Не згорає у полум’ї

На в’їзді в це місто – шестиметрова фігура Божої матері (найвища в Україні). Ні, мова не про Закарпаття чи Галичину, запрошую вас до Житомирської області, до Коростеня. Їхав я сюди, скориставшись запрошенням Чорнобильського форуму економічного розвитку (саме відбувалося його шосте засідання), щоб знайти відповіді на два запитання: чи можна щось сьогодні, у важкі для української економіки дні, зробити для економічного розвитку міст та сіл Полісся? І – чи є перспективи розвитку територій, що мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи? Одразу скажу, що відповідь – так! Але інтрига у тому, як саме досягнуто тутешнього позитиву./ На фото: Фігура Божої Матері на в’їзді до Коростеня/

Не подароване, а зароблене

У той час, як звідусіль тільки й чуємо скарги на обставини, на світову кризу, на брак бюджетних та позабюджетних коштів, на чорта і на Бога, громада Коростеня зміцнює свій економічний потенціал та невпинно поліпшує благоустрій міста. Недарма ж девіз коростенців – «Не згорає у полум’ї». Тут і натяк на той вогонь, що за легендою наслала на непокірне місто княгиня Ольга, і відповідь на сучасні – економічні, соціальні та інші виклики.

Хтось скаже, що з таким спадком і повний нездара та ледар зміг би жити непогано. Ще з радянських часів місто відоме своїми підприємствами – Коростенським фарфоровим заводом, заводом дорожніх машин тощо. Тут стояв величезний військовий гарнізон, чисельність якого перевищувала кількість жителів і який теж був і роботодавцем, і спонукав владу звертати увагу на місто. Активно працював потужний залізничний вузол.

Але часи змінилися. Хоч залізниця і тепер дає роботу 5 тисячам коростенців, проте ні гарнізону вже немає, ні замовлень для заводу дорожніх машин. Бо не секрет нині, що левову частку його продукції становили не грейдери, а розміновувачі. А знаменитий коростенський фарфор повсюдно на українських прилавках замінили дешеві китайські тарілки та чашки.

Утім, без роботи коростенці не сидять. В економічному секторі зайнято 23,6 тисячі осіб, при тому що живе тут сьогодні 65,7 тисячі (це найбільший населений пункт, який визнано постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи). У Коростені й нині доволі розвинена промисловість (більш ніж сто підприємств). Сучасні тутешні промислові об’єкти великими не назвеш, але вони доволі успішно ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Річний обсяг зовнішніх операцій з експорту становить 25 млн доларів США, середньорічний обсяг промислового виробництва – 750 млн грн. Місце гігантів радянської промисловості в економіці міста посіли відносно невеликі виробництва. За останні 5–7 років запрацювали підприємства хімічної та фармацевтичної промисловості, почали виробляти керамограніт, пластикові профілі, засоби для миття та косметичні засоби. Втім, і деякі традиційні види діяльності збереглися досі, наприклад, два кар’єри, розташовані у межах міста. 2009 року в Коростені створено тисячу нових робочих місць, середній рівень зарплати коростенців – дві тисячі гривень.

Ще 2003 року тут розпочалася підготовка стратегічного плану розвитку міста. Процес йшов знизу вверх, пропозиції від городян збирали у мерії, і після багаторазового обговорення через два з половиною роки такий план на 2006–2014 роки було ухвалено. Одним із пріоритетів став розвиток дрібного та середнього бізнесу, для якого передбачалося і виділення земельних ділянок, і гнучка система місцевих податків.

Сьогодні майже 37 відсотків працездатного населення міста зайнято саме у сфері дрібного та середнього бізнесу. У Коростені зареєстровано близько 4 тисяч підприємців-фізичних осіб та 650 – юридичних. Тільки на центральному ринку міста працюють 3200 підприємців.

Голова міськради Володимир Москаленко відповідає на запитання «Селянської правди»

На прес-конференції, яка відбувалася саме під час бурхливого обговорення країною нового Податкового кодексу, я запитав у міського голови Володимира Москаленка: як вплине новий кодекс на бізнес у місті, на чудові плани громади? Адже тоді, коли тут роблять акцент саме на розвитку дрібного та середнього бізнесу, новий кодекс є за своєю суттю олігархічним. Справді, відповів Москаленко, на великий бізнес новий кодекс негативно не вплине, а щодо дрібних та середніх підприємців, то ми надіслали листа президенту з нашими пропозиціями. Відповідати голові було нелегко. Адже Коростень – єдине місто на Правобережній Україні, яке 2004 року підтримувало Віктора Януковича. А тут – такий сюрприз у вигляді нищівної для пролетарів прилавку та дрібного виробництва податкової системи.

Ось уривки з листа Коростенської міськради до президента: «Коростенська міська рада стурбована ситуацією, що має місце серед підприємців – платників єдиного податку – у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Податкового кодексу, зокрема, розділу, що стосується спрощеної системи оподаткування.

У місті Коростень працює 2530 фізичних осіб підприємців – платників єдиного податку, що становить близько 10,5% всіх працівників. Підприємці не є бюджетоутворюючою частиною працюючих у місті, однак вони самі створили собі більш ніж тисячу робочих місць, чим зменшують соціальне навантаження на бюджет.

За 11 років дії спрощеної системи оподаткування кількість суб’єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих у м. Коростень, зросла в 11 разів, а надходження до бюджету – в 23. Останнє свідчить про те, що спрощена система оподаткування є доцільною і має право на існування.

Проте ставки податку не змінювались з 1998 року, мінімальна заробітна плата зросла в 20 разів, з 45 до 907 грн, індекс інфляції перевищив 110%. Підприємці – платники єдиного податку погоджуються з тим, що мають сплачувати більші ставки податку, але протестують проти посилення повноважень податкових органів, запровадження та розширення податкової та іншої звітності, паралельного збільшення відрахувань до Пенсійного фонду України.

Розглянувши звернення Коростенської регіональної асоціації приватних підприємців, Коростенська міська рада поділяє стурбованість значної частини суб’єктів підприємницької діяльності та пропонує внести зміни до Податкового кодексу України щодо спрощення звітності, зменшення кількості перевірок дрібного бізнесу, збільшення граничних обсягів валового доходу для платників єдиного податку та надання можливості співпраці з підприємствами.

Коростенська міська рада підтримує введення Податкового кодексу в цілому, але, з метою збереження довіри підприємців до влади та попередження зростання соціальної напруженості в суспільстві, пропонує відкласти введення в дію спірних питань кодексу на один рік».

Показовий документ, хоча, як бачимо, навіть мудрі коростенці ані словом не згадали того, що у новому кодексі немає такого важливого пункту, як прогресивний податок. Обкладання ним надприбутків олігархів поповнило б і державну скарбницю, і, через неї, бюджети громад набагато ефективніше, ніж ті косметичні правки, які просили зробити депутати міськради.

Вже після Форуму президент заветував найодіозніші частини ПК, та гіркий осад (я спілкувався потім із деякими підприємцями міста) і, головне, загроза для самого існування дрібного та середнього бізнесу, залишилися. Щоправда, Коростень вже давно почав готувати страховку для свого бюджету від таких податкових катаклізмів, додавши до своїх пріоритетів і пошук інвестицій у великий бізнес.

Міняю крила на… фанеру!

Корпуси нового заводу деревоволоконних плит на території Коростенського технопарку

Неодноразово мені доводилося чути скарги керівників місцевого самоврядування на те, що не можуть отримати у користування громад багатий спадок Радянської Армії – адже на українських теренах базувалися десятки дивізій. А ось коростенці таки здолали бюрократію і домоглися, щоб громаді передали територію колишнього військового аеродрому. Цей майданчик став головним капіталом для новостворюваного технологічного (індустріального) парку.

Коли міською радою вслід за вже згаданим Стратегічним планом 2007 року було затверджено Генеральний план міста, то 300 га аеродрому було в ньому визначено зоною промислової забудови. Виконавчим комітетом Коростенської міської ради спільно з міжнародним проектом ЛІНК (Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність) та відомою голландсько–чеською фірмою розроблено схему, за якою територію технопарку поділено на три зони: зона деревообробної промисловості (34 га), зона легкої промисловості (81,5) га, зона складів, вантажних терміналів тощо (74 га).

Ідея таких парків не нова. У жовтні 2010 року в Комітеті Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва навіть відбулася презентація законопроекту «Про індустріальні парки». Вже не перший рік чимало міст декларують їх створення: Київ, Харків, Вінниця, Новоград-Волинський. Але тільки тут, у Коростені, ідея з паперу перебралася на тверду землю. Ось вони, корпуси першого із запланованих тут виробництв – заводу із виробництва сучасних деревоволоконних плит. Інвестиції у нього цього року склали понад 600 мільйонів гривень. Заступник головного технолога пані Ольга, яка показує журналістам цехи, приїхала сюди з Росії, де чотири роки працювала на аналогічному обладнанні, а до того проходила навчання та стажування у Європі. Новеньку виробничу лінію, закуплену в одного з провідних виробників, уже майже повністю змонтовано. У більшості цехів пахне, як і у будь-якій новобудові, але у приміщенні первинної обробки деревини запах живиці перебиває запахи фарби та цементу – результат перших пробних пусків окремих агрегатів. Деревина, з якої накришать щепу, – вітчизняна – он стоси колод громадяться на подвір’ї, а от смолу поки що планують закуповувати за кордоном. До ладу фабрика має стати вже навесні. Після цього можна буде подумати і про будівництво на території технопарку меблевої фабрики. Це буде вигідно: основні виробничі матеріали – ось вони, поруч. А далі непогано було б й фурнітуру тут же виготовляти.

Мрії? Завод теж був спочатку мрією, а тепер ця мрія набула цілком реальних форм. Кошти на здійснення мрії надійшли частково з України, частково – з-за кордону. Що ж привабило? Не тільки ділова репутація коростенців та рекомендації міжнародних програм. Чималу роль відіграла висока готовність майданчика: якісна дорога, електролінії, водогін. Залишалося прокласти кілька кілометрів залізниці і – будуйся. Короткий нульовий цикл – значить швидше запрацює виробництво, швидше окупляться інвестиції.

Не дивно, що й нові інвестори приглядаються до Коростеня, до ділянок на території технопарку. Одна із австрійських фірм розглядає доцільність інвестування 320 мільйонів євро у будівництво сміттєсортувального заводу.

Не ждемо рятунку ні від кого

Пам’ятник деруну

До речі, про сміття. Часу побродити містом ми не мали і про порядок на його вулицях особистого враження не склали, задовольнилися інформацією про те, що кілька років поспіль Коростень визнавали «Містом найкращого благоустрою» в Україні. Але побачили, що в центрі, зокрема у міському парку ім. М. Островського, чистота вражає. Майже десяток оригінальних скульптур – пам'ятник князеві Малу, рівноапостольній княгині Ользі, пам'ятник Деруну (тут вже не перший рік проводиться фестиваль дерунів, який приваблює натовпи туристів) тощо, ошатні алеї та альтанки, доглянуті газони. Відкриття оновленого парку планувалося до 1300-річчя міста, і на його упорядкування городяни сподівалися отримати кошти з держбюджету. Та, як розповідає місцева легенда, «князь» Ющенко, дізнавшись, що місто підтримало іншого претендента на трон, наказав грошей не давати. Тоді коростенці зібрали потрібну суму самі, навіть пенсіонери несли по кілька гривень. Утім, історію про дулю замість грошей я вже чув не раз і в інших містах (у Голій Пристані, наприклад, де люди так само зі своїх зарплат та пенсій відроджують набережну, будинок культури і музей), і ці історії не були пов’язані ні з якими «помстами», а просто викликані зневажанням усіма нашими правителями людей від землі, народного самоврядуванням і проблем простих громадян.

Хочеться вірити, що ми усі, і коростенці, і голопристанці, і жителі інших міст та сіл, знайдемо сили відшукати поміж себе таких президентів і таких народних депутатів, які, як очільники і Коростеня, і Голої Пристані (Херсонська область), і Долини (Івано-Франківська область), і ще кількох (на жаль – небагатьох) українських територій, справді дбатимуть про Україну, про народ, про нас із вами, а не про свої власні кишені та амбіції. Чого вам у Новому році і бажаю.

Довідка «Селянської правди»

Організаторами 6-го Чорнобильського форуму економічного розвитку стали Коростенська міська рада та Чорнобильська програма відродження та розвитку ПРООН.

Чорнобильська програма відродження та розвитку ПРООН (ЧПВР) працює в чотирьох найбільш постраждалих від Чорнобильської катастрофи областях України: Київській (Бородянський, Іванківський, Києво-Святошинський, Макарівський, Поліський райони), Житомирській (Брусилівський, Ємільчинський, Коростенський, Лугинський, Овруцький, Олевський, Народицький), Чернігівський (Чернігівський, Ріпкинський) та Рівненській (Дубровицький, Зарічненський та Рокитнівський райони).

«Селянська правда» №4, 13 січня 2011