23/08/2010
0У Золотоноші розгоряється скандал навколо дров. Точніше, навколо керівника, який за казенний рахунок доставляв незаконно спиляні дерева у власну сауну на Сумщину.
Як уже повідомляв у п’ятничному номері (від 23 липня) “Черкаський край”, працівники Золотоніського міськвідділу державної служби охорони в урочищі Бакаївка під Золотоношею затримали чотирьох різноробочих Золотоніського управління газового господарства, які пиляли акації й вантажили на службовий автомобіль “Газель”. Ніякого дозволу робітники на це не мали, а виконували роботу за розпорядженням свого начальника. Охоронці затримали автомобіль й поставили на штрафмайданчик у міськвідділ міліції, а справою став займатись відділ боротьби з економічними злочинами.
У Золотоніському лісгоспзагоні документально підтвердили, що спиляно деревини більш як на 50 тисяч гривень. Робітники письмово пояснили, що робили це за розпорядженням начальника управління Валерія Гармаша. Дрова доставлялися в м.Охтирку Сумської області — звідти родом Валерій Гармаш, який на посаді начальника Золотоніського УГГ працює пару років, на опалення його сауни на дачі.
“Газель” з деревиною із Золотоноші побувала в Охтирці понад 50 разів. Підтвердженням цього є роздруківка телефонних розмов з водієм, який згідно з документами нібито обслуговував газові мережі по селах району. Чому “дроворуби” мовчали, виконуючи роботу не за нарядом? Звісно, боячись втратити роботу. Золотоніське управління газового господарства — рекордсмен із постачання безробітних на біржу праці.
Відділ боротьби з економічними злочинами передав матеріали у Золотоніську прокуратуру, де мали вирішити, чи порушувати кримінальну справу. Не чекаючи прокурорського вердикту, Валерій Гармаш днями написав заяву про звільнення за власним бажанням і розрахувався.
Відбуваючи із Золотоноші до Охтирки, начальник на пам’ять як придане прихопив із собою й бензопилу із заарештованого автомобіля, якою робітники пиляли ті злополучні дрова. А заодно й новеньку модерну косарку, придбану для організації. Та ще багато дечого, що було куплене, а його ніхто і ніколи в очі не бачив, а розписувалися за нього майстри (за ними воно й числиться, тепер голову ламають, як списати).
Газета "Черкаський край", 28 липня 2010 р.
