01/02/2011
0Оцінювати загальну ситуацію в АПК, напевно, тяжче, ніж в інших сферах економіки, бо до нього входить близько ста підгалузей. Це все одно що визначати середню температуру хворих усієї лікарні. Адже в одних пацієнтів здоров’я слабше, в інших — міцніше, одні видужують, інші на ладан дихають. Загалом, за висновками експертів, у більшості «хворих» протягом минулого року з’явилися непогані шанси на одужання, але не за рахунок, образно кажучи, підвищення кваліфікації лікарів, поліпшення харчування та забезпечення ліками, а завдяки зовнішнім чинникам. Іншими словами, якщо наша держава торік, як і протягом останнього двадцятиріччя, показувала селу спину, то світовий аграрний ринок несподівано повернувся до нього обличчям. Останнім часом у зв’язку з загрозою глобальної продовольчої кризи він нагадує пилосос, готовий втягнути в себе все, що трапиться на його шляху. Через це цінова ситуація для більшості галузей нашого АПК, особливо рослинницьких, дуже сприятлива.
ЯКБИ не подорожчання цукру на світових та внутрішньому ринках, то вітчизняну бурякоцукрову галузь, мабуть, уже поховали б. Якщо 2009 року було засіяно цукровим буряком 333 тис. га — найменше в останньому півстолітті, то 2010-го — 502,8 тисячі га. І це при тому, що держава не виплатила сільгоспвиробникам обіцяну дотацію в розрахунку 500 грн. на га. Проте дуже не пощастило з погодою. У Полтавській, Харківській, Сумській, Черкаській, Кіровоградській областях протягом двох літніх місяців не випало й краплі дощу. У Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській областях спочатку лило, потім пекло, тож через виникнення низки захворювань чимало площ загинуло. Загалом по Україні було втрачено понад 20 відсотків врожаю солодких коренів. Через зниження цукристості з 16,85% (2009 р.) до 15,3% вихід цукру з кожної тонни сировини зменшився на 32 кілограми. Проте галузь виграла за рахунок більшого валу цукрових буряків: 13,3 млн. тонн проти 9,4 млн. Було вироблено 1 млн. 545 тисяч тонн цукру, що на 278 тисяч тонн більше, ніж торік. Держава в кінці року з горем навпіл таки виплатила дотацію сільгоспвиробникам на вирощування цукрових буряків за 2010 рік. Це одразу ж підняло їм настрій, проте бюджет 2011 року тут же його зіпсував, бо в ньому не передбачено державної підтримки виробництва цієї культури. Незважаючи на це, під посіви цукристих восени було підготовлено 570 тисяч гектарів. За сприятливих погодних умов буде ймовірним виробити близько 2 млн. тонн цукру, вважає заступник генерального директора асоціації «Укрцукор» Петро Борисюк.
Олійно-жирову галузь із повним правом можна називати золотою жилою АПК, бо від експорту своєї продукції до 88 країн вона торік одержала понад 2 млрд. доларів. Україна міцно утримує позицію головного світового експортера рослинної олії. 2010 року з площі 4 млн. га було зібрано 6,5 млн. тонн соняшникового насіння, із якого, в свою чергу, вироблено 3 млн. 11 тисяч тонн олії, у той час як 1990-го — близько мільйона тонн. Галузь, таким чином, досягла рекордного показника за всю історію України. Бурхливий розвиток олійно-жирової промисловості відбувався за рахунок шаленого попиту на нашу олію у світі, високої рентабельності вирощування соняшнику та його переробки і протекціоністських заходів держави. Це один із небагатьох випадків, коли її можна похвалити. Свого часу вона запровадила вивізне мито на соняшник, в результаті чого його стало вигідніше переробляти, ніж вивозити за кордон. Проте цю галузь можна порівняти з колосом на глиняних ногах. Підприємства її суперсучасні, високопродуктивні, і в той же час сировинна база — на печерному рівні, бо виробництво соняшникового
насіння рік у рік збільшується лише за рахунок розширення площ. Керівники галузі розуміють, що це шлях у нікуди, адже рано чи пізно держава візьметься за наведення ладу в сівозмінах, а тому починають переорієнтовувати підприємства на переробку інших олійних культур — сої та ріпаку. Нині йде боротьба за збереження мита на експорт насіння соняшнику і за запровадження такого мита на експорт ріпаку, аби він перероблявся в Україні.
Виробництво м’яса збільшилося на 6,7% — до 2 млн. 922,5 тис. тонн. Ріст цього показника забезпечило птахівництво, свинарство і… молочне скотарство за рахунок вирізаних корів. Дуже складним був 2010 рік для свинарства. Якщо станом на 1 січня 2010 року поголів’я свиней становило 8,5 млн., то нині — вісім мільйонів із «хвостиком». Динаміка розвитку цієї галузі маятникоподібна: кожні два роки поголів’я то зростає, то зменшується. Генеральний директор корпорації «Тваринпром» Сергій Гнатюк побоюється, що галузь учергове може зірватися в піке, себто зупинитися на позначці 6 млн. голів. Ознаками чергової кризи є те, що більшість підприємств згортає виробництво: збуває поголів’я, не спаровує свиноматок. Через диспаритет цін на корми й свинину її виробництво стало збитковим. Нашій продукції дуже важко конкурувати з дешевим імпортом, а тому держава мусить його обмежити, вважає С. Гнатюк.
Якщо крива розвитку вищезгадуваних галузей рухається і вниз, і вгору, то у молоковиробництві — лише вниз. Продуктивність його зменшилася на 3,1 відсотка, поголів’я корів — на 59 тисяч і становить лише 2,67 млн. Втішає лише те, що темпи вирізання молочного стада поступово зменшуються (2009-го вирізано 120 тисяч голів). Мабуть, тому що різати вже майже нічого. Голова правління асоціації «Укрмолпром» Василь Бондаренко пояснює відносну стабілізацію поголів’я тим, що закупівельні ціни на молоко проти 2009 року зросли у півтора разу і тепер є чи не найвищими у Європі. Проте піднімати їх до нескінченності не можна. Для відродження галузі необхідно негайно вжити низку державних заходів: будувати великотоварні комплекси, допомагати одноосібникам шляхом об’єднання їх в обслуговуючі кооперативи тощо. Бюджет цього року надає на будівництво молочних комплексів близько 500 млн. грн. Це не так і багато, зважаючи на потреби галузі. Але щоб ефективно використати навіть ці незначні кошти, треба розв’язати низку складних проблем: виділити землі під споруди та для кормового клину тощо.
2010-й став дуже важливим для розвитку садівництва та виноградарства. Через несприятливі погодні умови у більшості регіонів урожай фруктів та винограду був на 30 відсотків меншим, ніж 2009-го. Проте з’явилися ознаки перелому на краще. Річ у тому, що торік почали на повну силу плодоносити молоді інтенсивні сади, які масово створювалися після запровадження 2000 року одновідсоткового збору від продажу алкогольних виробів. Україну незабаром очікує яблуневий бум, переконаний генеральний директор корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолій Семенюк. «Я щойно повернувся з Польщі, яка славиться своїм садівництвом. Так от, сади Вінниччини нічим не гірші, а деякі навіть кращі», — говорить Анатолій Іванович. За його оцінкою, українські яблука завдяки своїй високій якості та конкурентоздатній ціні завоювали цього року не менш як 65-70 відсотків внутрішнього ринку. Якщо погодні умови влітку будуть сприятливими, то становище українських садівників зміцниться ще більше, вважає А. Семенюк.
І, нарешті, дійшла черга до основоположної галузі — зерновиробництва. Торік українські хлібороби зібрали 39,3 мільйона тонн зерна — це сьомий результат за роки незалежності. Нагадаємо, що 1990-го було зібрано 51 млн. тонн, 2008-го — 53,2 млн. тонн, а 2009-го — 46 мільйонів тонн збіжжя. Тобто стався великий зерновий провал. Галузь не змогла втримати позицію, завойовану два роки тому. Пригадується, науковці та урядовці, натхненні великим хлібом, стали навіть будувати плани щодо одержання 80 млн. тонн зерна. Але для цього нічого не було зроблено, хіба що великі зернові корпорації збудували близько десятка потужних елеваторів. Машинно-тракторний та комбайновий парки майже не оновились, не вжито дієвих заходів для підвищення родючості грунтів, наведення ладу в сівозмінах. Влада так і не навчилася управляти ринком зерна. Практично не брав участі в ньому Аграрний фонд, який мав би проводити форвардні, заставні та спотові закупівлі. А дії уряду щодо обмеження експорту зерна шляхом запровадження квот аграрії порівнюють із поведінкою слона в посудній крамниці. Вперше проти цього заходу спільно виступили сільгоспвиробники і зернотрейдери, які зрештою зрозуміли, що вони не вороги, а партнери. Бо якщо потік зерна на експорт призупиняється, то автоматично знижується внутрішня ціна на нього. За підрахунками президента УАК Леоніда Козаченка, аграрії внаслідок запровадження зернових квот 2010 року недоотримали близько 15 млрд. гривень. Не треба державних дотацій, просто дайте можливість заробити, говорили аграрії урядовцям. Особливо недоцільно було застосовувати квоти щодо експорту кукурудзи, якої 2010-го було вироблено найбільше протягом останніх десяти років.
Проте в іншому важливому питанні аграріям таки вдалося добитися прориву. Довго вони капали на мізки урядовцям своїми пропозиціями щодо створення потужного державного зернотрейдера. І ось нарешті ухвалено рішення про створення Державної продовольчої зернової корпорації України. Це позитивний момент, який дасть змогу «переформатувати» ринок зерна на користь сільгоспвиробників, вважає президент Аграрного союзу Геннадій Новиков. Державний експортер — вершина великої зернової піраміди, основу якої складуть зернові кооперативи сільгосппідприємств та фермерів, які заготовлятимуть хліб в усіх регіонах. Нині в усіх областях ведеться робота зі створення таких об’єднань, проектуються нові елеватори, які увійдуть до єдиної зернової логістичної системи.
Сьогодні Аграрний союз спільно з державною корпорацією працює над формулою ціноутворення. Ясно, що за рахунок формування великих партій зерна, завдяки відсутності посередників та здешевленню послуг власних елеваторів, вона буде значно вигіднішою, ніж пропонуватимуть приватні зернотрейдери. Через кооперативи аграріям постачатимуться техніка, міндобрива, засоби захисту. «Ми впритул підійшли до створення Асоціації зернових кооперативів України. Упевнений, що після цього у кооперативного руху нашої країни відкриється друге дихання», — говорить Геннадій Новиков.
Яким буде 2011-й аграрний рік? На думку президента Аграрного союзу, треба більше розраховувати на власні сили та сприятливу світову цінову кон’юнктуру, ніж на державну підтримку, яка буде дуже слабенькою. Цього року слід домогтися вироблення довготривалої сучасної стратегії розвитку кожної галузі АПК. Для цього Аграрний союз створив дві робочі групи, до яких увійшли відомі науковці та аграрники. Найважливіше — знайти джерела фінансової підтримки для створення інноваційної моделі АПК. Якщо вдасться реалізувати ідею запровадження одновідсоткового збору з усіх продажів, село надбає потужний інвестиційний ресурс. Сільгоспвиробників також дуже тривожить поспіх, із яким здійснюється земельна реформа. Внаслідок цього може зруйнуватися нинішня система землекористування, що призведе до тривалого занепаду сільгоспвиробництва. Пропозиції Аграрного союзу такі: обмежити землеволодіння, унеможливити продаж сільгоспугідь іноземцям, продавати її тільки фізичним особам. «Сподіваюсь, що наші пропозиції будуть враховані, і нам не доведеться вдаватися до різких дій», — підсумував Геннадій Новиков…
Отже, з усього видно, що 2011-й аграрний рік буде ще тяжчим від попереднього.
