15/04/2011
0
Як тільки зійшов сніг і трохи підсохла земля, з новою силою запалали узбіччя доріг. Днями мені довелося їхати автобусом із Києва до Кіровограда й бачити, як у темряві ночі вогонь підступав до лісосмуги, пожираючи не лише залишки минулорічної сухої трави та сміття, а й десятки гектарів живих і корисних для людини сосон, акацій, дубів, тополь, верб… Як правило, пожежникам чи працівникам лісгоспу доводиться частіше бачити не авторів підпалів (вони «по-геройськи» прагнуть залишитися невідомими), а результат їхньої злочинної діяльності: величезні згарища, чорні скелети мертвих дерев, випалену землю, трупи тварин і птахів, які загинули у вогні.
Не знаю, як у кого, а в мене завжди виникало бажання дізнатися, хто й навіщо вчиняє підпали. Під час чергового відрядження на власні очі побачила працівників автодорожньої служби, які працювали на узбіччях: складали на купи сухе гілля і спалювали його прямо під деревами, що ростуть поруч. Більше того, ті ж самі автодорожники винайшли лиходійний спосіб винищення «зайвих» дерев. Вони розводять вогнище у дуплі старого, але ще живого дерева, яке випалює дотла серцевину. Після такої процедури дерево живе недовго, але ж набагато простіше потім підпалити його знову й завершити чорну справу без електропилки і фізичних зусиль.
Чимало лісових пожеж трапляється після відвідин громадян: приїхали люди на природу, посмажили шашлик, а вогонь загасити забули… Але не лише працівники дорожніх служб чи туристи-невдахи завдають непоправної шкоди лісовим насадженням. Чимало фермерів, економлячи власні сили, часто підпалюють залишки сухої стерні на своїх полях. Вогонь легко перекидається на лісосмуги, за допомогою вітру полум’я швидко розповсюджується й міцніє. Про подібні випадки з болем розповідав голова обласної ради Микола Ковальчук, згадуючи свою діяльність на посаді директора Кіровоградського держлісгоспу. Його колега, директор державного підприємства «Онуфріївський лісгосп» Валентина Здебська під час зустрічі лісівників із керівництвом області також зазначила: такі випадки непоодинокі і в їхньому районі. На жаль, лісівники неохоче оприлюднюють прізвища керівників фермерських господарств через побоювання, що ті з помсти можуть заподіяти ще більшої шкоди. Принаймні погрози такі були в різних районах Кіровоградщини.
– А все тому, що немає відповідальності за такі діяння на державному рівні, – переконана Валентина Здебська. – А ще заважають наші дуже скромні можливості в гасінні лісових пожеж.
Підтримав колегу й Микола Ковальчук. Він погодився, що області конче необхідні хоча б два пожежні автомобілі спеціального призначення, які можна придбати, об’єднавши кошти обласного бюджету й місцевих рад. Тим більше, що одна з регіональних ініціатив – «Зелена Кіровоградщина» прямо стосується цього питання. Загалом же відомо, що пожежі знищують щороку понад 350 мільйонів гектарів лісових угідь у світі. Фахівці стверджують, що більшості з них можна було б запобігти.
