Великі проблеми від спаленої трави

Милі нашим очам весняні метаморфози природи часто супроводжуються таким негативним явищем, як спалювання минулорічної трави, опалого листя та інших рослинних залишків. Як наслідок, в пік весняного сезону повітря в містах, а особливо в селах, перетворюється із ароматного та життєдайного в отруйне та небезпечне для нашого здоров’я і життя. Одна з багатьох проблем, з якою щоденно і щоночі стикаються працівники МНС, — це випалювання пожнивних рештків та сухої трави користувачами сільгоспугідь. Від цього повітря в містах і селах стає важким і гірким, збільшуються випадки захворювань дихальних шляхів. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у атмосферу потрапляє майже 9 кілограмів мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та багато канцерогенних сполук. В тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини — одні з найотруйніших для людини речовин. На присадибних ділянках рослини нерідко скроплюють пестицидами, які також вивільняються у повітря при згорянні листя чи трави. Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке ми так рясно скроплюємо від колорадського жука. Додаткова проблема полягає в тому, що з травою, як правило, горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згорянні, скажімо, поліетиленового пакета в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони, як правило, стають причиною кашлю.
Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюється ще й канцерогенна сажа, викликаючи захворювання дихальних шляхів. Постійно подразнювальний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто хворіє на бронхіт, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліт. До вогнища нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера. Ці матеріали містять формальдегідні смоли, до складу яких входять формальдегіди, а також можуть бути пофарбовані олійною фарбою, що містить свинець. Прикро визнавати, та найчастіше біля вогнищ можна побачити дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив диму на чиї організми є особливо небезпечним.
Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю, спалювання сухої минулорічної трави, стерні неминуче призводить до того, що вогонь з полів та подвір’їв перекидається на лісосмуги, які пролягають уздовж автомобільних шляхів та лісових масивів. Від таких пожеж у верхньому шарі грунту знищується мікрофлора. Як відмічають спеціалісти лісового господарства, на пошкодженій вогнем території три роки немає сенсу садити ліс — молоді саджанці не приживаються на такій землі. Гинуть комахи, тварини, знищується рослинний покрив, погіршується структура грунту. Добре відомі минулорічні випадки, коли загоряння трав’яного настилу на території Іванківського, Бородянського, Вишгородського районів ледь не переросли в масштабні торф’яні та лісові пожежі. Причиною цих загорянь було необережне поводження з вогнем під час самовільного і неконтрольованого спалювання сухої рослинності. Завдяки своєчасному виявленню та реагуванню, пожежі були ліквідовані без значних матеріальних збитків. Вже з початку 2010 року на території Київської області виникло понад 25 пожеж трав’яного настилу на площі майже 60 гектарів.
Так, 26 березня до оперативно-диспетчерської служби Бориспільського РУ МНС надійшло повідомлення про пожежу в селі Мала Олександрівка. В металевому ангарі площею більше тисячі квадратних метрів горіло сіно в тюках. Для ліквідації пожежі було залучено чотири пожежно-рятувальні автомобілі. Але полум’ям все ж знищено 85 тонн сіна. Попередня причина пожежі — необережне поводження з вогнем громадянами при спалюванні сміття на кладовищі. Збитки від пожежі становлять 25 тисяч гривень.
До відома кожного громадянина потрібно донести просту істину про те, що потрібно дотримуватись елементарних норм та правил пожежної безпеки: не розводити багаття у соснових молодняках, лісосіках з неприбраними рештками і залишками заготовленої деревини, у місцях з сухою трав’янистою рослинністю, а також під кронами дерев. Не можна кидати багаття без догляду, поки воно не перегорить, не залите водою або не засипане шаром ґрунту. В інших місцях допускається розведення багаття за умови, що воно навкруги буде окопане смугою не менше 0,5 метра. Недопалок потрібно затоптати у землю або загасити водою. Перед тим, як кинути сірник, треба переконатися, що він уже не горить. Починаючи боротьбу із паліннями у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на вашій стороні.
Викладені вище факти є доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися з таким явищем. Статті 16 і 22 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" забороняють спалювання сухої трави. Відповідальність за порушення цієї норми передбачена статтею 7 адміністративного кодексу України. Є і інші відповідні законодавчі та нормативні заборони.
Приміром, стаття 771 Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне випалювання сухої рослинності або стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб — від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наш спільний громадянський обов’язок — шанобливо ставитись до природи. Тільки неухильне дотримання вимог пожежної безпеки в лісах, на луках, у полях, зонах відпочинку допоможе не допустити виникнення пожеж.