Завершується 2025 рік. Коротко про підсумки:
- понад 8 млрд грн прибутку — більше, ніж за всі попередні роки;
- понад 15 млрд грн сплачених податків — абсолютний рекорд;
- до 2 млрд грн інвестицій у відновлення та розвиток;
- під час війни (!) виконано програму Президента «Зелена країна» — висаджено 1 мільярд дерев;
- в умовах постійних обстрілів у 4 рази скорочено площу пожеж;
- врятовано десятки тисяч гектарів самосійних і нерозподілених лісів.
Результат, як кажуть, на табло, і об’єктивно оцінювати роботу команди варто саме за ним — навіть якщо ви не наш уболівальник.
Показники підприємства — не збіг обставин і не подарунок долі.
Це послідовна політика сильного централізованого управління та контролю, прозорих закупівель, відкритої й конкурентної реалізації продукції
ДП “Ліси України” — вже не просто підприємство, що опікується лісами. Ми — справжній донор державного бюджету.
Дореформена роздроблена й корумпована система не мала й десятої частки наших результатів, залишаючись джерелом збагачення для обраних.
Саме тому лісова реформа і сьогодні викликає жорсткий спротив. Тіньові схеми та прибутки завжди знаходять прибічників — у залишків старої системи з’являються нові союзники.
Тиск і переслідування, що тривали цього року, — не про мене особисто. Це спроби зупинити зміни, які вперше за роки незалежності зробили ліс справді державним ресурсом.
Тому я вдячний усій нашій великій команді, яка пройшла цей рік гідно, зберегла єдність і показала результат.
Спочивати на лаврах не збираємося.
Плани на наступний 2026 рік амбітні: цифровізація управління, нові глобальні системи контролю, механізація та збільшення заготівлі, масштабні проєкти з розмінування.
Потенціал зростання не вичерпано — ми лише починаємо!

1 коментар
timb
Рекордний прибуток отримано не через зростання виробництва, а через різке скорочення обсягів заготівлі деревини, штучний дефіцит, біржову модель із неконтрольованим зростанням цін (+50-100%). Це ціновий, а не виробничий прибуток. Це як хвалитися рекордним прибутком від електроенергії, відключивши половину споживачів. Це не ефективність, а монетизація дефіциту.
«15 млрд грн податків — абсолютний рекорд», але: податки зросли через інфляцію + ціновий перегрів, при цьому держава: втрачає ПДВ, ЄСВ і податок на прибуток у деревообробці; втрачає робочі місця; втрачає валютну виручку від продукції з доданою вартістю. Сукупний фіскальний баланс для держави — від’ємний.
«2 млрд грн інвестицій» Ключове питання: у що саме? Фактично: це капітальні витрати ДПЛУ, а не інвестиції в галузь; вони: не створюють переробних потужностей; не забезпечують доступу МСБ до ресурсу; не генерують мультиплікатор. Це внутрішні витрати корпорації, а не розвиток економіки.
«1 мільярд висаджених дерев» – найслабша й найбільш маніпулятивна теза, оскільки відсутня незалежна верифікація; “дерево” = саджанець, а не приживлене дерево. У європейській практиці рахують гектари відновлених насаджень, а не “штуки”. Цифра маркетингова, не лісівнича.
Теза про «зробили ліс справді державним ресурсом» – це юридично й економічно некоректно. Фактично ліс формально державний, але вся заготовлена деревина і виручка належать ДПЛУ; не розподіляються з регіонами; не спрямовуються на розвиток переробки. Це корпоратизація ресурсу, а не його державність.
Чи є це корупцією? З юридичної точки зору — не обов’язково пряма. З інституційної — так, це корупційна модель: конфлікт інтересів (продавець = регулятор); приватні біржі як фінансові посередники; концентрація фінансових потоків; відсутність альтернативних каналів збуту; непрозоре ціноутворення. У ЄС така модель була б зупинена антимонопольним органом.
Заяви ДПЛУ достовірні за формою, але маніпулятивні за змістом і антидержавні за наслідками. Реформа підвищила прибуток продавця; зруйнувала баланс інтересів; загрожує існуванню деревообробної галузі; суперечить європейській логіці управління ресурсами.
«На табло» немає жодного слова про: забезпечення деревообробки сировиною; обсяги внутрішньої переробки; кількість закритих підприємств МСБ; втрату робочих місць у регіонах; падіння інвестицій у переробку; порівняння з моделлю Prozorro. Це ключова ознака однобокого звіту продавця, а не державного управлінця.