Лісова казка

Фото автора.Влітку біля ставу в Нескучному.

Тут красиво будь-якої пори: і взимку, коли дерева вкриті білим снігом, і навесні, коли вони вдягаються у зелені шати, а довкола чується невгамовний пташиний переспів, і восени, коли листяна позолота чарує своєю барвистістю… Отож недарма сюди приходять і приїздять люди. Яка ж то насолода помилуватися пам’ятником садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення – урочищем Нескучним.

НА ЙОГО ділянках можна здибати лося, косулю, дикого кабана, білку, лисицю, куницю… Безліч пташок творять таку чарівну мелодію, що хоч записуй на плівку. Саме з цих країв улітку 1864 року почав знайомство з Україною петербурзький студент Петро Чайковський. Тут композитор написав свій перший симфонічний твір за мотивами драми О. М. Островського «Гроза». Дивовижна природа ще довгі-довгі роки хвилювала великого російського композитора приємними, світлими спогадами.

Здавна цей мальовничий куточок, розташований на південному сході Сумщини, в зоні північного лівобережного Лісостепу, привертає увагу також і письменників, і художників, і композиторів, і вчених. Великий інтерес викликають різноманітні штучно створені насадження, які займають 60 процентів вкритої лісом території державного підприємства «Тростянецький держлісгосп». Найкращі зразки культур після всебічного вивчення віднесені до категорії особливо цінних порід і є постійними об’єктами вивчення спеціалістами-лісівниками.

Велика культурна і господарська цінність цих лісів. Вони й послужили основою для організації на базі лісгоспу 1923 року Червонотростянецької лісодослідної станції, яка є одним із найстаріших в Україні науково-дослідних закладів лісового профілю.

– Місце організації нашої станції, – розповідає її директор кандидат сільськогосподарських наук Василь Ігнатенко, – вибране не випадково. Тут ще в дореволюційні часи вели роботи з лісовідтворення на вирубках, заліснення еродованих земель, створення чистих і змішаних насаджень і вивчення змішування різних порід. Це дало можливість від самого початку заснування станції вивчити досвід минулого і дати цінні рекомендації щодо ведення лісового господарства.

Перші відомості про тростянецькі лісові культури з’явились у 80-ті роки ХІХ століття. Докладні описи прийомів лісорозведення в дореволюційний період містяться в монографії професора Петербурзького лісового інституту М. М. Орлова. Після виходу у світ його книжки тростянецькі лісові культури стали широковідомими, завоювали популярність. Та особливо сприятливі умови для глибокого вивчення досвіду, набутого місцевими лісівниками, створено лише після організації станції. Профіль її досліджень – біологія лісу і лісовирощування, зона діяльності – лівобережний Лісостеп України.

За роки існування станція стала відомою численними дослідними об’єктами, розташованими на території Тростянецького лісгоспу. Нині тут понад 10 тисяч гектарів лісових культур. Наукові працівники проводять систематичні роботи з випробування і розведення цінних порід – дуба червоного, модрини, горіха, айви, оксамиту амурського тощо.

– У заповідній частині Нескучанського лісництва Тростянецького держлісгоспу, – говорить Василь Ігнатенко, – у природних насадженнях збереглося кілька дубів-патріархів, яким уже за 300 років.

Авторові цих рядків неодноразово доводилося милуватися цими унікальними деревами. Ось неподалік ставу розкинув могутнє гілля дуб-велетень. Свідок віків, він шумів своїм листям ще в часи Богдана Хмельницького. Є дуб, названий деревом-будинком. Підраховано, що в ньому 45 кубометрів ділової деревини – якраз спорудити будинок…

Варто сказати, що у колекції деревних порід одне з провідних місць у лісопарку займає дуб червоний. Червонотростянецька лісодослідна станція і місцевий лісгосп стали інтродукційними центрами цього дуба в нашій країні. Звідси надсилають жолуді в різні країни СНД. З них вирощено, наприклад, дубки на Памірі, у Московському ліспаркгоспі. Дуб червоний використовується не тільки для посадок лісопаркового поясу російської столиці, а й значною мірою безпосередньо в парках міста, на стадіонах, в озелененні житлових кварталів.

Спеціалісти проводять у лісопарку величезну селекційну роботу. Разом із лісгоспом працівники дослідної станції вивели нові гібридні форми тополі, що відзначаються швидким ростом, високою якістю деревини і чудовими декоративними властивостями. Є й тополі-патріархи. Чудове дерево одержано від схрещування білої тополі з осикою.

Дивишся на сосни, і всі вони здаються однаковими. Та то лише на перший погляд. Їх тут дванадцять видів. Сосна звичайна – одна з найцінніших порід. До речі, у Тростянецькому районі набуто чималий досвід успішного заліснення нею еродованих суглинистих схилів. Наприклад, на північних і південних схилах балки «Якубів яр» ростуть соснові культури, створені ще 1904 року.

Замилуєшся чудовим деревом – модриною. Тутешні грунтові й метеорологічні умови сприятливі для вирощування лісових насаджень з участю модрини сибірської, Сукачова, європейської, які дають близько 700 кубометрів деревини з кожного гектара.

А якими красивими ялинами обсаджено ставки! Деякі з них заввишки, як дев’ятиповерховий будинок. Діаметр дерева – майже три чверті метра. Ялина незамінна в декоративному лісництві. Спеціалісти дослідної станції і лісгоспу багато експериментують із добором порід для високопродуктивних змішаних насаджень. Привертає увагу ділянка, де, ніби на шаховій дошці, «розставлені» ясен, дуб, ільм, клен, липа. Та основне – ефективність методу такого насадження.

У Тростянецькому держлісгоспі під керівництвом співробітників дослідної станції створено ряд селекційно-генетичних культур – географічні культури сосни, модрини, дуба, ясена з насіння, зібраного в різних зонах колишнього СРСР, в лісах різних типів і від різних материнських дерев.

Тростянецький лісопарк, лісодослідна станція стали місцем проведення галузевих всеукраїнських та міжнародних конференцій і нарад. Тут постійно підвищують свою кваліфікацію працівники лісового господарства, студенти-біологи. За останні роки з діяльністю станції і лісгоспзагу ознайомилися делегації з Болгарії, Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії, Словаччини, Югославії, Фінляндії, Швеції, Франції…

…Наша подорож заповідним лісом триває. Дізнаюся, що будівництво парку розпочалося з облаштування доріг навколо ставків, вимощування їх цеглою, прокладання спланованих по горизонталі доріжок на крутих лісосхилах. Тоді ж у лісовій гущавині на березі ставу був споруджений грот, нині відомий як «Грот німф», до якого потрапляли лише на човнах через три аркові входи, зведені з кам’яних брил.

У 1928 році співробітники лісодослідної станції заклали в лісопарку дендрарій. До кінця п’ятдесятих років у ньому нараховувалося понад 190 нових для північно-східної України видів дерев та чагарників. 1962 року поруч із дендропарком на площі 6 гектарів заклали новий дендрарій. Було висаджено понад 30 тисяч саджанців, отриманих із багатьох дендропарків і ботанічних садів. У Тростянецькому парку на той час налічувалося 250 видів і різновидів дерев, чагарників та ліан. Нині в його живій колекції — представники 40 родин. Найбільшим видовим різноманіттям представлені розові, бобові та соснові.

Настав час покидати Нескучне – це чарівне, мальовниче урочище. Та не хотілося йти звідси. Адже краса — надзвичайна! Прощаємось із працівниками лісодослідної станції і держлісгоспу біля старовинного оригінального приміщення, а просто на нас «дивиться» вже добре акліматизований самшит – цінний чагарник для озеленення, завезений із Кавказу. А он метрів за десять від нього пробіг заєць, трохи далі – поскакала білочка… Справжня лісова казка!