29/06/2006
0
добре приймають у свої володіння маленькі насадження, отож, лісівникам потрібно
гарно помізкувати, як зробити так, щоб ліс був.
Сосна з таблетки
Зараз ґрунти надзвичайно вологі, проте в посушливі роки,
коли в землі поживних речовин досить мало, виникає потреба у залученні нових
методів для кращого приживлення лісових культур.
– Цього року Маневицький лісгосп
закупив 20 тис. таблеток, у які висіяли насіння сосни, – розповідає директор ДП
„Маневицький лісгосп” Зіновій Колісник. – Отож, за місяць можна буде брати цей
посадковий матеріал із теплиці та висаджувати у відкритий грунт.
Таблетки виробляють у Швеції, і
складаються вони з торф’яного компосту. Перевага у тому, що їх можна
висаджувати у будь-яку пору року. Дійсно, є такі ділянки, у яких відновлення
відбувається досить погано. Цю проблему планують подолати за допомогою
таблеток. За відповідного догляду вони дають можливість отримати від¬мінний
посадковий матеріал. До того ж, пророслу і готову до висаджування насінину не
потрібно видаляти із так званої таблетки, а висаджувати у грунт просто з нею,
що не порушує досить тендітного корінчика і дає більшу приживлюваність. Із
часом оболонка диво-таблетки розчиняється у грунті і не обмежує ріст сіянцю. В
середньому таблетка коштує 30 копійок. Собівартість одного сіянця коливається в
межах 70 коп. Таким чином, цього року планують отримати 23 тис. посадкового
матеріалу сосни. Звичайно, на відкритому ґрунті вирощування обходиться дешевше,
але результат не такий. Особливо це стосується площ, які відновлюються погано і
повільно.
– Останнім часом збільшився попит на декоративні зелені
насадження, отож, в теплиці займаються черенкуванням і таких культур, – показує
гарненькі саджанці головний лісничий державного підприємства Маневицького
лісгоспу Анатолій Іщик. – Минулого року виростили біля 7 тис. туї та самшиту. Після
черенкування деревця перебувають деякий час у спеціальних ящиках, тоді
пересаджуються.
потраплять у продаж, має пройти немало-небагато – бли¬зько двох років, саме за
стільки часу вони наберуть товарного вигляду. Загалом, кожне лісництво має такі теплиці: звичайно, менші
за розмірами, проте досить продуктивні.
…Від маленької насінинки до молоденької
сосонки, а тоді прегарного могутнього дерева – нам вдалося відстежити різні
періоди росту дерев, побачити, як маленькі, ще зовсім кволенькі колючі росточки
хапаються за життя, як вони вже трирічними деревцями кожною голочкою тягнуться
до сонця. П’ять років
лісівники, так би мовити, тан¬цюють, над кожним деревцем. Після цього
переводять плантації у „ліс”. Але це зовсім не означає, що про дерева
забувають. За ними й далі стежать, тільки вже не так інтенсивно втручаються у
їх життя, як раніше.
Вдалося побачити, як саме доглядають
за молодняком: скошують непотрібні насадження, аби ті не заважали рости
сосонкам. До речі, займаються такою
справою „альтернативники”. Хлопці не хочуть брати у руки зброю, зате на благо рідного лісу працюють із
превеликим задоволенням.
Загалом, основним завданням лісової
галузі є збільшення лісистості. На
Волині сьогодні цей показник становить 32%, а оптимальний – 36%. Отож, для
виконання поставлених завдань в області потрібно створити 72 тис. га нових
лісів. Навесні цього року
підп¬риємства обласного управління лісового господарства створили лісові
культури на загальній площі майже 3 тис. га. На зрубах цієї весни посадили 1798
га лісу (що перевищує заплановане). Крім того, створено 19 га плантацій
новорічних ялинок. Цього року на виконання завдань із лісорозведення з
Держбюджету виділено 1млн 160 тисяч гривень (у тому числі 300 тис. грн. – із
обласного). У зв’язку з різким збільшенням обсягів посадки і необхідністю
отримати на 2007 рік 40 млн шт. сіянців головних лісоутворюючих порід з 11,5 га
(2005 рік) до 33 га цього року збільшені посівні площі розсадників.
Лісове озеро
Водне плесо, а навколо – ліс… Що може бути краще? Романтика! Лісничий Карасинського
лісництва Володимир Радіон розповів, як вони дбають про озеро, яке знаходиться
в масиві їхнього лісу: запустили рибу, охороняють, будують альтанки для
відпочиваючих, облаштували місце для стоянки автомобілів. Зробили навіть пляж:
завезли близько 20 машин піску на один берег, своєї черги чекає інший.
Загалом, на території Маневицького
р-ну є 18 озер і 21 річка. Але Тросне, про яке розповідає Володимир
Олександрович, – одне з найбільших озер району. А от у озері під назвою Лісівське вода – наче насичена
гліцерином, і риба у ньому не водиться. Є на Маневиччині й мертві озера.
Приміром – Кручене. Про нього у народі ходить цікава легенда: вийшов чоловік
косити на луг, і тут де не візь¬мись – буря, круча. Косаря закрутило під землю, а на тому
місці стало озеро. Ще й до сьогодні, коли прислухатися, можна почути стогін
того чоловіка.
Пробують у Карасинському лісництві
займатися ще однією цікавою і гарною справою – розведенням коней. Разом тут
нараховується вже близько 20 скакунів. Надзвичайної статури і краси жеребець
Клінтон дав змогу на себе подивитися і навіть сфотографувати, хоча спочатку
зовсім не хотів виходити зі стайні. Він,
як справжній нащадок вільних мустангів, не звик до камер та фотоапаратів. І хоча з його ніздрів виривалися
струмені розжареного повітря, а вся статура була готова до бою, кінь виглядав
настільки гарно, що відвести погляд, навіть із почуттям страху, не можна було.
Неабиякий заряд адреналіну отримали,
коли у Черемківському природному заповіднику чекали, доки вийде самка дикого
кабана з дитинчатами. І хоча нас
попередили про те, що мама, захищаючи своїх діточок, може кинутися на людину,
вирішили наблизитися до лігва. Стоїмо, чекаємо, споглядаючи перевернуті дерева та перериту землю, – так
самка зробила своєрідне кубло, аби ніхто не тривожив її сім’ю. Комарі кусаються
– страх. Аж тут із-за дерев вискакує стадо диких свиней, а позаду – самка із
кругленькими маленькими поросятками. Промчалися – і зникли у заростях. До
годівниці вони так і не підійшли. Шкода, бо так хотілося трішки довше
поспостерігати за милим сімейством.
Річкова переправа
крадіїв
Лісівникам,
зазвичай, не доводиться побачити результати своєї праці. Проте закладеним ними лісом, якщо пощастить,тішитимуться
наступні покоління. Чому лише «якщо»? Бо ліс не тільки садять, а ще й
вирізають. І коли чесні лісівники рубають дерево тільки у випадках,
передбачених лісовим кодексом, то є й інша категорія населення, котра знає, що
деревина – річ цінна, на ній можна нагріти руки. Так, не від хорошого життя людина, яку зловили на
незаконній рубці, кидається на інспектора із сокирою, ризикуючи не просто
отримати штраф, а й сісти за грати. Не від хорошого життя селянин іде на
злочин. Проте є й такі, у кого це – налагоджена схема отримання грошових
доходів. Доходів за будь-яку ціну. Мені довелося почути досить цікаву
історію про крадіїв лісу від директора Городоцького держлісгоспу Сергія Ребара.
Той розповів: є один регіон – так звана Боровинська дача, – де фіксується дуже
багато крадіжок лісу. Знаходиться вона на межі міжколгоспного і державного
лісгоспів. Від села Оленине масив лісу відділяє Стохід. Коли зима, річкою, яку вкриває крига, везли
підводами крадений ліс. Коли ж лід розтав, лісівники зітхнули полегшено, подумавши,
що нарешті крадіжок не буде. От тільки не тут-то було! Приходять до лісу, а там свіжозрубані дерева,
пеньки. Картина ось яка: з боку с. Оленине випливають два човни, зроблений
настил, на них стоять два вози, які переправляють до лісу, де їх чекають коні і
бригада людей, котра вже і дерева зрубала, і готова до їх відвантаження. Возами
переправляють ліс до річки. Тоді скидають дерева у воду, зв’язавши канатами, та
пускають у плав. І все було б ще
нічого, якби не «прикривав» це один із тутешніх високопосадовців. Отака
арифметика. А порожні
вози знову річкою – на інший берег і, повантаживши деревину, везуть на приватні
пилорами. Там ніхто не питатиме:
„Одколе дровишки?”.
Волинська газета 06.06
