26/10/2006
0Конкурентоздатну натуральну продукцію на італійському обладнанні
виготовляють на паркетному заводі під Бережанами. Підприємство мало б
прогресувати. Проте зараз воно скорочує виробництво і персонал. Причина
– засилля ринку закордонним ламінатом.
Тирсу в діло
Коли ми приїхали на Потуторський деревообробний завод, робітників на подвір’ї видно не було. Всі порались у цехах. Неподалік воріт підприємства в будівлі критій шифером, жінки в синіх робочих халатах складали на рівні квадрати невеликі дощечки. Виявилось, що це заготовки, з яких потім виготовляють паркет.
На заводі пахло свіжою деревиною, проте великих куп тирси ніде видно не було.
– Всю тирсу, що утворюється після виготовлення паркету, ми використовуємо для потреб своєї котельні, – пояснює директор заводу Вадим Костюк. – Деколи її навіть не вистачає, то “позичаємо” на сусідніх лісопильнях.
Котельня заводу відносно нова. Її спорудили після приватизації підприємства. Тоді ж встановили нову італійську лінію для розпилювання деревини. Це зменшило відходи виробництва, відповідно здешевивши собівартість паркету. З часу приватизації до нині завод наростив виробництво на близько 25%. Проте останні декілька місяців перкет купують гірше, тож доведеться скоротити виробництво, щоб не працювати у збиток, кажуть на підприємстві.
– Багато людей зараз кладуть ламінат замість паркету – пояснює Вадим Костюк. – Сам він не дуже дешевший, але значно економніший у встановленні.
На заводі вважають, що “захоплення” ламінатом тимчасове. Мовляв, зараз пішла друга хвиля “ламінатної моди”. Перша була років 3-4 тому. Проте люди скоро зрозуміли, що паркет все-таки кращий, адже він довговічніший, може стояти більше ста років.
Найдорожчий – дубовий
Для виготовлення паркету завод закупляє в місцевих лісництв круглий ліс, а також в лісопильнях вже готову паркетну заготовку.
– Економічно вигідніше купляти круглий ліс, – розповідає директор заводу. – Але у нас немає таких потужностей, щоб швидко переробити велику кількість “кругляка”. Тому купуємо готові заготовки – “фрезу”. З неї паркет можна зробити досить швидко.
В найкращі часи завод виготовляв близько 7 тис кв м паркету в місяць. Найдорожчий паркет з відбірного дуба коштує – більше 100 грн/ кв м. Найдешевший – короткий буковий. Близько половини всієї продукції купують оптовики – підприємці, які потім його перепродують. Решту – люди чи фірми, що роблять підлогу для себе.
Таке виробництво не є сезонним. Адже паркет потрібен весь рік. Єдиним “мертвим” часом для паркетників є період весняних і осінніх польових робіт.
– Коли люди збирають чи садять картоплю, буряки, то відкладають всі ремонти, і відповідно, паркет їм не потрібен, – пояснює директор. – У цей час завод працює на склад. Згодом на продукцію буде хороший попит.
Працюють династії
Зараз на Потуторському деревообробному заводі працюють близько 125 чоловік. Більшість з них віком до сорока років. Багато людей тут, з так званих деревообробних династій. Їхні предки ще на початку минулого століття працювали у столярні, що була на місці теперішнього заводу. Там різали деревину, робили бочки та інші столярні вироби.
– Виробництво паркету – важка робота, – погоджується директор заводу. – Але коли людині за це відповідно платити, то вона згідна якісно працювати і за таких умов.
До речі, керівництво підприємства запровадило деякі зручності для своїх працівників. Наприклад, у рахунок зарплати люди можуть купляти все потрібне в магазині, що розміщений на території заводу.
Зараз паркет з Потуторського заводу продають лише у Західній Україні. Та керівництво веде переговори з декількома Київськими торговими центрами, щоб розповсюджувати продукцію у столиці. Адже на ринку України паркет з Тернопільщини цілком конкурентоспроможний, впевнений Вадим Костюк.
