02/06/2003
0Діюча в Україні система регулювання лісокористування практично повністю успадкована з часів планово-розподільчої економіки СРСР. Це стосується віків стиглості, віків рубок і оборотів господарства, методів розрахунків об’єму лісокористування, принципів організації господарських одиниць, законодавчого обмеження на експлуатацію лісів. В умовах ринкової економіки до вказаних компонентів слід додати ще один важливий комплексний фактор – рентабельність лісозаготівель, який залежить від попиту і цін на сортименти які заготовляються, умов заготівлі і вивозки деревини та ряду інших обставин.
ЗМІНА ВІКУ СТИГЛОСТІ ДЕРЕВОСТАНУ – ШЛЯХ ОПТИМІЗАЦІЇ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ ЛІСІВ І РОЗМІРУ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ
Полякова Л.В., Кирилюк С.Л., Сторожук В.Ф., Попков М.Ю. – Науково-інформаційний центр лісоуправління
Савущик Н.П. – Київська ЛНДС
Сірик А.А. – Миколаївліс
Лісівництво і агролісомеліорація вип. 101, 2002 р.
Під стиглістю лісу розуміють такий його стан, в якому він найбільш повно задовольняє потреби господарства в тих чи інших продуктах та корисностях.
В практиці лісового господарства розрізняють такі стиглості: природну, поновлювальну, кількісну, технічну, захисну, якісну, господарську, фінансову. Сьогодні в Україні, в основному, оперують технічною і кількісною стиглістю. Слід зазначити, що кількісна стиглість для насаджень основних деревних порід досить давно і достовірно встановлена.
Технічна стиглість являє собою стан деревостану, в якому настає найбільший середній приріст одного або декількох сортиментів, котрі можна заготовити в насадженні. На відміну від кількісної стиглості технічна визначається не тільки біологічними особливостями деревної породи і умовами місцезростання, а і вимогами до якості деревини та сортиментів. Саме тому одним з головних завдань при встановленні віку технічної стиглості є визначення провідних сортиментів, на які орієнтується господарство тепер і в майбутньому. Тобто технічна стиглість є відносним показником, який залежить не безпосередньо від віку, а більше від середнього діаметра і якості деревостану в залежності від його віку, і від сортиментів, які необхідно заготовити в насадженні. Саме тому встановлювати її значення слід не при стратегічному плануванні використання лісових ресурсів, а при тактичному з орієнтацією на вимоги конкретного ринку.
Застосування фінансової стиглості на сьогоднішньому етапі розвитку українських лісових ринків, на наш погляд, завчасно. З технічної точки зору вирішення цієї задачі не є проблемою, проте результати розрахунків, які базуються на теперішній таксовій вартості, внутрішніх і експортних цінах на лісоматеріали приведуть до протилежних і часто абсурдних результатів. Крім цього, вкрай тяжко одночасно врахувати попит і ціни на досить тривалому відрізку часу при сучасному розвитку економічних засад в Україні.
Виходячи з викладених міркувань, ми пропонуємо розглядати вук стиглості не як окремий показник, а як один з компонентів, що дозволяє оптимізувати лісокористування і вікову структуру насаджень. Саме з цих міркувань і розглянемо поняття віку стиглості виходячи з сучасних реалій ведення лісового господарства в Україні.
Діюча в Україні система регулювання лісокористування практично повністю успадкована з часів планово-розподільчої економіки СРСР. Це стосується віків стиглості, віків рубок і оборотів господарства, методів розрахунків об’єму лісокористування, принципів організації господарських одиниць, законодавчого обмеження на експлуатацію лісів.
В умовах ринкової економіки до вказаних компонентів слід додати ще один важливий комплексний фактор – рентабельність лісозаготівель, який залежить від попиту і цін на сортименти які заготовляються, умов заготівлі і вивозки деревини та ряду інших обставин.
Сьогодні ми приділяємо увагу вікам стиглості, але при цьому повинні враховувати весь набір факторів, які впливають на ефективність лісокористування.
Діючі тепер віки стиглості в експлуатаційних лісах представляють ті чи інші варіанти технічної стиглості на середні і крупні сортименти. Віки стиглості для лісів виключених з експлуатації встановлені виходячи з уявлення про те, що чим пізніше рубати ліси які виконують важливі соціальні і захисні функції, тим краще. Якимись кількісними характеристиками вони не підкріплені.
Прийнятий в Україні віковий діапазон, в якому той чи інший деревостан являється стиглим дуже вузький – один клас віку, що відповідає в більшості десяти рокам. Ця обставина значно обмежує можливість гнучкості при плануванні лісокористування, так як виходячи з нормативних вимог рубати можна тільки стиглий ліс і лише у виключних випадках, в лісах другої групи, з дозволу Кабінету Міністрів – пристигаючий (стаття 52 діючого Лісового Кодексу України).
Проте така система не забезпечує вимоги статті 34 Лісового Кодексу України про невиснажливе, безперервне і раціональне використання лісів. Цей факт був би явним і всім зрозумілим, якби ми не були такі “короткозорі” при плануванні. При розрахунках лісокористування ми прогнозуємо розвиток подій в кращому випадку на третину виробничого циклу, тому просто не бачимо тих проблем, які створюємо майбутнім поколінням лісівників.
Нами зроблено спробу виправити ситуацію шляхом розрахунків різних стратегій лісокористування в Україні і оцінки можливих наслідків кожної з них. Причому розрахунки проводились як в цілому для України так і для окремих лісорослинних зон з використанням імітаційних і оптимізаційних моделей, розроблених в Швеції та Фінляндії. Результати цих робіт частково опубліковано (див. Лісовий журнал вип. 1 за 2001 рік). Головний висновок з проведених досліджень такий: при існуючих підходах до планування і прийнятих віках рубок, рівномірність і постійність лісокористування на тривалому відрізку часу забезпечити не можливо, так як і досягнути вирівнювання вікової структури лісів. На нас чекає різке збільшення об’єму лісокористування, а потім неминуче його зменшення, а також всі супутні цьому явища, а саме прогресуюче “старіння” і погіршення якості лісів, яке будуть супроводжувати різні аномалії (вітровали і спалахи шкідників і хвороб), лісозаготівельний і лісокультурний бум, проблеми зі збутом і т.і.
Вихід зі становища що склалось ми вбачаємо в збільшенні вікового проміжку, в якому можлива рубка деревостану, і в переході до методів планування, орієнтованих крім всього іншого і на вирівнювання вікової структури насаджень. Перше зробити можна двома шляхами: або розширенням існуючих діапазонів віків стиглості, в основному, за їх нижню межу, або ввести в практику планування поняття мінімально дозволений вік рубки (як це прийнято в багатьох європейських лісівничо розвинутих країнах).
Нами з метою визначення вікових діапазонів, в яких можлива рубка деревостанів, та визначення необхідності подальшої диференціації віків рубок, був проведений відповідний комплекс робіт. Вони виконувались шляхом розрахунків показників на основі таксаційних характеристик фактичних насаджень Полісся, зібраних в повидільній базі лісового фонду України.
За початковий матеріал були взяті величини поточної зміни запасів, які визначались методом, що базується на фактичному стані насаджень на момент інвентаризації. Суть його наступна. По кожній лісорослинній зоні розвиток сукупності насаджень розглядається як розвиток деякого числа однорідних насаджень. Різні вікові стадії насаджень умовно розглядаються як члени одного “природного ряду” розвитку, поточна зміна запасів яких дорівнює відношенню величини різниці в запасах двох сусідніх класів віку до кількості років класу віку. Узагальнені по лісорослинній зоні таблиці поточних змін запасів по класах віку складаються в розрізі порід, походження, типів лісорослинних умов, бонітетів, груп повнот (насадження з повнотою 0.5 і нижче, 0.6 – 0.7, 0.8 – 1.0). Типи лісорослинних умов вибираються найбільш розповсюджені для регіону. Бонітети в межах типу лісорослинних умов беруться центральні з регіональних типологічних визначників.
Виходячи з того, що відсотки поточної зміни запасу деревостану варіюють в менших межах, подальші розрахунки проводились саме з ними.
По фактичних величинах вказаного показника будувались графіки динаміки відсотка поточної зміни запасів з віком. Фактична динаміка вирівнювалась кривою.
Проведені розрахунки показали:
т.я. запас деревостану і його поточна зміна в процесі зрідження насадження знижуються пропорційно ступеню зрідження, то відсоток поточної зміни запасу не залежить від відносної повноти;
різниця значень відсотка поточної зміни запасу деревостану насаджень штучного і природного походження з віком суттєво не відрізняється;
величини відсотка поточної зміни запасу деревостану одного класу бонітету тієї ж породи, яка зростає в різних типах лісорослинних умов, достовірно не відрізняються між собою.
Встановлено що відсоток поточної зміни запасу насадження дорівнює нулю в період кульмінації його запасу. Саме вказаний вік ми приймаємо за верхню межу віку стиглості насадження. Його фактичне значення вираховувалось на основі згладжених значень відсотка поточної зміни запасу.
За нижню межу віку стиглості насадження нами вибрано вік, в якому відсоток поточної зміни запасу дорівнює одиниці. Вказана величина вибрана з таких міркувань:
відсоток поточної зміни запасу деревостану після проходження межі в одиницю є майже незмінною величиною на протязі досить довгого вікового проміжку, аж поки він набуде нульового значення і перетне нульову позначку, ставши далі від’ємною величиною, що буде свідчити про те, що наявний запас деревостану починає зменшуватись;
відсоток поточної зміни запасу деревостану дорівнює одиниці у віці, який, в середньому, на один клас вище віку кількісної стиглості насадження.
Результати розрахунків приведені в табл.1. При проведенні розрахунків встановлено, що для зони Полісся немає необхідності в диференціації даних по лісорослинних округах. Диференціація за бонітетами необхідна тільки для сосни. Деревостани дуба слід розділити за походженням.
Необхідно замітити, що можливість рубки насадження в більш ранньому віці не означає її обов’язковість. Для вибору того чи іншого віку в межах діапазону слід провести багатоваріантні розрахунки лісокористування. Для цього нами розроблена робоча версія програми, яка дозволяє робити такі розрахунки. При цьому обов’язковий на сьогодні набір лісосік доповнено лісосіками В.В.Комкова (1987) і С.М.Кашпора (1987), які орієнтовані на якомога скоріше вирівнювання вікової структури лісів і однаково дають добрі результати. Кількість госпсекцій і термін прогнозу не обмежені. Передбачена можливість переведення площі лісів в процесі прогнозу з однієї госпсекції в іншу.
На нашу думку, перехід на запропоновану методику розрахунків значно збільшить можливість вибору оптимального варіанту під час оперативного планування.
Елементи наведеної методики можуть використовуватись для лісів різного цільового призначення.
Таблиця 1. Віки стиглості насаджень головних лісоутворюючих порід Полісся, встановлений на основі узагальнення відсотків поточної зміни запасів насаджень
Походження Бонітет Вік стиглості
Сосна
Природ., штучн. 1а 55 - 110
1 60 - 120
2 65 - 125
Дуб
Природ., штучн. 1 85 - 145
2 85 - 145
3 80 - 145
Поросл. 1 60 - 115
2 60 - 115
3 60 - 115
Береза
Поросл. 1а 60 - 70
1 60 - 70
2 60 - 70
3 60 - 70
Вільха
Поросл. 1 65 - 85
2 65 - 85
3 65 - 85
Осика
Поросл. 1а 45 - 80
1 45 - 80
2 45 - 80
Ялина
Штучн. 1 65 - 120
2 65 - 120
Віковий діапазон переходу значень відсотка поточної зміни запасу через нульову позначку є індикатором початку розпаду деревостану або досягнення початку віку природної стиглості, який за звичай продовжується 30 – 40 років, на протязі яких деревостан стає рідколіссям. Проте чи потрібно держати ліси захисного і соціального призначення на корені до моменту розпаду і вести господарство в них “на дрова”, як це прийнято тепер? Ми рахуємо що ні. Адже ще ніхто не доказав, що з підвищенням віку захисні функції деревостанів підвищуються. Більш того, існує маса доказів, які обґрунтовують протилежну точку зору. Так, наприклад, добре відомо, що в найбільшій мірі виділяють кисень і депонують вуглець насадження в віці кульмінації приросту. В той же час на Україні для значної частини лісів зелених зон, перш за все порослевих дубняків, встановлені занадто високі віки стиглості. Орієнтуючись на них ми можемо довести ліс до того стану, коли він буде поглинати кисень і виділяти вуглець в атмосферу.
Першим кроком, направленим на покращення сьогоднішньої ситуації є визнання того, що на значній площі лісів, які тепер виключені з експлуатації, рубка не тільки можлива, але й необхідна. І відповідно її слід планувати. В цілому ведення господарства в таких особо захисних лісах, які віднесені і входять до зелених зон навколо великих міст, берегозахисних систем водозборів, регіональних протиерозійних комплексів потребує окремого планування на рівні більш високому ніж держлісгосп.
Поряд з роботами по визначенню віків стиглості лісів Полісся нами проведені розрахунки віків стиглості насаджень Степу. Слід зазначити, що описана вище методика визначення віку стиглості лісів Полісся майже не придатна для умов Степу, т.я. віковий діапазон насаджень, які тут зростають досить вузький і не дозволяє виявити вікові закономірності динаміки таксаційних показників деревостанів. За вік стиглості насаджень в Степу нами прийнято вік всихання деревостанів до критичного ступеню. Відповідно до “Санітарних правил в лісах України” критичний ступінь всихання деревостану відповідає стану насадження, при якому повнота живих дерев складає менше 0.4. Таким чином, вік стиглості насадження відповідає віку суцільної санітарної рубки. Для визначення фактичних величин віків стиглості нами проаналізовані характеристики деревостанів, відведених в суцільні санітарні рубки за останні 5 років (1117 ділянок). Результати, одержані для листяних насаджень приведені в табл.2.
В роботі ми не брали до уваги соснові насадження Степу, т.я. ці насадження потребують окремих досліджень і розгляду.
В цілому, роботи по встановленню віку стиглості лісів Степу показали, що при їх визначенні потрібен значно більш диференційований підхід в порівнянні з Поліссям.
Таблиця 2. Вік природної стиглості стиглості головних лісоутворюючих порід Степу, років
Зона Порода
Степу ------------------------------------------
Дуб черешчатий Ясен звичайний Ясен зелений
Північна 80 -100 60 - 80 30 - 40
Центральна 60 - 80 50 - 60 30 - 40
Південна 40 - 60 35 - 45 30 - 40
Інтразональ- 100 - 120 80 - 90
ний Лісостеп
Зона Порода Степу ------------------------------------------------ Акація біла Гледичія Вяз дрібнолистий Тополя Північна 40 - 50 80 -100 30 - 50 40 - 50 Центральна 30 - 40 40 - 50 30 - 35 30 - 35 Південна 30 - 40 30 - 35 30 - 35 30 - 35 Інтразональ- 40 - 50 30 - 40 35 - 40 ний Лісостеп
Як заключення до даної роботи наведемо слідуюче:
- Вся система планування лісокористування, яка
сьогодні використовується в Україні орієнтована на лісосічну форму
господарства. Вибіркове господарство також потребує уваги і відповідних
наробок. - Україна має значні ресурси збільшення
лісокористування, проте, в більшості, за рахунок рубки низькоякісних
деревостанів, деревина з яких має обмежений попит. Поряд з цим,
високоякісні твердолистяні ліси експлуатуються сьогодні досить
інтенсивно і вести мову про збільшення їх використання в майбутньому не
доцільно. Саме тому, перш ніж планувати збільшення лісокористування слід
вирішити питання збуту низькотоварного лісу. - При обліку лісів і плануванні лісокористування в Україні продовжує використовуватись поділ лісового фонду на групи віку, величини яких повністю залежать від прийнятого віку стиглості. Виходячи з наявної кількості віків рубок для однієї і тієї ж породи, дослідження динаміки лісів не дає достовірних оцінок і не дозволяє застосовувати методи розрахунків об’ємів лісокористування які базуються на абсолютних значеннях віку. Саме тому в основу обліку слід покласти розподіл лісів за класами віку.
