решт дерева передчасно гинуть!

Хто ж він, цей агресор, що впродовж короткого часу підкорив більшість країн Західної та Східної Європи? Що забезпечує йому успіх для “бліц-кригу” – блискавичної війни за безроздільне володіння зеленими насадженнями міст та шляховими лісосмугами? Чим загрожує його подальше розповсюдження для України?

Як і за будь-якої пасивної оборони – а саме її, а не активні військові дії нагадує нині ставлення українців до непроханого гостя, – відомості про противника не повні, а підчас і суперечливі.

Уперше європейські ентомологи нову комаху виявили відносно недавно, лише у 1985 році. Досі невідомий науці вид агресивно розпочав атаку на кінські каштани в Македонії, що росли навколо озера Орхід на кордоні з Албанією. Воно й дало назву цьому шкіднику – камерарія орхіделла (Camerarіa ohrіdella).

У 1998 році міль виявилина Закарпатті, де через її непомірний апетит і надзвичайну плодючість вже загинув не один каштан. Ще через два роки вона практично окупувала весь захід України і в прямому розумінні взялася знищувати один з головних символів Києва – його каштани.

Рахунок – на тисячі й мільйони

У сухих повідомленнях засобів масової інформації існують щонайменше дві версії щодо походження агресивної комахи.

Перша – шкідника завезено із Північної Америки, де зустрічаються близькі родичі мінуючої каштанової молі. Є припущення, що ентомологи ввезли її для досліджень, вона якимось чином утекла від них і згодом поширилася в Старому Світі.

Друга версія схиляється до того, що до поїдання каштанів адаптувався якийсь із європейських видів мінуючої молі. Адже фахівцям вже добре відома, наприклад, бурякова мінуюча міль. Про право такої версії на життя свідчить хоча б той факт, що останнім часом масово почали спостерігатися виїдені плями і на листях кленів, чого раніше не було.

Зиму міль проводить в опалому листі. Як твердять науковці, тільки з одногокілограма його навесні може з’явитися до 4,5 тисячі особин молі.

Якщо врахувати, що співвідношення статей у балканського непроханого гостя є 50 на 50, і що самка відкладає в середньому 40 яєць, то кілограм не утилізованого листя із зараженого каштана навесні може дати до 80 – 100 тисяч нових особин молі!

Популяційному вибухові агресивного новосела сприяє не лише те, що він потрапив у нове для себе середовище існування, в якому ще не обзавівся природними ворогами, а й висока плодючість: впродовж літа він може зробити три, а за сприятливих умов і чотири кладки яєць.

Ставши на крило, більшість пожирачів каштанів розлетяться в пошуках кращої кормової бази і утворять новий осередок небезпеки. Проте “крилатий” спосіб фахівці вважають не головним методом їхнього поширення. Щодня автомобілі, поїзди, літаки та судна переміщують мільйони тонн різноманітних вантажів, на більшості яких знайдеться потаємне місце для невидимого “зайця”…

Наслідком війни каштанової мінуючої молі за нові території стало те, що нині в багатьох країнах Європи каштани суттєво ослаблені і через це хворіють та відмирають. Лише у Берліні, на думку фахівців, вже найближчим часом засохне 60000 каштанів.

Як повідомляє преса, стривожений Європарламент вже виділив на боротьбу зі шкідниками два мільйони євро. У Німеччині на захист кожного дерева витрачають від 5 до 30 доларів, а Бельгія навіть замовила складання карт заражених зон з допомогою космічних технологій.

Однак ця робота, судячи з усього, розпочата із запізненням. І нині комунальники у деяких землях Німеччини до розв’язання проблеми вже змушені підходити радикально: вирізати заражені дерева, а замість них висаджувати щось інше.

Ліки чи кіт у мішку?

В аналогічному руслі, мабуть, йде розвиток ситуації і в Україні. Але на відміну від Західної Європи, яка страшні результати першого масованого польоту мінуючої молі зазнала ще у 1986 році, українці мають невелику фору в часі. Але зважаючи на розмноження шкідника практично в геометричній прогресії, вона стрімко скорочується.

За кордоном проблему розв’язують з допомогою препарату дімілін, який є згубним для молі і вважається безпечним для людини та інших комах. Але він є дуже дорогим.

Польські фахівці розробили методику, що передбачає використання препарату конфідор. Введений у стовбур дерева, він мігрує у листя і робить його токсичним для усього живого. В тому числі і для… людини. Звісно, можна говорити про гранично допустимі концентрації і розпад цього препарату, але…

Ефективність “щеплення” іншими препаратами – імідахлопридом та тебуконазолом – сусіди з-за Бугу продемонстрували, зокрема, на трьох десятках луцьких каштанів. Безплатно. Але, звісно, з рекламною метою. Оброблені дерева залишилися зеленими до останнього, що показало певну ефективність рятувальної операції.

У сусідній державі, за деякими даними, вже є до сотні фірм, що на комерційних засадах виконують аналогічну роботу. Зрозуміло, більшість з них, посилаючись на комерційну таємницю, з порога відмітають будь-які розмови, що стосуються точних рецептур і доз хімікатів. Тобто фактично пропонують кота у мішку…

А це означає, що населення міста ризикує замість цілющого кисню і аромату від квітів каштанів отримати шанс постійно дихати випарами якогось інсектициду, що по стовбуру підніматиметься у листя. Попри навіть його мінімальні концентрації… В тому числі і при спалюванні опалого листя восени, що традиційно практикується по всій країні.

До того ж, не виключено, що дерева, котрі отримали ін’єкції невідомих “ліків”, почнуть хворіти і всихати через деякий час – але вже від хімічного отруєння…

Та й комерційна вартість такого щеплення – 20 доларів США – навряд чи буде під силу місцевим бюджетам у випадку масованого його застосування. Адже у лише у невеликому Луцьку – чотири чи п’ять тисяч каштанів. І кожен з них, на жаль, має реальний шанс вже через кілька літ залишитися лише на світлинах.

Екологічно чистим шляхом боротьби з нашестям могло б стати використання феромонних пасток. Феромони – це статеві гормони, які виділяють самки в період статевого дозрівання для приваблення самців. Поруч із крапельками феромонів у певній ємності розміщується інсектицид, який і вбиває самців. Таким чином зменшується заплідненість самок. Але такий метод не вирішує питання кардинально, і, звісно, розрахунок на феромонні пастки як панацею буде щонайменше гарною ілюзією.

Чергова спіраль історії?

У контексті загрозливої ситуації доцільно згадати, що історія як людства, так і усього живого не раз показувала: розвиток йде по спіралі. І як тут не згадати про те, що в середині 1950-х як небачене диво українці розглядали невелику екзотичну комаху з чорними та білими смугами на спині.

Тоді не змогли оцінити усієї небезпеки, що несе їм зовні симпатичний жучок походженням із штату Колорадо. Як наслідок, він став карою небесною чи не для половини населення країни івже завдав збитків та висмоктав на боротьбу із собою сотні мільйонів, якщо не мільярди.

Історія з колорадським жуком, вважають деякі фахівці, може виявитися дитячою страшилкою, якщо мінуюча міль з Балкан обживеться на нашій землі і пристосується живитися не тільки каштанами, а й листям інших порід, наприклад, тих же кленів, тополь чи лип.

Про те, що для ослаблених кислотними дощами та іншими шкідливими викидами в атмосферу дерев (а таких – чи не 90 відсотків!) атака такого модифікованого агресора може стати початком екологічної катастрофи, говорити, мабуть, не доводиться. Як і про те, що столиця країни може залишитися без своїх фактичних легень, і без оспіваного символу – знаменитих київських каштанів. А їх, за оцінкою КП “Київзеленбуд”, у столиці є майже мільйон.

Фахівці переконані: наша держава має готуватися до нової пошесті, невідкладно сконсолідувати зусилля усіх компетентних науковців, забезпечити їм відповідне фінансування і вже сьогодні розпочати гасіння екологічної пожежі, наслідки якої передбачити нині вже не може ніхто. І нехай у цій справі ми краще здіймемо хибну тривогу, аніж наші діти і внуки говоритимуть, що ми бездарно проспали шанс, який у нас ще був!