18/12/2025
1Сьогодні представники компанії «Бренвель» Сергій Андросюк і Оксана Кобук взяли участь у нараді під головуванням Прем’єр-міністерки України Юлія Свириденко, присвяченій питанням функціонування лісової, деревообробної та меблевої галузей.
Під час обговорення компанія «Бренвель» озвучила позицію виробничого бізнесу, який працює в умовах війни, створює додану вартість в Україні, забезпечує близько 600 робочих місць і несе відповідальність перед громадами.
«Бренвель» — це не лише деревообробка.
Компанія є теплогенеруючим підприємством і забезпечує теплом лікарні, школи, пансіонати та інші соціальні об’єкти. Стабільна робота галузі напряму пов’язана з базовою безпекою громад.
Лісозаготівля залишається неготовою до механізації.
Бізнес інвестує у сучасну техніку та персонал, але стикається з відсутністю лісових доріг, непродуманим плануванням ділянок, складною логістикою та формальним підходом до лісовпорядкування. У результаті — нестабільні обсяги ресурсу та зростання собівартості.
Біржові торги — система випадковості, а не ринок.
Діюча система торгів деревиною перетворилася для переробника на лотерею, а по суті — на казино. Це не емоція — це конструкція системи.
Сьогодні результат аукціону часто визначається:
- хто швидше клікнув;
- хто не пропустив останні секунди таймера;
- якщо тобі пощастило і ти маєш електроенергію та інтернет.
А не тим, хто:
- планує виробництво;
- інвестує в обладнання;
- створює робочі місця;
- несе соціальну відповідальність.
У таких умовах неможливе довгострокове інвестиційне планування.
Це не ринок для виробництва — це гра на швидкість і випадковість.
Більше того, системно трапляються ситуації, коли на аукціонах продається «повітря»: лоти виставляються без реальної готовності до заготівлі і часто без повного пакета дозвільної документації.
На папері ресурс є. У реальності — його немає.
Для нас, як теплогенеруючої компанії, це означає боротьбу за той самий ресурс у режимі казино і роботу в мінус, щоб лікарні та школи не залишилися без тепла.
Саме тому сьогодні деревообробна галузь не розвивається — вона виживає.
Деревообробка могла б уже сьогодні працювати на відбудову країни, військову економіку та швидкі індустріальні рішення з деревини. Але для цього потрібні системні зміни.
Детальніше — за посиланням у першому коментарі.
1 коментар
timb
Прогнозовані правила торгівлі деревиною були вироблені в ході пілотного проекту 2019-2021 з реалізації 25% заготовленої в державних лісах деревини через державного оператора Прозорро. Продажі, найуспішнішої моделі торгівлі деревиною на триетапних аукціонах. Оцінка впливу аукціонів Прозоро на розвиток деревообробки становила +35-40%, за середнього зростання цін +20-30%. Оцінка впливу біржової торгівлі на ліцензійних біржах 2021-2025 на розвиток деревообробки становить -25-35%, за зростанням цін +50-70%. Крім того, до Лісової реформи були альтернативні канали торгівлі: прямі договори, аукціони на регіональних товарних біржах. Була конкуренція серед продавців: державні, агро, комунальні та військові лісгоспи, ціни яких на ті самі сортименти значно відрізнялися, а відтак у покупців був вибір. У важкі моменти завжди можна було звернутися до регіональних органів влади, які завжди надавали допомогу місцевим виробникам із забезпечення їх сировиною. З централізацією та монополізацією лісового ринку можливості деревообробників значно скоротилися. Через постанову КМУ про визнання деревини біржовим товаром, аукціони з реалізації деревини через ЕТП «Прозорро» та регіональні товарні біржі було скасовано, оскільки «Прозорро» не був товарною біржею, а регіональні товарні біржі не мали ліцензій. Трюк із визнанням деревини біржовим товаром є повною профанацією КМУ як регулятора ринку, оскільки деревина є абстракцією, а щоб стати товаром вона має бути оброблена та відповідати чинним стандартам. Але найімовірніше він сумлінно виконав розпорядження ефективного «менеджера». Проте цього виявилося достатньо, щоб створити монопольний біржовий ринок на основі картельного змови ДПЛУ та ліцензійних бірж для контролю обсягів реалізації та ціноутворення на реалізовану деревину з метою отримання максимально можливого прибутку. “А інакше ніяк”, потрібні інвестиції в лісову галузь”, – як чесно сказав керівник ДПЛУ. При цьому у продавця конкуренція була усунена, а у покупців вона штучно постійно підвищується. Таким чином, ДПЛУ на горбу деревообробки рухається до свого фінансового раю.
Щоб оздоровити лісовий ринок, потрібно для початку визнати допущені помилки та провести роботу з їх виправлення.
Чи вирішує держава проблему дефіциту деревини для переробки — чи просто намагається ефективніше керувати дефіцитом?
Поки що — друге.