12/01/2011
0Сповнений міфів та легенд
Вовк – один із найвеличніших тварин наших лісів, могутній хижак, який часто згадується у фольклорі різних країн світу. У міфах і магічних казках вовк уособлював хоробрість і перемогу. Окрім того, за певних обставин вовк міг стати могутнім захисником безпомічних істот. Загалом у багатьох міфологіях Євразії знаходимо сюжет про виховання родоначальника племені (а іноді і його близнюка) вовчицею. Відомо безліч історій про вовків-прабатьків: римська легенда про капітолійську вовчицю, яка вигодувала Ромула і Рема; давньоіранська – про вовчицю, яка вигодувала Кіра та ін. У степових тюркських народів вовк сприймався як родовий тотем, звідси знамена і штандарти з вовчою головою. Герой – родоначальник, вождь племені чи дружини міг називатися вовком або тим, хто має “голову (тіло) вовка ”.
В деяких народів вовк був емблемою війни і виступав в якості атрибута бога війни. Важлива роль приділялася цій тварині в культі Марса у Римі й Одіна у скандинавській міфології. У хетській, іранській, грецькій, германській та інших індоєвропейських традиціях війни для відображення уявлення про вовчу зграю як символ єдиної дружини одягалися у вовчі шкури. Символ вовка пов’язаний з нижнім світом, а в деяких міфологіях він виступає як провідник душ.
У слов’янській народній традиції вовку властива хтонічна символіка, в образі вовка з’являються покійники; у російських магічних казках вовк може доставити героя в інше царство, він має зв’язок із підземними скарбами.
У середньовічній геральдиці про вовка згадують у позитивному значенні: “Вовку властива уважність і обережність, і завдяки цим якостям назву цієї тварини і її образ використовують на гербах ”.
Сьогодні вовки залишаються символом сили та краси, уособленням вірності та надійності лісових хижаків.
