04/03/2011
0Нещодавно зателефонувала знайома з Межівського району і від хвилювання ледь не кричала: «Та чи світ наш перевернувся догори?!» У якому, запитую я її, розумінні?
— А в тому, що почався наче рік пухнастого кролика чи зайчика, але якраз зайцям та кролям у нас нині біда! Лисиць розвелося стільки, що не лише вуханям спасу немає, а й курям по хлівах. Руді серед білого дня по дворах шастають…
СПРАВДІ чисельність лисиць на Дніпропетровщині останніми роками зросла мінімум у шість разів. І це велика біда перш за все для птахів. Лисиці «не дають життя» диким качкам, куріпкам, перепілкам і фазанам. Як розповідає почесний член Українського товариства мисливців та рибалок Віктор Нікітченко, зайців залишилося вкрай мало. Зате лисиць аж кишить. Віктор Петрович із «мисливського» боку пояснив, чому їх так багато тепер розвелося. По-перше, хижих звірів, приміром, вовків, які в природі «регулюють» кількість лисиць, понищили браконьєри, котрим нині ніякого спину немає. По-друге, раніше лисиць мисливці відстрілювали охоче, бо одна шкурка «кумасі» за радянських часів коштувала 25 карбованців. Зарплати ж тоді у людей сягали 100-150. А зараз один постріл – це 5 гривень. Мало того, що хутро тепер коштує копійки – його ніхто й не приймає.
Що це так, погоджується і кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології Дніпропетровського національного університету Роман Новицький. Але тільки частково. Це тільки наслідок. Причина, на думку Новицького, полягає в тому, що сільськогосподарські вгіддя нині «зимують», як правило, в дуже занедбаному стані. Недоглянутими і неприбраними, як того вимагають агрономічні канони. Сільгоспвиробники, які прийшли на наші землі після реформування колгоспів і радгоспів, залишають на полях пожнивні рештки, а то й зовсім не зібраний урожай. Вгіддя за класичними технологіями практично не обробляються, тим паче не зачищаються. Це і призвело до того, що для гризунів, тих же мишей — роздолля. Тож вони небачено розплодилися. Тим паче, що додалася ще й така «фатальна неохайність», як вивезення купами у лісосмуги і на узбіччя полів і доріг усілякого сміття. Ним степи просто запруджені. А де зростає кількість гризунів, там неодмінно «розкошують» лисиці. Це закономірність, тож сумних наслідків, ніяким чином не уникнути, якщо звикнутися з життям у засміченому і занедбаному середовищі.
