02/06/2003
0Ліси України мають важливе значення не тільки як джерело поновлюваних ресурсів, але і як компонент біосфери, що виконує різноманітні захисні та соціальні функції. Проте тільки стійкі насадження можуть виконувати ці функції в повній мірі.
Щодо лісовідновлення та лісорозведення в Україні
Савущик Микола, Київська ЛНДС,
Полякова Любов, Попков Михайло, Науково-інформаційний центр лісоуправління
Лісовий і мисливський журнал №2/2001
Ліси України мають важливе значення не тільки як джерело поновлюваних ресурсів, але і як компонент біосфери, що виконує різноманітні захисні та соціальні функції. Проте тільки стійкі насадження можуть виконувати ці функції в повній мірі.
Загальновизнано що насадження природного походження більш стійкі в порівнянні з штучними. Однак, технології відтворення лісів, що застосовуються в Україні, спрямовані в першу чергу на створення культур. При цьому їх якість, в кінцевому результаті, оцінюється по показниках росту і продуктивності. Вважається, що ріст деревостанів є інтегральним показником їхньої стійкості. Проте це справедливо тільки для природних, не порушених насаджень, які пройшли відбір і сформували свій генотипний склад в декількох поколіннях. Переміщене за межі материнських популяцій насінневе потомство, інтродуценти і селекційні сорти, а також насадження, створені у не характерних для них умовах зростання, можуть перевищувати за показниками росту місцеві екотипі. Але багатий досвід свідчить, що саме такі древостани часто не стійкі, рано старіють, всихають і деградують, не лишаючи надійного потомства. Саме цьому, у більшості країн Європи скорочують площі інтродуцентів, старанно враховують походження насіння при створенні культур, а також усюди, де це можливо, орієнтують лісоводів на природне або змішане поновлення.
Визначаючи стратегію лісовідновлення та лісорозведення в Україні у 21 сторіччі корисно враховувати вище наведені факти та прагнути до покращення співвідношення між лісами природного, насіневого, штучного та поросльового походження.
У користуванні підприємств Державного комітету лісового господарства України знаходиться 7080 тис.га лісового фонду, з них 6056.9 тис.га – вкриті лісом землі, серед яких на лісові культури приходиться 3022.1 тис.га, або 49.9%. Площа лісових культур в лісовому фонді з 1961 року по 1996 збільшилася на 1661.1 тис.га, тобто з 20% до 50%.
По регіонах за даними останнього обліку лісів співвідношення лісів штучного і природного походження наступне:
В Українському Поліссі 58% площі сосни припадає на штучні деревостани. Серед насаджень дуба – 40% лісових культур і 18% поросльових деревостанів. Як у соснових так і в дубових насадженнях до 50 років лісові культури значно переважають по площі природні древостани.
У Лісостепу 56% дубових насаджень штучного і 25% поросльового походження. Штучні насадження дуба переважають до 7 класу віку, причому їх частка в перших 4 класах сягає 90% і вище. Як у Лесостепу, так і в Поліссі доля поросльового дуба максимальна у деревостанах 6-8 класів віку. Соснові насадження Лесостепу в основному штучні.
У лісовому фонді Північного Степу 47% насаджень дуба штучного і 47% поросльового походження. Культури переважають у 1 – 5 класах віку, причому в насадженнях до 30 років їх частка становить 94%. Соснові насадження на 91%, а акацієві на 97% рукотворні.
У лісах Південного Степу серед усіх головних лісоутворюючих порід переважна більшість є насадженнями штучного походження. Найбільша їх частка характерна для сосни (99%), дуба (88.8%) і акації (89.8%).
У Гірському Криму дубові ліси на 98.8% поросльового походження, сосна на 72.2% природного походження, бук поросльовий на 64.6%, граб і ясен – на 94%.
У лісовому фонді Українських Карпат ялина на 67.4% природного походження. Однак культури переважають в перших 4-х класах віку. Насадження бука на 96.4% природного походження, проте серед молодняків 1-2 класів віку значна доля культур. Дубові насадження на 62.7% природного походження. Культури дуба переважають в лісовому фонді 1-4 класів віку.
Рисунок 1 дає загальне уявлення про частку “антропогенних лісів”, до яких ми відносимо поросльові деревостани і лісові культури, у лісовому фонді областей України.
Наведені факти дозволяють зробити наступні висновки:
- В Лісостепу, Північному та Південному Степу частка штучних насаджень значно вища, ніж в средньому по Україні. Підтримання стійкості насаджень у цих зонах потребує значних витрат, яких не покриє лісозаготівля.
- Розподіл насаджень за походженнням в розрізі класів віку свідчить про те, що орієнтація на лісові культури і майже повне нехтування природним поновленням стала однією з найхарактерніших рис лісового господарства після воєнних часів.
- У лісовому фонді значна (15,7%) частка поросльових насаджень, більшість яких у найближчі 10-40 років досягне віку стиглості.
- Основна частка насіневих насаджень України довоєнного походження. Вони також будуть зрублені у першій половині теперішнього століття.
Слід враховувати, що у відповідності до прийнятого Закону України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 рр.” площу рукотворних лісів в Україні за 15 років пропонується збільшити на 1724.7 тис.га за рахунок створення захисних лісових насаджень, лісових полос та заліснення деградованих і забруднених земель, причому у значній мірі в областях, які слід було б віднести до зони “ризикованого лісорозведення”. Узаконені площі не включають тих культур, які безумовно треба буде створювати на лісосіках та інших лісових площах. Однак, і без цього вони значно перевищують сукупну площу штучних лісів, створених за 35 років до останнього обліку лісів (1961-96 г.).
Очевидно, що якщо не внести корективи у стратегію лісовідновлення та лісорозведення, то через 30-40 років природні насіневі деревостани в Україні залишаться тільки у заповідниках та національних парках, частка культур, причому як створених так і тих, що загинули, значно підвищиться, загальна стійкість лісів ще більш знизиться, а фінансовий стан лісового господарства значно погіршиться.
На наш погляд, для збереження стійких лісів, які могли б виконувати природоохоронні і сировинні функції без ризику погіршення або втрати генетичного фонду популяцій і біорізноманіття лісових видів необхідно, в першу чергу, переходити на природнє і змішане відновлення в захисних лісах і лісах для відпочинку (які за теперішньою класифікацією відносяться до лісів з обмеженим режимом лісокористування). Для цього слід відмовитися від практики призначення лісовідновних рубок в цих лісах в момент розпаду і включати їх в розрахунок лісокористування з організацією, в основному, вибіркового господарства. На ділянках лісового фонду, де гарантоване природнє поновлення не можливе, треба створювати лісові культури з посадкового матеріалу, вирощеного з місцевого насіння, використовуючи технології з мінімальним пошкодженням лісових умов.
В експлуатаційних насадженнях, також не можна нехтувати можливістю природного лісовідновлення. Ширше треба використовувати такі лісівничі заходи як залишення насінників (сосна), створення підпологових культур (зокрема, шпиговку жолудів під пологом відведеного у рубку деревостану), змішане відновлення, мінералізацію грунту, засів насіння і т.і. Необхідно відмовитися від технологій лісовідновлення сільськогосподарського типу, що обумовлює повну очистку лісосік та корчування пнів. При створенні лісових культур треба суворо дотримуватися принціпів підбору порід і лісонасіневого районування, обережно відноситися до розширення площ інтродуцентів.
У перед час розширення робіт по лісорозведенню корисно провести ревізію об’єктів, що створені для охорони та відтворення генетичних ресурсів лісів України, – лісонасіневих ділянок і плантацій, плюсових дерев та деревостанів, дослідних культур, а також шишкосушарок, сховищ насіння, контрольно-насіневих станцій та розсадників.
Взагалі в Україні потребує розробки державна програма лісовідновлення та
лісорозведення. В ній, крім вище наведених пропозицій, повинні найти місце
питання розвитку селекції деревних порід, а саме необхідність закладки, розмір
створюваних плантацій та перелік заходів по їх утриманню; використання
генетичних резерватів і лісівничих доглядів за ними; питання вирощування в
лісових розсадниках посаднового матеріалу та забезпечення ним лісогосподарських
підприємств; питання заліснення бувших сільськогосподарських земель; питання
матеріально-технічної бази лісокультурного виробництва; технології
лісовідновлення. Крім цього, на наш погляд, після об’єктивного професійного
аналізу, неминуче будуть вимагати перегляду багато положень закону “Про
загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на
2000 – 2015 рр.” , а також Постанови Кабінету Міністрів, що розвиває його.
|
Процент штучних і поросльових деревостанів у загальній площі лісів (1-60 років) |
|
|
|
Процент штучних і поросльових деревостанів у загальній площі лісів (61-120 років) |
Зараз на сайтіМатеріали цього сайту доступні лише членам ГО “Відкритий ліс” або відвідувачам, які зробили благодійний внесок. Благодійний внесок в розмірі 100 грн. відкриває доступ до всіх матеріалів сайту строком на 1 місяць. Розмір благодійної допомоги не лімітований. Реквізити для надання благодійної допомоги: Призначення платежу: Після отримання коштів, на вказану вами електронну адресу прийде лист з інструкціями, як користуватись сайтом. Перевіряйте папку “Спам”, іноді туди можуть потрапляти наші листи. |
