06/04/2010
0Подекуди в лісі сніг може лежати досить довго, хоча весна бере своє – і, цілком можливо, поки ці рядки побачать світ, слідів, як ніколи, суворої і тривалої цьогорічної зими вже не залишиться ніде. А того вихідного у лісі біля Києва, хоч і пахло теплом і березовим соком, снігу ще вистачало. Особливо у низинах і заглибинах обабіч доріг. І якби не ця біла, дещо посіріла ковдра, що вкривала одну з таких улоговин, ми, мабуть, не помітили б здалека великої жовтої плями… Що це?
ПІДХОДИМО до чималої осики, під якою суцільним покривом лежить сила-силенна досить грубих трісок 5-7 сантиметрів завдовжки і 1-2 – завтовшки. Почали шукати «джерело» цього «тріскопаду» і невдовзі його побачили. На висоті не менш як 12 метрів стовбур осики було буквально вигризено: ще трохи й переломиться!
Невже чорний дятел? Красивий, завбільшки з ґаву, але дещо витонченіший за неї лісовий птах, типовий, хоча й рідкісний, представник своєї родини? Отак відчутно впливати на флору, крім нього, може лише бобер. Але уявити трудівника-гризуна, в якого раптом виросли крила чи по-жираф’ячому на 12 метрів витягнулася шия, навряд чи можна. Зате для чорного дятла, якого ще називають жовною, роздовбувати хворі, уражені шкідниками, трухляві дерева – робота звична. Як і інші дятли, жовна живиться мурахами, різними жучками-короїдами, відбиваючи потужним дзьобом шматки кори і дістаючи довгим і липким язиком комах із найдовших їхніх «лабіринтів». Але буває, що чорний дятел якимсь незбагненним чуттям виявляє у товщі деревини «делікатес» — велику личинку чи ще щось особливо для нього смачне. Тоді його дзьоб-долото починає працювати так, що тріски летять в усі боки. Трапляється, стовбур не витримує і переламується. Але, як правило, жовна видовбує квадратне або прямокутне «вікно» і, діставши свій «делікатес», залишає дерево у спокої. Вочевидь, так було і в нашому випадку. Хоча, треба сказати, виявлені нами тріски свідчать про трухлявість осики і, взагалі, здорове дерево жовна не чіпає. Це, безумовно, корисний птах, справжній санітар лісу. Лісники знають: дерево, на якому почав «працювати» чорний дятел, — стає кандидатом на вибракування.
Чому жовна вважається рідкісним птахом? Та тому, що великі дятли, як і загалом великі птахи, мешкають там, де великі дерева, незаймані гаї зі столітніми дубами, грабами, осиками… А таких лісів усе менше і менше в Україні.
Появу жовни під Києвом можна пояснити знову-таки рекордно довгою і сніжною зимою, яка змусила багатьох тварин, які звичайно уникають людських осель, «посміливішати» і в пошуках корму наблизитись до населених пунктів.
