Новости лесной науки

С благодарностью размещаем подборку материалов Валентины Львовны Мешковой: тезисы интересного и актуального доклада о целесообразности и сроках проведения санитарных мероприяий, а также тексты отчетов об участии в научных конференциях в Гомеле ( в соавторстве со Светланой Лось) и Санкт- Петербурге (Оригиналы отчетов с многочисленными фото прикреплены к данной информации в формате pdf). Если бы таких ученых, как Валентина Львовна было бы больше, то наша отраслевая, лесная  наука не выглядела бы так … печально, а мы с Вами были бы в курсе событий, происходящих вокруг нас. М.П.

Целесообразность и сроки проведения санитарных мероприятий в лесах с учетом сроков сезонного развития насекомых и особенностей микроклимата

В. Л. Мешкова

Украинский НИИ лесного хозяйства и агролесомелиорации им. Г. Н. Высоцкого
Украина, 61024, Харьков-24, Пушкинская, 86
e-mail: Valentynameshkova@gmail.com; meshkova@uriffm.org.ua

Санитарные правила и близкие к ним по задачам требования к очистке лесосек обусловлены необходимостью:
– уменьшения угрозы распространения стволовых насекомых, повреждения и заселения ими живых деревьев стен леса, создаваемых лесных культур и естественного возобновления;
– уменьшения пожарной опасности;
– создания условий для естественного лесовозобновления.
Анализ многочисленных зарубежных публикаций и нашего многолетнего опыта свидетель¬ствует о том, что проведение санитарных мероприятий редко приводит к улучшению состояния лесов и не обеспечивает решения названных проблем. В значительной степени это связано с неправильным выбором критериев для назначения и сроков проведения этих мероприятий. Лесные работники знают, что могут быть оштрафованы за не проведенные понижение пней, уборку порубочных остатков и старого сухостоя, однако действия эти, оправданные в одних регионах, являются бессмысленными в других.
Сухостойные деревья, безусловно, необходимо вырубать в местах, где они представляют опасность для человека, движения транспорта, под линиями электропередач. Однако в лесу вырубка таких деревьев имеет смысл, если при этом можно получить и вовремя реализовать товарную древесину, например, в случае усыхания леса в результате стихийных бедствий – пожаров, ураганов, снеголома. В случае невозможности вырубки всех пораженных деревьев в первый год спешка с уборкой старого сухостоя имеет смысл только в случае спроса на получаемую продукцию. Для леса такие деревья не представляют опасности.
Деревья старого сухостоя "отработаны" стволовыми вредителями, а часто усыхают вообще без их участия. Они также не представляют пожарной опасности, так как горючие части – мелкие веточки, кора, позже крупные ветви и верхушки – уже упали на землю. В лиственных лесах пожарная опасность вообще отсутствует. Погибшие деревья затеняют почву и способствуют сохранению ее влажности, что особенно важно в регионах с недостаточной влагообеспеченностью. Возле погибших деревьев и их остатков наиболее быстро развивается естественное возобновление, побеждая в конкуренции с травяной растительностью. Такие деревья и их "высокие" пни являются местом размножения энтомофагов, разрушителей мертвой древесины, "отвлекают" многих вредных насекомых (большого соснового долгоносика, корнежилов), которые на вырубках и гарях обычно повреждают высаженные культуры и естественное возобновление. В местах нахождения "мертвой древесины" не повреждается микрофлора почвы, в отличие от участков, где проведены лесохозяйст-венные мероприятия, сопровождаемые сбором порубочных остатков в кучи или их сжиганием. На участках, где погибшие деревья медленно разрушаются естественным путем, повышается разнообразие микрорельефа, что создает условия для произрастания смешанных разновозрастных лесов.
Одним из важных оснований для назначения и проведения санитарных меропри-ятий считают опасность распространения вредных насекомых.
Нашими исследованиями показано, что ослабление деревьев стены леса на границе со сплошными вырубками обусловлено не действием вредных насекомых, развивающихся в пнях и порубочных остатках, а резким осветлением соседних деревьев, нарушением соотношения темпов роста крон и корней, солнечными ожогами ствола, повреждением морозом, механическими травмами при проведении рубки и трелевки. Такие деревья могут заселяться насекомыми локально, в местах повреждений. Однако в случае удаления ослабленных деревьев, растущих на границе с вырубкой, начинают ослабляться деревья следующего ряда.
Наши исследования в Левобережной Украине свидетельствуют о том, что в ослабленных, усыхающих и усохших деревьях дуба, пнях и порубочных остатках распространено 35 видов насекомых, из которых жизнеспособные деревья могут заселять лишь два вида – дубовый заболонник и дубовая двупятнистая узкотелая златка, прогрызающие под корой поперечные ходы, что приводит к нарушению проводящих путей между корнями и кроной. Дубовый заболонник может размножаться также в порубочных остатках. Однако часто они высыхают раньше, чем личинки успевают закончить развитие (при размещении непосредственно на вырубке), либо заселяются грибами, в частности, опенком (при размещении под пологом леса).
Дубовая двупятнистая узкотелая златка может заселять пни и ослабленные деревья стены леса на границе со сплошной вырубкой. Понижение пней не уменьшает угрозы их заселения златкой, так личинки ее развиваются как в надземной, так и в подземной частях пней и корневых лапах. Понижение пней может быть целесооб-разным только в случае, если их наличие затрудняет механизированную посадку лесных культур.
В сосновых лесах понижение пней также не является целесообразным, поскольку, как нами экспериментально установлено, большой сосновый долгоносик и корнежилы развиваются в основном в подземных частях пней и корневых лапах ослабленных деревьев стен леса на границе со сплошной вырубкой. Порубочные остатки сосны диаметром до 10 см, оставленные осенью на поверхности почвы, весной оказываются мало пригодными для заселения вредными насекомыми, в связи со снижением влажности луба до такого уровня, при котором становится невозможным развитие личинок под корой.
Порубочные остатки ели могут быть заселены короедом-типографом, который представляет опасность для окружающего здорового леса. Угроза распространения этого вредителя может быть снижена при частичном измельчении порубочных остатков и их размещении таким образом, чтоб они либо быстро высохли, либо заселились конкурентными организмами, в частности, древоразрушающими грибами.
Как показывают наши исследования, при собирании порубочных остатков в кучи увеличивается угроза их заселения стволовыми вредителями, интенсивного размножения этих насекомых и распространения в соседних насаждениях.
Сжигание порубочных остатков – наиболее дешевый в исполнении и наиболее вредный для окружающей среды способ очистки лесосек. Вследствие сжигания больших куч порубочных остатков горячий воздух и даже искры попадают на поверхность стволов деревьев, растущих на границе с вырубкой. Дерева, ослабленные в результате внезапного осветления и нарушения равновесия между темпами роста крон и корней, дополнительно ослабляются в результате прямого ожога коры. Чрезмерно нагретые участки стволов заселяются в первую очередь стволовыми насекомыми, которые на освещенных сторонах стволов быстрее заканчивают развитие, чем в деревьях под пологом леса. Чем больше размеры вырубок и куч порубочных остатков, тем на большей площади губится почвенная микрофлора и другие почвенные организмы. Если на гарях лесная подстилка выгорает неравномерно, и сохраняются микроучастки с благоприятными условиями для роста естественного возобновления, то на местах сжигания порубочных остатков подстилка и верхний слой почвы полностью разрушаются. На местах сжигания порубочных остатков отмечается щелочная реакция почвы, что неблагоприятно для роста культур сосны.
Принимая во внимание постоянное наличие в ослабленных насаждениях возбудителей болезней леса и возможность заражения деревьев спорами или мицелием в течение большей части года, в случае необходимости проведения санитарных мероприятий следует учитывать в первую очередь сроки возможного заселения деревьев вредными стволовыми насекомыми.
Отвод деревьев в санитарную рубку следует проводить после их заселения стволовыми вредителями, а вырубку – до вылета имаго (при заселении короедами) или до углубления личинок в древесину (при заселении деревьев усачами и златками). Сроки рубок, очистки лесосек, вывоза лесоматериалов, выкладывания ловчих деревьев должны определяться сроками сезонного развития стволовых вредителей на данной породе в данном регионе и даже на данном участке насаждения в конкретном году. Особенно изменчивы сроки наступления весенних фенологических явлений, в то время как сроки летних явлений мало изменчивы в пределах ареала рассматриваемых видов.
Наиболее ранние сроки начала лета на протяжении всего ареала характерны для большого соснового лубоеда. Они совпадают с датой устойчивого перехода темпера-туры воздуха через 5 °С и с определенными феноиндикаторами, которые можно регистрировать на участке, где планируется проведение санитарных меропри¬ятий. Это – начало сокодвижения березы и клена остролистного и цветения лещины. В разных районах Украины эти явления отмечаются в среднем с середины марта до середины апреля, но могут быть более ранними (в феврале) или поздними (в мае) в отдельные годы в отдельных регионах или на отдельных участках. Эти же феноиндикаторы являются признаком оттаивания почвы на конкретных участках и могут быть использованы при определении сроков начала проведения лесокультурных работ.
Сроки начала лета малого соснового лубоеда совпадают с датой устойчивого перехода температуры воздуха через 10 °С и начала распускания листьев березы и дуба ранней формы. В разных районах Украины эти явления регистрируются в период с середины апреля до начала мая и могут также быть индикаторами окончания лесокультурных работ. Изменчивость даты этого явления по годам в одних и тех же пунктах может превышать один месяц.
Несколько позже (в среднем в І – ІІ декадах мая) происходят лет и заселение деревьев сосны вершинным короедом, короедом-стенографом, серым длинноусым усачем, а ели – короедом-типо¬графом, короедом-двойником, короедом-гравером. Эти сроки приблизительно совпадают с датами полного распускания листвы лиственных пород. Вылет из заселенных деревьев короедов весенней фенологической группы и первого поколения короедов, имеющих несколько поколений, в том числе сестринских, происходит в среднем во второй-третьей декадах июня на всей территории, и эти сроки являются предельными для проведения санитарных рубок в очагах этих видов.
Таким образом, деревья, заселенные стволовыми вредителями весенней феноло-ги¬ческой группы, следует отводить в рубку после начала периода вегетации (после начала распускания листвы березы и дуба ранней формы), а вырубать – во второй-третьей декадах июня.
Сроки появления видов летней фенологической группы четко определить трудно, поскольку период лета и заселения ими деревьев и лесопродукции растянут. Поэтому целесообразно вырубать заселенные деревья после завершения периода откладки яиц этими насекомыми, которое совпадает с датой устойчивого перехода температуры воздуха вниз через 15 °С и происходит на территории Украины в среднем в сентябре.

ЧЕТВЕРТІ КАТАЄВСЬКІ ЧИТАННЯ

Четверті читання, присвячені пам’яті видатного лісового ентомолога О. О. Катаєва, організовані Санкт-Петербурзькою державною лісотехнічною академією ім. С. М. Кірова та Руським ентомологічним товариством, відбулися 24 – 26 листопада 2010 року.

У читаннях узяли участь понад 40 науковців із чотирьох країн (Росії, Литви, України та Білорусі), у тому числі із Санкт-Петербурга (Санкт-
Петербурзької державної лісотехнічної академії, СПбНДІ лісового господарства, Центр міждисциплінарних досліджень із проблем навколишнього сердовища – ІНЕНКО РАН), Волгограда (ВНДІАЛМІ), Саратова (Саратовський державний університет), Москви (ВНДІЛМ, Інститут географії РАН), Воронежа (Воронезький державний університет), Єкатеринбурга (Інститут екології рослин і тварин УРВ РАН, Уральський державний університет ім. О. М. Горького, Ботанічний сад Уральського відділення РАН), Красноярська (Інститут лісу ім. В. М. Сукачова СВ РАН), Краснодара (ВНДІБЗР РАСГН), Оренбурга (Оренбурзький державний педагогічний університет), Томська (Інститут моніторингу кліматичних і екологічних систем СВ РАН), Іжевська (Національний парк "Нечкинський"), Вільнюса (Вільнюський університет),
Харкова (УкрНДІЛГА), Мінська (лісовпорядне республіканське унітарне підприємство "Білдержліс").

Читання відкрив ректор СПбДЛТА, завідувач кафедри зоології та мисливствознавства проф. А.В.Селіховкин. Пленарне засідання включало одну доповідь, присвячену "Азіатській расі" непарного шовкопряда (міфи, реалії та перспективи). Ю. М. Баранчиков (Красноярськ). Непарному шовкопряду присвячено сотні джерел. На проекти щодо запобігання його поширенню витрачаються значні кошти, особливо у
США. Останнім часом виявилося і генетично підтверджено існування азіатської раси непарного шовкопряда, яка характеризується такими
особливостями:
– метелики більшого розміру, ніж представники європейської раси;
– самки спроможні перелітати на значні відстані (3 – 4 км), приваблені підвищеною температурою субстрату;
– вони відкладають яйця не на рослину-господаря, а найчастіше – на виходи скельних порід, де температурний режим весною є найбільш
стабільним, що запобігає розвитку ембріонів у дні зимових відлиг і появі гусениць до появи листя;
– гусениці характеризуються значним поліморфізмом.

Одним із ефективним тестів ідентифікації особин азіатської раси непарного шовкопряда є фліп-тест, при якому самку, що вийшла з лялечки,
перевертають на спину. Представники азіатської раси перевертаються швидко.
Завдяки більшим розмірам, вищій плодючості та здатності до міграцій непарний шовкопряд азіатської раси може виявитися небезпечним на значній території.

Непарному шовкопряду було присвячено серію лабораторних і польових досліджень уральських учених. Вивчали показники росту, розвитку
й живлення гусениць із різною тривалістю реактивації діапаузи (О. М. Андреєва), вплив температурних умов на розвиток гусениць непарного шовкопряда (Г. І. Клобуков). 

Дослідження В. І. Пономарьова (Єкатеринбург) в осередку масового розмноження непарного шовкопряда, всупереч висловленій гіпотезі, не
виявили прояву індукованої резистентності дерев до пошкоджень після об’їдання листя гусеницями.
Доповідь В.Л.Мєшкової була присвячена кількісному оцінюванню шкодочинної ролі ксилобіонтів у дубових деревостанах. Із 35 виявлених
стовбурових комах 73 % не спричиняли шкоди ані живим деревам, а ні лісовій продукції. Помірно шкодочинними фізіологічними шкідниками дуба є дубова двоплямиста вузькотіла златка та дубовий заболонник, ходи яких перерізають провідну систему дерев. Визначено перелік видів із високою технічною шкідливістю й терміни можливого заселення ними дерев і лісової продукції.

У Литві вивчали санітарний стан дерев, залишених на лісосіках для забезпечення збереження біорізноманіття (В. Т. Валента). Доведено, що такі дерева варто залишати лише групами не менше ніж із 25 – 30 дерев. При меншій кількості залишених дерев відбувається їх різке ослаблення, заселення стовбуровими комахами та всихання. За результатами аналізу причин всихання дуба в Білорусі на основі оцінювання стану крон, стовбурів і внутрішніх ознак запропоновано рекомендації щодо проведення вибіркових рубок у дубових лісах на основі
розробленої шкали відбору (О. О. Сазонов). Зокрема ослаблені життєздатні дерева вилучають частково, ослаблені нежиттєздатні вилучають повністю, а загиблі – також вилучають частково. Пропонується обов’язково вилучати дерева з усиханням гілок у верхній і середній частинах крон на понад 30 %, суховершинні, з багатьма водяними пагонами, зниженим приростом, пошкодженнями стовбура або кореневих лап гнилями, вогнем або механічними чинниками на понад 30% периметра.

Як відомо, за останні 50 років темпи потепління були майже вдвічі вищими, ніж за 100 років. Період 2000 – 2009 рр. виявився найтеплішим за
всю історію інструментального визначення температури (з 1880 р.). Терміни зацвітання сакури в Японії, які реєструють протягом 1000 років, стали більш ранніми. Зміни клімату відбилися на поширенні, чисельності, фенології комах, кількості поколінь, фізіології та поведінці, структурі угруповань. Вплив змін клімату на поширення клопів проаналізував Д. Л. Мусолін, який протягом 10 років працював у Японії.

Порівняння показників поширення осередків масового розмноження комах-хвоєлистогризів, визначених А. Г. Іллінським понад 60 років тому із
сучасними даними свідчить про зсув меж осередків багатьох видів у європейській частині Росії на північ і північний схід, а в азіатській частині
сибірського шовкопряда – на захід, що пов’язане зі змінами клімату, зокрема зменшенням континентальності (М. І. Лямцев).

Декілька робіт було присвячено поширенню в умовах антропоганного навантаження дендробіонтів окремих груп – довгоносиків (В. В. Сапронов), короїдів (О. М. Володченко), елатерид (С. Д. Вершиніна).

В. Ю. Масляков проаналізував зміни у списках чужорідних видів комах у європейській Росії. Останнім часом у зелених насадженнях населених
пунктів поширилися комахи-мінери, які спричиняють втрату декоративності дерев, зниження поверхні листя і, відповідно, спроможності продукувати кисень і затримувати забруднювачі повітря. Відомі дослідження стосовно впливу комах-мінерів на приріст пагонів і радіальний приріст деревини. Дослідження І. В. Єрмолаєва (Іжевськ) присвячені визначенню порогів шкідливості липового мінера. За класичним визначенням В. І. Танського, початок прояву шкоди на статистично значущому рівні є порогом шкідливості, а економічним порогом шкідливості є втрати врожаю, запобігання яким економічно й екологічно виправдовує вжиті заходи захисту. За даними І. В. Єрмолаєва, при збільшенні щільності мін липового мінера достовірно знижуються кількість суцвіть і квіток липи, вміст цукрів у нектарі, маса плодів. Водночас при різній кількості квітів вилучення однакової площі листків різною мірою відбивається на інтенсивності цвітіння дерев. Розраховано, що при щільності мін липового мінера понад 3 шт./листок слід очікувати великих збитків для бджільництва.

У зелених насадженнях Краснодарського краю поширюються карантинні види комах – каштановий мінер, акацієві молі, платановий клоп-
мереживниця, білоакацієва галиця та інші (О. Г. Раков).

Небезпеку викликає поширення шкідливих організмів на великомірному садивному матеріалі дерев, який привозять із Польщі, Прибалтики та
інших країн і використовують для озеленення (Л. М. Щербакова). Пошкоджені дерева часто гинуть в умовах міст. Серед шкідників таких дерев сисні комахи та кліщі (щитівки, хермеси, попелиці, кліщі), мінери (модриновий мінер, дубова однокольорова міль, бузкова міль), хвоєлистогризи (рудий сосновий пильщик, лунка срібляста, червонохвіст, зимовий п’ядун, п’ядун- обдирало), стовбурові шкідники, причому останні в лісі зазвичай уражують старі дерева, а у зелених насадженнях, створених великоміром, – дерева заввишки до 4 м. Влітку рекомендується неодноразово обробляти інсектицидами садивний матеріал на торгівельних майданчиках, а у парках – інтенсивно поливати та удобрювати молоді посадки.

Застосування феромонів для нагляду в осередках рудого соснового пильщика, непарного, сибірського та соснового шовкопрядів залишається на рівні дослідних робіт.

Проблема вузького асортименту інсектицидів, зокрема біологічних препаратів для захисту лісу існує в різних країнах СНД. Значною мірою це
пов’язане з тим, що витрати виробника на випробування та реєстрацію препаратів не компенсуються прибутком від продажу їх для використання в лісовому господарстві, тоді як у сільському господарстві гарантовано щорічне застосування препаратів на значній площі (В. Ф. Кобзар, Краснодар). Ефективність існуючих бактеріальних препаратів при захисті лісу від комах-листогризів весняного комплексу значною мірою залежить від термінів обприскування крон – личинки мають завершити вилуплення з яєць, а листя – розпуститися не менше, ніж на 50 %. До того ж ентомопатогенні бактерії ефективно діють при температурі повітря понад 15ºС, що не завжди спостерігається в період розпускання листя.

Ю. М. Баранчиковим було презентовано диск "Ильинский А.И. Указатель литературы по лесной, агролесомелиоративной и парковой
энтомологии за 1760 – 1965 годы", який містить на 3000 сторінках 26500 джерел з різних галузей лісової ентомології.

Доповідь Р. В. Власова, присвячена біографії та науковим здобуткам Дж. Л. Леконта, була дуже корисною, оскільки ще у середині ХІХ сторіччя цей вчений висловлював думки стосовно розвитку прикладної ентомології, які є актуальними й нині. Цей вчений описав понад 5000 видів жуків, започаткував ентомологічну наукову номенклатуру, висловив пропозиції щодо створення комісії з авторитетних учених для дослідження поведінки й термінів появи в різних регіонах основних шкідливих комах, впливу на них різних речовин і визначення термінів захисних заходів; публікування одержаної інформації в газетах, брошурах, журналах; повідомлення фермерів; публікування результатів вітчизняних і закордонних наукових досліджень з прикладної ентомології, списків видів і календарів їх розвитку Зустріч лісових ентомологів пройшла, як завжди, у теплій дружній атмосфері. Автори презентували свої нові книжки. Доповіді активно обговорювалися.

Учасники конференції відвідали Ботанічний сад Ботанічного інституту ім. В. Л. Комарова РАН, де оглянули унікальну колекцію тропічних рослин у теплицях, започатковану ще Петром І. Багато з рослин пережили Ленінградську блокаду й відмічені орденськими стрічками.
Наступну зустріч лісових ентомологів заплановано провести у Єкатеринбурзі у вересні 2011 року.

Підготувала В.Мєшкова

МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «НАУКА О ЛЕСЕ XXI ВЕКА», ПРИСВЯЧЕНА 80-РІЧЧЮ ІНСТИТУТУ ЛІСУ НАН БІЛОРУСІ

У Гомелі 17 – 19 листопада відбулася міжнародна науково-практична конференція «Наука о лесе XXI века», присвячена 80-річчю Інституту лісу НАН Білорусі.

На конференцію було подано матеріали 166 доповідей 272 представників 69 організацій із Білорусі, Росії, України, Молдови, Казахстану, Латвії, Литви, Шотландії, Польщі та США. На пленарному засіданні виступили представники наукових установ різних країн. Директор Інституту лісу НАН Білорусі О. І. Ковалевич доповів, що Інститут є єдиним спеціалізованим науково-дослідним інститутом з наукового забезпечення лісової галузі. Основними напрямами його діяльності є: розробка технологій відтворення лісів на генетико- селекційній основі та збереження їх біорізноманіття; розробка методів підвищення продуктивності та екологічної стійкості лісів, раціонального багатоцільового використання лісових ресурсів, розробка способів реабілітації лісових земель, попередження й ліквідація лісових пожеж і їх наслідків і ведення лісового господарства на забруднених радіонуклідами територіях.

Заступник директора Литовського Інституту лісу М. Олейніковус повідомив, що у штаті цього інституту близько 30 % становлять науковці, 30 % – технічний персонал і 30 % –адміністрація. Спільний журнал з лісових питань трьох прибалтійських держав "Baltic Forestry"
одержав міжнародний індекс IS.

Представник Латвійського лісового інституту "Силава" доповів, що науковці вибирають Вчену Раду з 7 осіб на 4 роки, а Вчена Рада вибирає директора. У багатьох проектах беруть участь вчені з різних відділень (лаобраторій). Вік 65 % науковців не перевищує 45 років. Основну увагу в Інституті приділяють дослідженням з генетики рослин і захисту лісу.

Представник Інституту дендрології (Польща) ознайомив учасників конференції із сучасними підходами до зберігання лісового насіння.

М. О. Пирогов (СПБНДІЛГ) повідомив, що на північному заході Росії дійшли висновку про недоцільність проведення вибіркових рубок, при яких відбувається значне травмування дерев, що залишилися. Ще близько 10 років тому було проведено досліди із внесення арборицидів у
стовбури дерев сосни та ялини (Р. Власов). Дерева засихали й лишалися у лісі, причому небезпека поширення стовбурових комах була відсутньою за умов: а) відсутності ознак ослаблення деревостанів перед проведенням робіт; б) проведення хімічного догляду в ранньому
віці деревостану; в) значення діаметра дерев, які оброблюють арборицидами, до 8 см; г) проведення ін’єкції арборицидів у липні.

Доповідь В. Є. Падутова було присвячено генетичним аспектам лісовідновлення в Білорусі. Проведено аналіз хлоропластної ДНК дерев дуба з різних регіонов республіки, досліджено формування генетичної структури дубових лісів і лісонасінних плантацій, що може бути використано при створенні об’єктів постійної лісонасінної бази.

Подальша робота конференції проходила за такими секціями:
І – лісознавство й лісівництво, лісовпорядкування й лісова таксація, економіка лісового господарства;
ІІ – лісовідновлення й лісорозведення, лісова селекція й насінництво, лісова генетика й біотехнологія;
ІІІ – охорона і захист лісу; біологія лісу, екологія, лісова радіологія; побічні користування, мисливське господарство.
На першій секції було розглянуто критерії виділення особливо цінних рідких і еталонних лісів Національного парку "Браславські озера", особливості динаміки статистичних показників і внутрішньої структури деревостанів вільхи чорної, економічну ефективність відводів і таксації
лісосік, перспективні способи одержання компостів на основі деревної кори, питання розвитку лісгоспів на забрудненій радіонуклідами території, використання лісосічних залишків, ресурси стовбурової деревини в деревному відпаді та інші питання.

На засіданні ІІ секції було заслухано 13 доповідей.

Від центру генетичних ресурсів Латвії «Silava» було представлено доповідь «Застосування молекулярно-генетичних методів у латвійських дослідженнях у лісовій селекції» (I. Veinberga, V. Šķipars, B. Krivmane, I. Gaile, V. Beleviča, D. Runģis (доповідач). Лабораторія генетичних
досліджень під керівництвом Ілзе Вейнберга працює над декількома проектами:
– стійкість сосни до стресу;
– стійкість сосни до патогенних чинників;
– генетична паспортизація КНП (сосна, ялина, береза, дуб).
Центральний сибірський ботанічний сад СВ РАН (Росія, Новосибірськ, О. Б. Горбунов) навів результати сумісних досліджень з Інститутом лісу НАН Білорусі (В.Е. Падутов, О.Ю. Баранов) щодо міжвидової гібридизації червоних смородин Салаїрського кряжу. Авторами було
досліджено природні гібриди смородини пурпурової та смородини зморшкуватої, виявлені за морфологічними ознаками квітів, плодів, тощо методами молекулярної генетики. Було виявлено специфічні локуси для кожного з видів. Гібриди мали одночасно і ті і інші специфічні
локуси.

Доповідь польських колег (P. Chmielarz, M. Michalak (доповідач), які представляли інститут дендрології та біології насіння, була присвячена мікросателітним маркерам та їх застосуванню в лісовій селекції Польші. Представлено результати таких напрямів досліджень:
– вивчення клонів сосни звичайної на КНП молекулярно-генетичними методами з метою їх
ідентифікації та уточнення схеми плантації;
– визначення кількості батьків у системі схрещувань;
– вивчення географічної мінливості молекулярно-генетичними методами.
Морфолого-генетичні характеристики міжвидових гібридів (B. pendula x B.pubescens) у півсибсивому потомстві берези повислої було розглянуто у спільній роботі В. Балюцкаса (доповідач – Інститут лісу, Центр аграрних і лісових наук Литви), А. Балюцкене (Генний банк рослин Литви) і О.Ю. Баранова (Інститут лісу НАН Білорусі). Гібридні рослини, виявлені за морфологічними ознаками було проаналізовано молекулярно-генетичними методами (мікросателіти). Розроблено методику визначення поліплоїдних організмів, які часто трапляються серед берез. Виявлено залежність генетичної мінливості від гігротопу.

Від Інституту біології Комі наукового центру Уральського відділення РАН доповідь щодо популяційно-хорологічної структури сосни звичайної представив А. І. Видякин. Основний метод, застосований автором, – морфологічний. Розроблено систему визначення фенів за формою щитка, забарвленням насіння, шишок, мікростробілів та формою апофізу. Виділені популяції болотні і суходільні. За комплексом фенів виділено групи популяцій, і виявилося, що вони відповідають фізико-географічним районам.

З доповіддю щодо морфологічних, цитологічних і молекулярно-генетичних особливостей мутантного клону карельської берези, отриманої в культурі in vitro виступила О. С. Машкина (ФГУП НДІ лісової генетики і селекції, Вороніж). Співавтори матеріалів – О. Ю. Баранов (Інститут лісу НАН Білорусі) і Ю.Н.Исаков (Воронізький державний університет). Рослина берези культивується в умовах in vitro вже 12 років. З цитологічних показників досліджували ядришкові характеристики. Крім того визначено вплив стимуляторів і інгібіторів росту на розвиток в умовах in vitro. Особливості змін генотипу при введенні в умови in vitro вивчали молекулярно-генетичними методами (мікросателіти).

Доповідь В.Г. Лебєдєва (доповідач) і К.А.Шестибратова (Филіал Інституту біоорганічної хімії ім. академіків М.М. Шемякіна і Ю.А. Овчіннікова була присвячена мікроклональному розмноженню сосни звичайної. Запропоновано склад середовища, на якому отримано позитивні

результати, визначено вплив AgNO3 на мультиплікацію. Вивчали вплив желюючих речовин (агар та желгайт). Отримано високі показники з ризогенезу сосни звичайної.

Від УкрНДІЛГА виступила С.А. Лось з доповіддю про проблеми і перспективи розвитку лісової селекції в Україні. Дослідження в Україні ведуться з початку ХХ сторіччя. Створено значну кількість об’єктів. Розроблено лісонасінне районування та створено постійну
лісонасінну базу. Організовано лабораторії мікроклонування та цитології. На сучасному етапі необхідне технічне переоснащення лабораторії та організація молекулярно-генетичних досліджень.

Доповідь Баранова О.Ю. (Інститут лісу НАН Білорусі) була присвячена молекулярно- генетичним дослідженням грибних захворювань. Молекулярно генетичні методи на відміну від інших мають більшу точність, потребують незначної кількості матеріалу. За допомогою
автоматичний секвенатора можна виявити фітопатогени не лише в рослинах, а й у воді, ґрунті, деревині. Розроблено методи ідентифікації патогенів. Практичне застосування методу доцільне для фітопатологічного обстеження розсадників, аналізу внутрішньовидової мінливості, аналізу бактеріальної інфекції.

Російський центр захисту лісу (Московська обл. Пушкіно) представив доповідь О.К. Шишкіної (доповідач) та М.А. Завистяєвої щодо перших результатів генетичної паспортизації лісонасінних плантацій Російської Федерації. Лабораторія генетичних досліджень

організована у 2008 р завдяки виділенню фінансування Держкомлісом та за допомогою Інституту лісу НАН Білорусі. Роботи науково-виробничого плану ведуться у таких напрямах:
– атестація плюсових дерев;
– ідентифікація клонів і уточнення схем на КНП;
– сертифікація насіння.

Створене спеціальне програмне забезпечення. Підтверджено, що ізоферментний аналіз не завжди дає точні результати. Методом мікросателітних маркерів проаналізовано 9,5 тис. дерев і 6 КНП сосни звичайної.

Л.В. Обуховська (доповідач), Т.Б.Макарова, (Інститут експериментальної ботаніки ім. В.Ф. Купревича НАН Білоруси та В.В.Матусевич (Інститут фізико-органічної хімії НАН Білорусі) представили результати адаптації мікроклонованих рослин берези до грунтових умов. Було випробувано субстрат WPM (клиноплиломіт). Приживлюваність берези карельської становила 100 %. Дослідження проведено з використанням приладу «Плант-вітал», який вимірює інтенсивність дихання та фотосинтезу листя. За співвідношенням цих показників визначали стан рослин.

Від НУБІБ (м. Київ) було представлено доповідь С.Ю. Білоус, присвячену результатам розмноження методами in vitro одного з найстаріших дубів України – дуба М. Залізняка. Для розмноження було використано апікальні бруньки. Відмічено пагоноутворення без ризогенезу.

Загалом лабораторія генетики Інституту лісу НАН Білорусі протягом багатьох років є лідером з молекулярно-генетичних досліджень лісових деревних рослин на пострадянському просторі. Лабораторія обладнана сучасними приладами, має досвідчених фахівців і нині
співробітничає з багатьма країнами світу. Тому не випадково представлені на секції доповіді стосувалися молекулярно-генетичного напряму. Переважна більшість лісових наукових установ мають лабораторії молекулярно-генетичних досліджень. Застосування молекулярно-генетичних методів дає можливість вирішувати важливі завдання популяційної екології, селекції та насінництва. Зокрема визначення молекулярно-генетичних характеристик є обов’язковою умовою атестації плюсових дерев, паспортизації клонових насінних плантацій, сортів тощо. Сучасні методи надають можливість точно ідентифікувати індивідууми (клони), встановлювати таксономічні відносини індивідуумів і популяцій, визначати походження популяцій (зокрема штучне або природне) та шляхів розповсюдження видів.

На третій секції було заслухано доповіді стосовно ведення мисливського господарства в Молдові (В. Гулка), прогнозування врожаю грибів при штучному вирощуванні (В. Гедих), живцювання ягідних культур (О. Горбунов), технології розведення опенька зимового та інших грибів (В. Пасмурцев, В. Трухоновець), клюкви великоплодої (В. Волчков), впливу фунгіцидів на схожість жолудів (В. Ярмолович).

Було приділено увагу збудникам хвороб лісових рослин у розсадниках, культурах і молодняках в Українських Карпатах (В. Крамарець, І. Мацях) і у Білорусі (Н. Азовська). Зареєстровано інфекційне всихання пагонів, викликане пагоновим раком (склеродеріозом), сосновим вертуном (уражено до 40 % пагонів), склерофомозом і діплодіозом. Лабораторія органічного синтезу Білоруського технологічного університету синтезує феромони лісових комах. Науковцями Інституту лісу випробувано феромони шестизубого короїда у пастках бар’єрного типу. Пастки розміщували на відстані 50 м одна від одної. Тривалість дії феромонів становила 3 місяці, максимально було виловлено 180 жуків на одну пастку, причому виявлено особин також верхівкового короїда.

Г. Помаз із колегами (Новгород-Сіверська ЛНДС УкрНДІЛГА) представили результати застосування інсектициду "базудин" для захисту культур сосни від пошкодження хрущами. Оригінальний методичний підхід до обліку шкідників шишок ялини застосували вчені з Мінська (Н. Южик). За допомогою клейових пасток, влаштованих на висоті 3 – 4 м, було визначено сезонну динаміку льоту окремих видів комах. 

В. Мєшкова (УкрНДІЛГА) доповіла результати досліджень стосовно доцільності та термінів проведення санітарних заходів у лісах з урахуванням термінів сезонного розвитку комах і особливостей мікроклімату. Аналіз зарубіжних публікацій і власного досвіду свідчать, що проведення санітарних заходів зрідка призводить до поліпшення стану лісів, що часто пов’язане з невірним вибором критеріїв для призначення і термінів проведення цих заходів. Сухостійні дерева, безумовно, слід вирубати в місцях, де вони є небезпечними для
людини, руху транспорту, під лініями електромережі. У лісі, якщо неможливо вирубати дерева, пошкоджені пожежами, ураганами, ожеледдю, в перший рік, подальше їх вилучення має сенс лише, якщо є попит на таку деревину. Для лісу та з погляду поширення шкідливих комах такі дерева не є небезпечними.

Загиблі дерева, з яких упали хвоя та дрібні гілки, не є небезпечними з погляду виникнення пожежі. Вони затінюють ґрунт, сприяють збереженню його вологості. Навколо загиблих дерев і їх залишків розвивається природне поновлення, що перемагає в конкуренції з трав’янистою рослинністю й запобігає руйнуванні лісового середовища. Такі дерева та їхні "високі" пні є місцем розмноження ентомофагів, руйнівників мертвої деревини, "відволікають" шкідливих комах, які зазвичай на зрубах і згарищах пошкоджують незімкнені культури та природне поновлення. У місцях знаходження "мертвої деревини" не пошкоджується мікрофлора ґрунту, на відміну від ділянок, де спалюють лісосічні залишки. На ділянках, де загиблі дерева повільно руйнуються природним шляхом, підвищується різноманіття мікро рельєфу, що створює умови для виростання мішаних різновікових лісів.

Доведено, що ослаблення дерев стіни лісу на межі із суцільними зрубами обумовлено не дією шкідливих комах, які розвиваються у пнях і лісосічних залишках, а різким освітленням цих дерев, порушенням співвідношення темпів росту крон і коренів, сонячними опіками стовбурів, пошкодженням морозом, механічними травмами тощо. У випадку вилучення таких дерев починають ослаблятися дерева наступних рядів. Визначено терміни проведення санітарних заходів з урахуванням термінів розвитку небезпечних шкідників лісу.

Проведено дослідження тривалості збереження механічних властивостей деревини сухостою сосни, дуба та ясена (В. Звягинцев, БДТУ). Було проаналізовано поширення поверхневих і глибинних червоточин, тріщин усушки, зміни забарвлення, заболонних гнилей, ядрових гнилей. Зроблено висновок, що в досліджених умовах ядро дуба є стійким до руйнування грибами й комахами. Деревина сухостою має сорт нижче, ніж ІІІ, в сосни у віці 2 роки, ясена – 3 роки, дуба – 3,5 року. Значну роль у зниженні сортності деревини відіграє заболонна гниль. Зразки заболоні, зовнішньої та внутрішньої частин ядра досліджували на щільність, міцність на стискування вздовж волокон, торцеву твердість. Пропонується оцінювати цінність сухостою дуба за діаметром ядра. Деревину, уражену забарвлюючими грибами, яка добре просочується, можна використовувати для шпал та інших виробів. Учасники конференції відвідали дослідні об’єкти Коренівської експериментальної
лісової бази Інституту лісу НАН Білорусі.

Підготували В. Мєшкова, С. Лось