Сосни професора Огієвського

Урочище «Великий бір», що в Собицькому лісництві Шосткинського району, – унікальний куточок природи, рукотворна ділянка, яка вражає своєю незвичайною величчю та красою. Тут зберігаються географічні культури сосни звичайної, заснованої видатним вітчизняним лісівником, одним із основоположників лісодослідної справи Василем Дмитровичем Огієвським.

ПРО ТЕ, що тут жив і працював учений-лісознавець, засвідчує й обеліск із відповідним написом. Цей своєрідний музей сосон став центром створеного лісового заказника загальнодержавного значення, загальна площа якого понад 1200 гектарів.

Йдемо глухою стежиною. Високі рівностанні сосни вражають оригінальністю, невимовною красою. Кожен, хто потрапляє сюди, зупиняється в зачудуванні перед їх величчю. Дерева сягають висоти 35-40 метрів. У багатьох місцях у лісовій гущавині видніються таблички з якимись написами.

– Отут ростуть сосни фінські, прибалтійські, білоруські. А там далі – польські, вологодські, тамбовські… Насіннєвий матеріал доставлявся і з Західного Сибіру, Армалу, Уралу, – розповідає головний лісничий Шосткинського лісового господарства Петро Балабан. – У 1910-1916 роках було закладено 49 постійних пробних площ, на яких висадили понад 200 географічних варіантів цієї лісової красуні. Ось уже протягом століття собицькі лісівники доглядають насадження, оберігаючи цю унікальну колекцію для нас і для майбутніх поколінь.

Яким же чином «зібралися» тут, біля Собича, сосни з найвіддаленіших куточків? Яку мету ставив перед собою уродженець сусіднього районного центру міста Кролевець Василь Дмитрович Огієвський, коли закладав цю експериментальну ділянку?

Спочатку пошуки привели мене до Червонотростянецької лісодослідної станції, що розташувалася на протилежному кінці Сумщини. З розповідей її наукових працівників, спеціальної літератури дізнався, що на початку минулого століття професора В.Д. Огієвського хвилювали два питання: чи можна з насіння, зібраного в різних куточках європейської частини колишньої Росії, вирощувати на північному сході України повноцінні дерева і що становлять собою ці рослини – різні види або численні варіанти якогось одного виду сосни?..

На прохання вченого, що тоді організував і очолив у Петербурзі першу в Росії контрольно-дослідну станцію лісового насінництва, відгукнулися сотні лісівників, які надіслали соснове насіння зі своїх господарств професорові. Саме з цього садивного матеріалу В.Д. Огієвський протягом 1910-1916 років створив кілька пробних ділянок у Нікольському, Собицькому та інших лісництвах. До речі, за величчю, різноманітністю, зразковим станом культур лісовий масив біля Собича й досі фактично не має собі рівних.

Передчасна смерть Василя Дмитровича не дала змоги йому побачити перші результати цього унікального експерименту.

КРАСОЮ хвойних лісів величає наш народ сосну. З блискучої м’якої деревини зеленої красуні, що росте в Придесенні, виготовляють папір, меблі, будівельні матеріали… Гілля її використовується для виробництва пресованих плит, блоків, пластиків. Із пеньків одержують цінні смолисті речовини, з бруньок і глиці – ліки, ефірні олії, вітамінне борошно. Мабуть, немає такої галузі, де б не використовувався сосновий сік – живиця. Важко переоцінити й оздоровчу роль хвойних лісів в Україні. Вони виділяють багато кисню і вологи, фітонциди, що на відміну від інших насаджень швидше знищують шкідливі бактерії, поглинають пил і газові викиди.

У створеній В.Д. Огієвським лабораторії вчені й спеціалісти встановили, що в наших краях, наприклад, краще ростуть і плодоносять сосни з Прибалтики і Білорусі. Досвід професора нині успішно застосовують лісівники Сумщини для підвищення бонітету сосни звичайної, боротьби із шкідниками лісу тощо. Свого часу наукова праця В.Д. Огієвського була відзначена медаллю на всесвітній виставці в Парижі.

Керівники Собицького лісництва і Шосткинського лісового господарства із задоволенням розповідають про зелене володіння, про тридцятигектарну ділянку, яка носить ім’я видатного вченого-земляка. Пам’ятний знак на честь В.Д. Огієвського, альтанка для відпочинку, візерунчасті паркани й огорожі, акуратна лавочка – все це свідчить про підкреслену увагу до знаменитого науковця, залишеного ним багатства. А про сосни тут можна говорити багато: будь-яке дерево варте окремої лекції-розповіді лісівників.

РОЗПОВІДАТИ й справді таки є про що. Протягом тривалого часу тут сформувався потужний лісовий комплекс із набором рослинних угруповань та видів рослин, притаманних сосновим борам Полісся. На вирівняних ділянках представлено комплекс соснових лісів. На більш зволожених розмістилися соснові ліси чорничні. В деревостані місцями значною є домішка берези, дуба звичайного, клена гостролистого, подекуди липи. В розрідженому ярусі підліска можна зустріти бруслину, бородавчасту ліщину, у вологіших лісах – крушину ламку.

Тут можна побачити чорницю, брусницю, костяницю, оритлію однобоку, а також папороті – орляк, щитник чоловічий, щитник шартський, а ще – дзвоники персиколисті, буквицю лікарську, серпій фарбувальний, осоку пальчасту і гірську. Коли ж настають теплі весняні дні, розкриває свої квіти сон широколистий.

– Ми пишаємося тим, що про наше урочище, про сосни Огієвського все більше науковців говорять сьогодні як про європейський музей сосон, – говорить Петро Балабан. – До нас часто приїздять не лише відомі вчені з Києва, Харкова, Сум, інших міст України, Росії, Білорусі, а й студенти численних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Роботи всім вистачає. Вони здійснюють заміри стовбурів, вивчають стан кори, порівнюють нинішні показники з відповідними кількарічної давності, ведуть спостереження за навколишнім рослинним світом.

До цього можна лише додати, що заказник загальнодержавного значення «Великий бір» біля Собича слугує своєрідним захисним буфером, убезпечуючи соснові насадження від небажаного впливу так званого людського фактора. І приємно, що місцеві лісівники роблять усе необхідне, аби шуміли під поліським небом величаві сосни, щоб через наступні десятиліття цим національним багатством милувалися прийдешні покоління.

Сосни Василя Дмитровича Огієвського, які на Поліссі добре прижилися, начебто оберігають збережені ділянки соснових лісів природного походження. І немає сумніву: ці лісові красуні залишаться вічним пам’ятником добрим і неоціненним справам новатора вітчизняного лісництва.

Сумська область.