10/12/2010
0Уже зовсім скоро настане Новий рік, головним атрибутом якого залишається ялинка. Проте, на наших землях улюблене деревце не завжди було новорічним символом.
Традиція новорічного дерева має давню історію. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, що в них живуть добрі духи, а тому прагнули задобрити їх, розвішуючи на деревах різноманітні частування і подарунки. Вічнозелена ялинка займала серед всіх дерев особливе місце: вона була священним центром, "світовим древом", символізуючи саме життя і нове відродження з темноти і мороку. У германських племен існувала повага до ялинки як до символу перемоги над смертю, і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки лише ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом обрали саме її. Раніше замість іграшок вішали на дерева плоди різних дерев, наприклад: яблука – символ родючості, горіхи – незбагненність божественного промислу, яйця – символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя.
У дохристиянській Русі Новий рік пов'язували з початком землеробства, а тому святкували його 21 березня. Це було свято весни, хліборобів. Звідси й походить звичай засівати у новорічний ранок оселю зерном. Ритуальним деревом весняного новорічного обряду була вишня. Деревце садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий новий рік.
Із офіційним запровадженням християнства на Русі (988 року), князь Володимир Великий переніс відзначення Нового року з березня на вересень згідно старого візантійського зразка. Нова дата прижилася не одразу і протягом століть наші предки користувалися дохристиянським, а не церковним календарем. У 1342 році митрополит Київський Феогност видав суворий наказ відзначати новий рік лише 1 вересня.
Згідно з указом Петра І, у Російській імперії, до складу якої входила й Україна, з 1700 року Новий рік стали відзначати у січні, а разом з ним і ставити новорічну ялинку. Було сказано: "Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити".
У 1916 році під час І світової війни різдвяні ялинки були заборонені, оскільки їх вважали запозиченням німецької традиції. З приходом радянської влади ялинку оголосили шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації. Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому, і на ялинки ввели табу. Лише з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 року в газеті «Правда» була опублікована стаття П. Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». Довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Це й позначилося на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіційна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною. В 40-і роки новорічні ялинки прикрашали іграшками у вигляді танків, літаків, і навіть портретами Сталіна і членів політбюро. З подоланням культу особистості, дерево стали прикрашати різноманітними скляними зооморфними та антропоморфними іграшками.
Сьогодні новорічна ялинка радує кожну оселю приємним ароматом хвої, вдихнувши який, так і хочеться поринути у вир свята.
