01/11/2006
0
Ліси Волині закріплені за держлісгоспами та спеціалізованими лісгоспами. Вони мають чіткі межі, відповідно охороняються. Але є чимало лісових масивів, які прилягають до території лісгоспів і в даний час знаходяться в землях запасу сільських рад. А, по суті, в них нема господаря. Про те, чому так сталося і до чого це призводить, ми говорили з начальником відділу держлісінспекції держуправління екоресурсів у Волинській області Анатолієм Гламаздою.
— Коли розпались колгоспи, а згодом сільськогосподарські виробничі кооперативи, то ліси, закріплені за ними, були передані державним та міжгосподарським лісгоспам. По суті, нові господарі забрали компактніші ліси, а невеличкі за площею ліси, по п’ять-сім гектарів, які були біля віддалених населених пунктів, так і залишились “нічийними”. Крім того, на окремих ділянках з часом виріс ліс із самосіву, що теж не має господаря.
— Про такий необлікований ліс у Камінь-Каширському районі і про те, як тут хазяйнують самозвані лісоруби, наша газета розповідала торік…
— Так, два роки тому екологічна служба знайшла необліковану ділянку у Камінь-Каширському районі на межі двох лісгоспів — державного та спеціалізованого. Там “загубився” масив площею вісімнадцять гектарів . А раз нема господаря, то пішла в хід, як то кажуть, сокира: 662 дерева було зрубано — це 228 кубічних метрів деревини. З приводу цього екологічна служба передала матеріали в міжрайонну природоохоронну прокуратуру.
І ще один факт — теж з Камінь-Каширського району. На землях запасу на межі Тоболівської і Новочервищанської сільрад виявлено необлікований лісовий масив. Керівництво сільських рад виправдовується: мовляв, думали, що це територія лісгоспу. На цій ділянці сокира ще краще погуляла. Знищено 1343 дерева, а це понад 770 кубічних метрів деревини. Розмір шкоди, заподіяної лісовому господарству, — 525,5 тисячі гривень!
— Хто ж відповідає за самовільну рубку в таких лісах?
— Якби лісопорушника було затримано на місці лісовою охороною чи працівниками міліції й складено протокол, то не було б ніякої проблеми, — лісопорушник притягався б до адміністративної відповідальності. На жаль, такі факти, коли вдається лісового браконьєра “спіймати за руку”, поодинокі. Оскільки лісокористувачем вважається сільська рада, на території якої цей “нічийний” ліс, то вона повинна забезпечити охорону насаджень. Це теоретично. Але як пред’явиш сільській раді претензїі про завдані збитки і їх відшкодування, якщо вона не має ні коштів, ні людей на охорону лісу? Ось і по Камінь-Каширському району ми говоримо лише про факт незаконної рубки лісу, а кому пред’явити позов — не відомо.
До речі, у новому Лісовому кодексі України зазначено, що до лісу відноситься навіть ділянка розміром десять соток. Тобто невеличке насадження в полі — це вже лісовий фонд. А раз це ліс, то відповідно до нього діють вимоги лісового законодавства щодо охорони, дозволів на рубку.
Дивні речі. На очах у всіх пропадає багатство на десятки і сотні тисяч гривень, а на охорону лісу не можуть знайти коштів. На рівні області, одне слово, треба вирішити питання про подальшу долю лісів, які поки що залишаються без господарів. А для цього перш за все управління земельних ресурсів повинно визначити межі територій державних та спеціалізованих (міжгосподарських) лісгоспів. І коли я поцікавилась точкою зору з цього приводу головного лісничого обласного управління лісового господарства Анатолія Гетьманчука, то він сказав:
— Точка зору тут одна — державницький підхід. Ті ліси, які знаходяться в запасі, або не закріплені за жодним з лісокористувачів, негайно повинні бути “приписані” чи то до державних, чи до міжгосподарських лісгоспів. Зрештою, вони можуть належати і сільській раді. Але в такому випадку треба створити і відповідну структуру, яка б охороняла ліс, здійснювала контроль.
На думку Анатолія Гетьманчука, інвентаризація лісів проводилась дуже давно. І зараз якраз служби районних земельних відділів повинні провести інвентаризацію наявних площ, покритих лісом, й розібратись за ким вони закріплені. Тоді мінусовий баланс показав би вільні площі.
Щодо вісімнадцяти гектарів лісу у Камінь-Каширському районі між двома лісгоспами, які не мають господаря, то, до речі, з приводу цього керівництво державного лісгоспу письмово зверталось в Камінь-Каширську райдержадміністрацію ще торік. На жаль, до сьогоднішнього дня цей масив ні за ким так і не закріплений.
А загалом, за різними оцінками, в області нараховується близько трьох тисяч гектарів таких “нічийних” лісів. Це ліси, які з’явилися і внаслідок природного поповнення — самосів осики, берези на торфовищах, болотах. Тобто ліс поки що непродуктивний. Але це ліс. І він має бути збережений.
ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ “ВОЛИНЬ”
№561 ВІВТОРОК, 31 ЖОВТНЯ 2006р.
