07/12/2010
0Очередное СПАСИБО Валентине Мешковой за очередную полезную статью. Она абсолютно права в своих оценках и рекомендациях, но почему-то её не слышат, даже в стенах родного УкрНИИЛХа. Проект санитарных правил содержит атавизмы заимствованные из действующего документа, которые современными лесоводами воспринимаются, как глупость. Впрочем законы у нас пишут не исходя из насущных проблем, а просто подновляя старую "козу". Кстати почему на сайте Госкомлесхоза нет проекта Санитарных правил, Инструкции по оздоровлению и формированию лесов? Или они будут размещены уже после регистрации в Минюсте?
Захист лісу здебільшого сприймається громадськістю й лісівниками, як обприскування лісу інсектицидами чи фунгіцидами або вирубування сильно ослаблених і сухих дерев. Дійсно, вирощування планової кількості стандартного садивного матеріалу у теплицях і розсадниках неможливе без застосування пестицидів. Незімкнені лісові культури, створювані на площі до 3 – 5 га, де лісове середовище порушене внаслідок пожеж, буреломів, суцільних рубок, виявляються незахищеними стосовно дії несприятливих абіотичних чинників, ослаблюються ними та стають сприйнятливими до пошкодження комахами та збудниками хвороб. Такі культури, створені людиною, необхідно доглядати й захищати протягом багатьох років, як сад, якщо ми хочемо одержати продукцію високої якості. На лісонасінних плантаціях і постійних лісонасінних ділянках дерева розміщують на порівняно великій відстані одне від одного, а крони спеціально формують таким чином, щоб забезпечити найкраще освітлення генеративних органів під час розвитку плодів (шишок). Саме такі екологічні умови є найбільш сприятливими для поширення шкідливих комах, у тому числі тих, що об’їдають листя (хвою) та розвиваються у зав’язях. Тому зазначені об’єкти також обов’язково слід вчасно обробляти інсектицидами, іноді не менше трьох разів на сезон.
Захист зімкнених насаджень від комах-хвоєлистогризів із застосуванням вірусних препаратів або хімічних пестицидів проводять у випадку загрози пошкодження асиміляційного апарату хвойних порід не менше 30 %, а листяних – не менше 50 %. Таку загрозу визначають на основі обліків чисельності шкідливих комах за таблицями, складеними понад 50 років тому для всієї Європейської частини колишнього СРСР. Дослідження свідчать, що від природної зони, лісорослинних умов, бонітету, віку, складу та структури деревостанів залежать маса листя (хвої), кормова норма личинок, їхні смертність і плодючість. Так, маса листя 50-річного дуба в D2 в Лісостепу майже в 1,5 разу більша, ніж у Степу, а у Степу у D3 майже в 1,4 разу більша, ніж у D2. Маса хвої 50-річної сосни у Степу у В2 у 1,3 разу більша, ніж у А2. Це значить, що навіть при однаковій кормовій нормі певного виду комах для пошкодження 50 % листя 50-річних дубових насаджень у Степу потрібно в 1,5 разу менше личинок, ніж у Лісостепу, а у межах Степу в D3 – майже в 1,4 разу більше личинок, ніж у D2. Розрахунок відповідних нормативів для основних видів комах-хвоєлистогризів є складовою тематики наукових досліджень УкрНДІЛГА на найближчі роки.
З одного боку, ліси в бідніших і сухіших умовах є найбільш сприятливими для поширення шкідливих комах і їх масових розмножень. З іншого боку, ліси в цих умовах пристосувалися до співіснування з комахами та майже щорічного пошкодження крон. За недостат¬нього рівня зволоження пошкодження частин крон комахами може бути навіть корисним для дерев, оскільки призводить до зниження рівня транспірації і дає змогу деревам зберегти певний запас вологи. У такому випадку навіть відпад сильно пошкоджених і ослаблених дерев може бути корисним для деревостану, оскільки збільшується площа живлення дерев, що залишилися. У степових районах такі насадження мають іноді повноту 0,3 – 0,4, і, згідно із "Санітарними правилами в лісах України" (1995), у них слід призначати суцільну рубку, хоча фактично для степових лісів є характерним ріст за типом "саванна", і зріджені деревостани виконують екологічні функції значно більшою мірою, ніж лісові культури, які створюватимуться на суцільних зрубах із багаторазовим доповню¬ванням і зімкнуться у найкращому випадку через 6 років. Дослідження у деревостанах, пошкоджених комахами-хвоєлистогризами у різних регіонах, свід¬чать, що зниження приросту дерев відбувається лише в перші роки після втрати листя, а в наступні роки темпи приросту не тільки відновлюються, але й перевищують рівень, який реєструвався до початку спалаху масового розмноження. У зв’язку з цим, питання толерантності насаджень до пошкодження комахами та здатність відновлення стану і приросту лісів у різних лісорослинних умовах слід ретельно вивчити з метою внесення обґрунтованих змін до "Санітарних правил".
Доведено, що пошкодження комахами чи ослаблення збудниками хвороб значно меншою мірою призводить до погіршення стану лісу, ніж антропогенне навантаження – рекреація, техногенне забруднення повітря та ґрунту, господар¬ська діяльність, у тому числі пов’язана з веденням лісового господарства.
Найбільшою мірою ослаблюються дерева на межі із суцільними зрубами внаслідок раптового збільшення освітлення стін лісу, порушення співвідношення темпів росту коренів і крон, надмірного нагрівання стовбурів улітку, ушкодження морозами взимку. Вилучення цих дерев призводить до ослаблення дерев сусідніх рядів. Вирубання дерев старого сухостою взагалі має сенс лише у випадку наявності загрози їх контакту з лініями електропередач, падіння на дорогу, травмування працівників при виконанні робіт у лісі або населення. Навіть у сосновому лісі дерева, з яких опали гілки, кора й верхівки, не є небезпечними з погляду виникнення пожеж, а тим більше – з погляду заселення комахами, небезпечними для живих дерев. У природному лісі дерева "вмирають стоячи", у загиблих деревах та їхніх залишках розмножуються ентомофаги та руйнівники мертвої деревини. Мікрофлора ґрунту в місцях знаходження "мертвої деревини" не порушується, збільшується різноманіття мікрорельєфу, що створює умови для виростання мішаних різновікових лісів.
Доведено, що шкідливі комахи, спроможні розмножуватися у пнях, а потім заселяти дерева стіни лісу (дубова двоплямиста вузькотіла златка на дубі) або пошкоджувати лісові культури (великий сосновий довгоносик і коренежили на сосні), заселяють як надземну, так і підземну частини пнів і кореневі лапи. Тому не має сенсу з погляду захисту лісу пониження пнів, якщо вони не заважають проведенню лісокультурних робіт. Не мають сенсу з погляду захисту лісу більшість заходів з очищення лісосік, найбільш небезпечним із яких є спалювання лісосічних залишків. Нами обґрунтовано доцільність і терміни проведення санітарних заходів з урахуванням природних умов, мікроклімату місцевості, видового складу лісових порід і шкідливих комах.
