Колода спотикання

Отличная работа журналиста. Уверен, через некоторое время  она появится в «Зеркале Недели». Проблема
действительно есть и весьма запущенная. Не во всем согласен с уважаемой
Светланой, но восхищен ее принципиальностью, 
аналитическими способностями, наблюдательностью. Обязательно внимательно
прочтите статью и задумайтесь над тем, куда катится лесное хозяйство Буковины и
Карпатского региона в целом? 

Буковина зі своїми лісами переживає класичну “трагедію загального” – так у світовій економіці називають ситуацію, коли суспільний ресурс (що є народною власністю і повинен слугувати збагаченню найперше області) безкарно розбазарюється і використовується купкою спритних ділків (справа не так у прізвищах, як у посадах) у своїх непомірно роздутих меркантильних інтересах. При цьому держава ще й оплачує економічні і екологічні збитки від такого з дозволу сказати господарювання.

Що цікаво, жоден із давно випробуваних розвиненими країнами шляхів вирішення “трагедій загального” у нас не спрацьовує. Держава не хоче віддавати ліси в приватні руки і разом із тим не збирається ані запроваджувати в них розумні економічні закони (існуючі її цілковито влаштовують), ані випроваджувати з лісосік розквітлий там махровим цвітом кримінал. Про що свідчать перевірки обласної прокуратури.

Як правило, в таких випадках владної безпорадності суспільство саме намагається навести порядок усіма можливими засобами. Зокрема, впливом на політичну шахівницю через волевиявлення на виборах. Навесні буковинці повірили передвиборчим обіцянкам “помаранчевих”. Чернівецька регіональна організація “Народного Союзу “Наша Україна” серед “рушійних сил економічного розвитку краю” визначила “ефективне ведення лісового господарства та переробки”, чим у разі своєї перемоги буде піклуватися. Віддавати усі сили на розвиток в області деревообробних підприємств обіцяли соціалісти. А кандидати у депутати Чернівецької обласної ради виборчого блоку політичних партій БЮТ задля наповнення місцевих бюджетів територіальних громад присягалися розробити обласну комплексну програму розвитку лісової, заготівельної та деревообробної галузі на 2006-2016 роки. (Інші партії, які пройшли в облраду, щодо лісу промовчали. Навіть для Народного блоку Литвина, який на лісосіках кує кадри і фінанси).

Даремно, як з’ясувалося, повірили. “На сьогодні ця наша передвиборча теза в життя не втілюється, – чесно визнав один із найактивніших буковинських нашоукраїнців Микола Малярчук. – Партія не має впливу на нинішнє керівництво області навіть в плані переробки деревини. (Дивно чути, адже навкололісовою промисловістю, як і всією іншою, керує від імені виконавчої влади ставленик НСНУ Олександр Соломко. Не кажучи вже про “помаранчевого” з голови до п’ят новопризначеного начальника Головного управління економіки Ігоря Сідляра. Та й сам Микола Антонович, заступник начальника Головного фінансового управління, – не останній за вагою чиновник ОДА – авт.). Представлену на одній із сесій облради концепцію розвитку лісового господарства теж ще не розглядали. Хоча, звичайно, треба”.

Відхопивши більшість депутатських крісел в сесійній залі облради, БЮТ також не поспішає виконувати обіцяне. Скоро впаде сніг і закінчиться 2006 рік, але ніякої програми нема і найближчим часом не передбачається. Хоча прийняти її зобов’язує не лише партійна честь, але й безпосередні завдання двох комісій облради – з питань економіки, бюджету та інвестицій (ця комісія розглядає пропозиції і готує рекомендації щодо інвестиційних проектів, резервів та можливостей збільшення додаткових доходів до бюджету, ефективного використання природних і трудових ресурсів) і з питань охорони навколишнього середовища й природокористування (готує і вносить на розгляд ради, зокрема, питання щодо ухвали рішень з використання земель лісогосподарського призначення), які очолили депутати-“тимошенківці” Тамара Семенович і Валентин Маніліч. Вже не кажучи про їх однопартійця, голову облради Івана Шилепницького, який повинен навіть уві сні дбати про добробут області, зокрема, про її ліси і деревообробні підприємства.

Щоправда, як повідомив пан Маніліч, його комісія працює (на жаль, безрезультатно уже кілька місяців) над удосконаленням концепції розвитку лісового господарства, розробленою облдержадміністрацією, а точніше лісовим управлінням Анатолія Ковальського. На облрадівську програму депутати не спромоглися, незважаючи на те, що “витвір” лісівників удосконаленню, відверто кажучи, не підлягає. Тамара Семенович теж не змогла виразно відповісти, як її комісія піклується про буковинські ліси і деревообробну галузь, аби багатів обласний і місцевий бюджети, пропонуючи з цим питанням звернутися знову ж таки до облдержадміністрації, зокрема, до головного управління економіки. Схоже, у представницької гілки влади проблеми з розумінням своєї ролі в будинку з левами винятково як антуражної.

Тим часом ліс на Буковині використовують справді по-варварськи. Він гниє на корені й на складах. Причому цінні породи – черешня, явір, за кубометр яких італійські меблевики дають 3 тис. грн. Про що з болем говорять лісівники, які вкладають чимало сил і грошей у догляд за лісом і розробку лісосічного фонду. Як не дивно, держлісгоспи не знають, куди діти продукцію лісозаготівель. Внутрішній ринок лісоматеріалів здатен забрати тільки 20% від того, що область рубає, а це взагалі десята частина від того, що може рубати. Однак і ця деревина не працює на вітчизняного товаровиробника. “У результаті заготовлену нами деревину отримують різні підприємницькі структури, які переважно працюють напівлегально, використовуючи наше недосконале податкове законодавство, ухиляються від сплати податків, – зазначає заступник начальника обласного управління лісового господарство Валерій Кашпор. – Ці структури займаються переробкою поверхово, в основному – перепродажем лісосировини за межі області та на експорт”. Які саме структури і хто ними керує – пан Кашпор конкретизувати відмовився.

Деревообробна галузь області занепадає. Принаймні, її офіційний сектор. Щоб якось врятувати ситуацію, держлісгоспи, якщо послухати їхніх керівників, буквально змушені займатися невластивою їм роботою й нарощувати на своїх здебільшого примітивних, енергозатратних потужностях переробку деревини. Минулого тижня заступник голови Державного комітету лісового господарства Олексій Пристая, проїхавшись Буковиною, подивився на ту переробку і вжахнувся: “Це страшний суд! Лише у Берегометі порядок”. Про сучасні технології, відповідного рівня менеджмент і маркетинг говорити, на жаль, не доводиться. Тільки у двох держлісгоспах з п’яти дотримуються технологічного процесу. Безлад в елементарному. На нижніх складах поняття не мають, як ефективно сортувати й транспортувати зрубаний ліс. Нема спеціалістів. Цехами керують фізики, екологи, історики. Інструментальники не знають, як загострити пили, столяри виточують чорнові меблеві заготовки “на око”, не дотримуючись жодних параметрів.

– Хто ж ту браковану заготовку купить, кому вона потрібна? – запитував на робочій нараді з директорами держлісгоспів Олексій Дмитрович. – Це ж марнування деревини. А держлісгоспи, треба чесно про це говорити, беруть на свої виробничі потужності найкращий ліс. Якість же продукції низька. Потім дивуємось, чому збиткові. Марнуємо не лише сировину, але й робочий час своїх робітників. На одній з переробних дільниць бачив, як обрізали заготовки, скидаючи відходи у куток. Коли зібралася ціла гора, прийшли жінки, як з’ясувалося, висококваліфіковані працівниці, і мало не весь свій робочий день викидали ті відходи на сміття – з одного місця на інше. Ще треба розібратися з тим сміттям. Дайте його приватникові, і, запевняю, з 5 кубів, що пішли за копійки на дрова, він виготовить 3 куби високоліквідної продукції.

При всіх цих недоліках (які, відверто кажучи, мають розглядатися і миттєво вирішуватись, хоча на сучасному виробництві їх взагалі не повинно бути, на виробничій нараді тієї ж Красноїльської деревообробної дільниці, а не на рівні заступника голови вищого галузевого органу виконавчої влади країни), Олексій Пристая, а разом з ним і обласне лісове керівництво переконані, що держлісгоспи буквально приречені на переробку, бо ніколи не зможуть продати всієї заготовленої ними деревини.

– Я особисто шукав скрізь, де міг, покупців на заготовлені нами лісоматеріали, – розповідав на згаданій нараді директор Чернівецького держлісгоспу Олександр Тимофєєв. – Ледь знайшов двох підприємців-деревообробників і умовив їх укласти з нами договори на дуже вигідних їм давальницьких умовах. На оголошувані нами аукціони з продажу продукції лісозаготівель, можна сказати, ніхто не приходить. На нижніх складах он лежать 4 тисячі кубів. Добре, що весь низькосортний бук купує “Техно”. А високі сорти не знаємо куди подіти. Це ненормальна ситуація. Тому ми зобов’язані розвивати у себе глибоку переробку деревини. Це єдиний розумний вихід.

Не єдиний. Є набагато кращий – відповідно до сировинної бази створити в області базу виробничу – по-сучасному розвинену, де б озвучених Олексієм Пристаєю “печерних” проблем не було б і близько. І хай би тоді держлісгоспи, як і держспецлісгоспи АПК, скинувши з шиї важку колоду (не лише, між іншим, переробки, але й лісозаготівлі), займалися винятково своїм прямим завданням – доглядали і охороняли від криміналу ліс, готуючи його до промислового використання, побічно випалюючи на лісосіках деревне вугілля, приймаючи у своїх зелених володіннях туристів, мисливців, збираючи і переробляючи для розваги, як раніше, гриби, ягоди, березовий сік і лікарські трави. Прибутково і необтяжливо. Для того їх і створювали 10 років тому. Переробка деревини, тим більше поглиблена, – не їхня справа. А зважаючи на те, як вони ведуть цю переробку, то держлісгоспам взагалі треба суворо заборонити під острахом кримінальної відповідальності брати на свої допотопні виробництва лісосировину (вони її, до речі, не купують), аби не псували народне майно, прикриваючись відсутністю ринку збуту. При тепличних умовах виробництва з дешевою й найкращою сировиною, з цілковитим володінням на лісосіках держлісгоспи минулого року отримали чистого прибутку всього 160 тис. грн.

Створення в області виробничої інфраструктури для якомога ефективнішого промислового використання лісосировинного ресурсу через залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій – якраз завдання органів влади. Як виконавчої, так і представницької. Займатися цим повинні в будинку з левами. Безпосередньо – управління промисловості облдержадміністрації Олександра Соломка. Його заступник Любов Луценко (Олександр Іванович до розмови не зійшов) довго і докладно переповідала статистичні дані про деревообробні і меблеві підприємства області. Про те, що обсяги виробництва промислової продукції з деревини, порівняно з минулим роком, скоротилося на 21%, на 20% – чисельність працюючих. Питома вага продукції меблевиків у загальному обсязі промислового виробництва області становить якихось 2,3% (деякі з них при цьому працюють на імпортованій сировині), а за півроку інвестицій тут було освоєно аж 648 тис. грн. Однак так і не сказала, які ж розроблено і впроваджено управлінням механізми стимулювання раціонального використання природного ресурсу – деревини, на яку так багата наша область, а головне – які заходи проводить управління промисловості для якомога ефективнішого використання заготовленими постійними лісокористувачами лісоматеріалів, аби економіка Буковини збагачувалась через поглиблення переробки деревини на виробничих потужностях її підприємств, що створювало б нові робочі місця і приносило додаткові бюджетні надходження. Або це державна таємниця, або сказати нема що. Останнє вірогідніше.

Нічого не може повідомити і голова постійної комісії облради з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу та розвитку підприємництва, депутат облради від Регіонів Франц Федорович. Хоча ця тема йому дуже близька – на мольбертах Франца Карловича пишуть картини мало не всі сучасні великі і малі голландці. Порушити владне мовчання, а точніше владну бездіяльність повинно було б Головне управління економіки облдержадміністрації, для того і створене, щоб піклуватися про дохідну частину бюджету, нові робочі місця та інвестиції. Однак його начальник Ігор Сідляр переконаний, що нічого не має ні до лісу, ні до деревопереробної і меблевої галузей, ані до розробки обласної програми їх розвитку.

– Цими питаннями має займатися управління промисловості і лісового господарства, звертайтеся до них, – відрубав Ігор Анатолійович.

Але, схоже, скоро всі проблеми і спірні питання в лісовій і деревообробних галузях будуть зведені до мінімуму. Якщо взагалі не зникнуть – разом із самим лісовим господарством і лісозаготівлею. Активізувались екологи і прихильники перетворити Буковину на суцільну рекреацію. Все йде до того, що буковинські ліси стануть одним великим заповідником, тишу якого не порушуватиме виск бензопил. Дерева там, безумовно, рубатимуть, як рубають їх час від часу (зокрема, і в порушення законів) у Вижницькому національному парку. Однак до сторонніх вух те не доходитиме.

До бюджету – також. Як повідомили в обласному управлінні лісового господарства, зі створенням національних природних парків Черемоського в Путилі, Хотинського, Сторожинецького, з розширенням Вижницького сплата податків і платежів тільки по системі держлісгоспів зменшиться на 4 млн. грн. у рік, на 13,5 мільйона – обсяги реалізованої продукції, 426 працівників втратять роботу, заготівля деревини від рубок головного користування недорахує 100 тис. кубів, а лісове господарство – 7 млн.грн. на свій розвиток. З ним взагалі можна буде попрощатися. Майже за Сталіним: нема господарства – нема проблем…