26/11/2010
0Нові підходи у веденні мисливського господарства та лісового господарства вцілому розглядали на виїзній колегії Державного комітету лісового господарства України, що відбувалася на базі Волинського обласного управління.
На Волинь з’їхалися керівництво лісового галузі, представники всіх областей України, науковці, представники громадських організацій; серед запрошених були голова Волинської обласної державної адміністрації Борис Клімчук, заступник голови обласної державної адміністрації Віталій Карпюк, голова Ківерцівської райдержадміністрації Леонтій Кричкевич.
Волинські лісівники полювань у класичному значенні цього слова не проводили. Але традиції ловецтва – показали. Були: мисливська музика, загонка, визначення кращого мисливця…
На цьому полюванні кращим мисливцем був той, хто побачив найбільше звірини. Під час звукового прогону, полювальники знаходилися на вишках і могли без будь-якої перестороги слідкувати за рухом звіра. Підсумовуючи «полювання», визначали королів та віце королів – тих, хто нарахував найбільше тварин. Серед нагороджених опинилися заступник голови Держкомітету лісового господарства Микола Ведмідь, голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, заступник начальника Кіровоградського управління лісового та мисливського управління Валентина Токарчук. До когось із них вийшло стадо оленів, диких кабанів, козулі, зайці, декому поталанило побачити зубрів. Словом, позитивних емоцій було достатньо. Оцінюючи ведення мисливського господарства на Волині голова Держкомітету лісового господарства Микола Шершун відмітив, що Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства – одне із кращих у країні.
– Потрібно повернутися обличчям до традицій полюванні, відтворювати урочистість цієї події, вчити, що полювання це особлива філософія, – каже начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник. – Така ж ситуація із веденням мисливського господарства. Без піклування про травин, без любові до цієї справи не буде нічого. Та й мисливець має перш за все полювати за трофеєм, а не за твариною.
– Екологічні організації починають говорити про те, що полювання це –нецивілізовано, – каже Микола Харитонович. – Критика йде зі всіх усюд. Але ми беремо приклад від наших сусідів поляків, румунів, словаків… Там ця галузь стоїть на високому рівні. Це – відпочинок, престиж держави. Можливо, саме тому ми тут. Аби обмінятися думками про те, як виходити на європейський рівень господарювання. В цьому плані працювали досить багато. Заступник Віктор Червоний мав можливість познайомитися із господарюванням інших держав. Маємо порівнювати, вчитися, робити висновки, разом думати над зміною законодавства у правильному напрямку.
– За останні сто років ми фактично втратили традиції мисливства, втратили сам підхід до ведення мисливського господарства, – зауважує заступник голови Держкомлісу Віктор Червоний. – Ведення мисливського господарства потрібно формувати на селекційній основі. Є кілька питань, які потрібно порушувати. Це, насамперед, боротьба з браконьєрством. Маємо відродити державну мисливську службу, яка б забезпечувала охорону мисливських угідь. Ставити акцент на біотехнічних заходах, підгодівлі тварин , боротьбі та профілактиці захворювань мисливських тварин, селекції та боротьбі з хижаками. Коли йде мова про те, щоб занести вовка у Червону книгу при такій щільності мисливських тварин, яку маємо сьогодні в Україні, то це злочин перед суспільством. Треба перебудувати саму структуру мисливського господарства в Україні. Перейти на клубну систему, закріпити мисливські господарства за низовими колективами, як це діє у Європі. Треба відмовитись від величезних формувань, як, приміром, районне товариство, яке об’єднує територію всього району, коли кошти концентруються на одному-двох господарствах , а рядові мисливці не можуть достойно провести час і добути звіра. А у деяких областях це взагалі обласні товариства. Такого не має бути. Маємо усвідомити, що головною оцінкою ведення мисливського господарства в Україні має стати щільність звіра.
У мисливських угіддях досить важливе питання постає у збереженні молодих насаджень від знищення тваринами. Відтак, їх огороджують частоколом, чи сітками. Волинські лісівники показали гостям ділянку оброблену репілентом – препаратом для захисту сіянців та саджанців лісових культур від потрави дикими звірами. Цим препаратом змазується верхня брунька. Термін дії такого засобу – рік. У Європі таким методом зберігають культури аж до десятирічного віку.
– У європейських країнах захист лісових культур від потрав покладається на споживача мисливських угідь, який приймає фінансову участь у збереженні молодих деревець, – додає Віктор Червоний. – Це передбачено законом.
Кабінет міністрів України схвалив Концепцію створення єдиної державної системи електронного обліку деревини.
– Не зважаючи на всі заходи лісової охорони, самовільне вирубування лісів все ж існує, – зазначає Микола Шершун. – Електронний облік дозволить більш ефективно контролювати ринок деревини. Я, як керівник галузі, переконаний, що протягом наступного року ми повністю перейдемо на електронний облік деревини. Відтак зможемо прослідковувати кожну деревину за допомогою бірок із штрих-кодом.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що концепція сприйнялася і знаходиться в активній фазі впровадження. Концепцію розробляли на довгострокову перспективу з врахуванням досвіду організації лісового господарства у європейських країнах, перш за все Польщі та Литви.
На кожний поперечний торець зрізаного стовбура наносять за допомогою спеціального пристрою бирки з цифровими кодами, де відображають дату, час зрізання дерева, назву лісництва, шифр майстра. Ця інформація автоматично потрапляє в портативний комп'ютер. Надходження матеріалу на склади і весь подальший його рух до споживача супроводжується лише цими даними, що ставить перепони на шляху до крадіжок. Процес таксації дерев теж має бути модернізовано – точну їх масу дозволяє встановлювати спеціальна електронна вилка вимірювання діаметру стовбура. Відтак, за її допомогою одержують весь вартісно-оціночний спектр показників. Це сприяє оптимальному плануванню головного і проміжного користування на багато років вперед.
– Сьогодні лісівники роблять усе, аби зупинити тіньовий обіг деревини, – додає Микола Шершун. – Кажучи відверто, це питання – досить проблемне. Не будемо порівнювати із Росією, де тіньовий обіг узагалі неймовірно високий. Маємо іти до кращого. Починаючи впроваджувати електронний обіг деревини, нам ніхто не вірив, що цей проект можна буде втілити. Але система стане серйозною перепоною для тіньового ринку. У наступному році ця робота має бути завершена. Якщо поляки йшли до цього 12 років, то ми маємо про пройти цей шлях за два. Виходу немає…
Електронний облік деревини та руху лісопродукції вже знаходиться в активній фазі впровадження на Волині. На базі ДП «Маневицьке лісове господарство» відбувся науково-практичний семінар за участю представників лісової галузі усіх регіонів України, де наголошувалось, що у більшості держав світу електронний облік деревини вже існує, сусідня Польща працює за такими правилами вже понад 10 років. Тож волинські лісівники взяли за основу польський досвід і спробували адаптувати його до українських умов.
– Мусимо спільно створити чітку систему, за якою працювали б у всій Україні., – розповідає Богдан Колісник. – Це дасть можливість у будь-який момент, на будь-якому рівні, отримати інформацію про ресурси деревини, об’єми її заготівлі та реалізації, надходження коштів, інші необхідні дані. Збільшиться особиста відповідальність, якість роботи працівників, зайнятих у відборі сортиментів безпосередньо на лісосіці. А головне це – унеможливить реалізацію незаконно добутої деревини.
Є різні способи боротьби з крадіями і корупціонерами в лісі. Один з них уже давно діє у світі. Це електронний облік деревини. Він дуже простий і високоефективний. Волинський ліс вже ставлять на електронний облік.
…Лісова дорога – не тільки крок у Європу, а й прогрес у питанні екологічного збереження лісового фонду, ефективності господарювання та цивілізованості суспільства.
Будучи у Польщі, довелося позаздрити не тільки автошляхам, а й дорогам, які прокладені у їхніх лісах. Там всі добре розуміють, що дорога у лісі – не розкіш, а необхідність. На відміну від українських скептиків там ніхто не ставить під сумнів потребу у лісових автошляхах. Наше ж населення досі вважає, що у лісі треба пробиратися крізь хащі, як за діда-прадіда. А як же рух у Європу? Не даремно ж у Держкомлісгоспі досить велику увагу приділяють саме будівництву лісових доріг.
Обґрунтовуючи перспективу такої справи, насамперед виходили із засад забезпечення сталого розвитку і багатофункціональності лісового господарства, а також потреб місцевих громад і туристично-рекреаційного розвитку. Йдеться і про економічні та інженерно-технічні розрахунки, зокрема, порівняльний аналіз варіантів транспортного освоєння і обґрунтування застосування тієї чи іншої технології невиснажливої лісозаготівлі в комплексі з будівництвом лісових доріг. Дорога дасть можливість ефективно застосовувати екологічно безпечні технології лісозаготівлі.
Через заболоченість територій Волинь має проблеми із доступом до лісового ресурсу. Саме тому, досить важливим питанням є будівництво доріг у таких регіонах, питання техніки, яка б мала гарну прохідність і не порушувала цілісності земельного покрову.
Торік на Волині були здані дві лісові дороги господарського призначення, збудовані власними силами у Маневицькому й Камінь-Каширському держлісгоспах Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Лісова дорога протяжністю майже шість кілометрів, збудована у Вовчецькому лісництві, скоротила більш як наполовину відстань перевезення лісодеревини. Це дало можливість щорічно економити до 350 тис. грн. А дорога, що обслуговує Карпилівське й Стовбихівське лісництва, зменшила відстань вивезення лісовозами деревини аж на 30 км. Загалом у нинішньому році здано в експлуатацію майже 16 км лісових доріг із залученням коштів як з держбюджету, так і власних фінансових ресурсів лісгоспів.
Під час колегії лісівники України оглянули будівництво двох доріг. Одну – у заболоченій місцевості, іншу – у більш сприятливих умовах. Побачили й те, як працює новітня техніка, яка сама валить дерева, проводить трелювання за допомогою лише дистанційного керування, на місці переробляє відходи на екологічну щепу.
Голова Ківерцівської районної адміністрації Леонтій Кричкевич розповів про співпрацю із волинськими лісівниками у плані переходу на альтернативні види палива. Ківерцівщина стала флагманом у цьому питанні. На альтернативне паливо переведено 55 шкіл, всі дитячі садки та ФАПи району.
– Енергоощадні котли, працюють на місцевих видах палива (тирса, дрова, кускові відходи). Завдяки такому нововведенню, тільки протягом цього року місцеві бюджети району зекономили 1,8 мільйонів гривень, – зауважив Леонтій Дмитрович.
Оглядаючи досить потужну техніку, голова Державного комітету лісового господарства Микола Шершун зауважив, що, на жаль, лісівникам доводиться використовувати машини закордонного виробництва.
– Техніка в основному польська, німецька чи австрійська, – каже Микола Харитонович. – Ми кілька разів виходили із пропозицією налагодити виробництво такої техніки у нас. І потужність є, і розум. Ми вже провели кілька нарад з цього приводу і на рівні Державного комітету лісового господарства, і на рівні Мінпромполітики. Але на превеликий жаль все стоїть на місці. Поки ж платимо валюту і створюємо робочі місця за кордоном, а не в Україні. А сьогодні нам потрібно не десяток таких тракторів, а десятки тисяч. Нам потрібно мінімум 250 повітряно-трелювальних установок. Звісно, треба якісна техніка. Йдемо на зустріч вітчизняним товаровиробникам, купуючи КРАЗи. Вони ще недосконалі. Але ми будемо їх використовувати, радити, разом вдосконалювати.
Дійсно, відповідної державної політики з цього питання – немає. Звісно, легше закупити за кордоном. А коли ж запрацює внутрішній ринок?
Фото автора. /На сайте лесоводов Волыни данная статья иллюстрирована отличной подборкой снимков/
