12/02/2010
0 Чорторийське озеро, яке обрали для зимівлі лебеді, вкрив товстий шар льоду. Птахам загрожує реальна небезпека загинути від морозу та голоду. Проте на допомогу природі прийшли люди. Мешканці Чорториї підгодовують птахів, а представники МНС метр за метром вивільняють воду від крижаного полону. Минулого тижня побували на лебединому озері екологи.
Справжнє диво. Скільки бачить око – снігові простори, сонні дерева, вкриті білою, пухнастою ковдрою. Морозець таки добряче пробирає, десь градусів під тридцять. Чим не царство Снігової королеви? І раптом… чи то диво, чи казка – лебедина зграя, гордовито, по-царськи вигнувши граційні шиї, плаває на свобідному від криги п’ятачку озера. А за кілька метрів від казки – вже цілком реальна помпа у хмаринці пари перекачує воду. Таким чином вода теплішає, і крига скресає. Процес не надто швидкий, тому співробітник МНС ріже лід бензопилою. Навколо багато людей, хтось годує лебедів, кидаючи їм шматки батона, комусь просто цікаво поглянути на чарівних птахів. Самі ж лебеді спокійні й відсторонені, як і належить царським птахам.
“Чому не відлітають до теплих країв, ніхто напевне пояснити не може. Проте щозими вони злітаються на це озеро”, – сказав мешканець Чорториї Юрій Гарас.
– Наразі морози потиснули, озеро за ніч замерзло, і лебеді опинилися на льоду, що для них украй небезпечно. Люди почали бити на сполох, приїхали працівники МНС, поставили помпу для перекачки води, – пояснив пан Юрій.
– Пане Юрію, а влітку птахи також тут?
– Ні, лебеді перелітають на навколишні стави.
– Скажіть, їх не ображають, тобто не ловлять?
– Що ви, ми пишаємося таким дарунком природи, мешканці доглядають за ними, підгодовують. Правда, кілька років тому був один не сповна розуму, котрий убив кількох птахів. Його впіймали і, даруйте, надавали добрих головиць, ще й пригрозили: кривдитиме птахів – сидітиме у буцегарні. Відтоді лебедів ніхто не зачіпає, лише милуємося й Богові дякуємо.
Наступний співбесідник – кореспондент Кіцманської районної газети “Вільне життя” Михайло Яровий.
Ця тема – його біль. Котрий рік журналіст звертається у статтях до влади, аби зробити усе можливе, щоб чорторийська зимова казка тривала. І кошти для цього потрібні незахмарні, та влада поки що не чує й не бачить.
– Пане Михайле, скільки років тут зимують лебеді?
– Понад десяток – це точно. Річ у тім, що озеро це має підземні джерельця. Коли дно було чистим, джерельця живили воду, виконуючи функцію водообмінників, тим самим не давали замерзнути, навіть коли температура довкола опускалася за 30 градусів. Але позаторішній паводок сильно замулив водоймище, і джерельця не можуть пробитися крізь шар мулу. Необхідно прочистити дно, пустивши потужний потік із Черемошу. Правду кажучи, прочищати треба було ще до повені, а вже після, то доконче необхідно. Якщо й далі зволікатимемо, може статися лихо, бо вода в озері застоюється.
– Скільки птахів тут зимує?
– Близько сотні. Навесні вони розлітаються по всьому району. У селах на ставках плавають, здебільшого по двоє – десь дві, десь три пари… Так до зими. А прийдуть холоди, всі злітаються знову до Чорториї.
– Бачу, вони майже ручні, не бояться людей, спокійно беруть ледь не з рук корм.
– Так, вони зовсім не агресивні. Нерідко до озера навідується свійська птиця, зазвичай то домашні качки, гуски, які забирають у лебедів корм. Ось і зараз, он, бачите, чотири гуски ходять?
– А лебеді ж що?
– Шляхетно чекають, коли гості наїдяться й підуть.
І нарешті, думку фахівця висловив начальник Державної екологічної інспекції Чернівецької області Іван Рибак.
– Упродовж останніх років, лише настають холоди, ми, екологи, займаємося проблемою зимівлі лебедів. Нам дуже допомагають працівники служби МНС й управління охорони навколишнього природного середовища, котрі також опікуються долею птахів на наших теренах, – зазначив пан Рибак.
– Як, на ваш розсуд, можна зарадити проблемі?
– Перш за все треба прочистити дно. Цьогоріч ми порушимо питання у Міністерстві охорони природного навколишнього середовища, покажемо реалії, які тут відбуваються, аби все ж домогтися від влади виділення коштів на очистку озера.
– Потрібна спеціальна техніка?
– І техніка, й серйозні фінанси. Тутешні лебеді належать до виду шипунів. Злітаються з усього району на зимівлю, мігрують із озер Вижницького, Сторожинецького районів. Позаяк низовина, а значить, дещо тепліше, до того ж, через підземні ключі озеро не замерзало.
– Це перша зима, коли вода в озері замерзла?
– Ні, крига вкриває водяну поверхню останні кілька років. Торік пощастило, і температура не спускалася до критичної позначки, тому й особливих проблем не виникало. Інша річ – морози цього року. Товщина льоду, на якому ми стоїмо, – двадцять сантиметрів. Середня глибина озера не перевищує чотирьох метрів. Глибина ж у цьому місці – до півтора метра. Лебеді скупчилися тут, бо їм порівняно легко діставати поживу з дна.
– Є в області ще водоймища, які не замерзають. І якщо є, то чому птахи обрали саме чорторийське?
– Так, ще є озера, що взимку не вкриваються льодом, але чому птахи облюбували саме тутешні води, фахівці пояснити не можуть. Популяція наших лебедів, звичайно, збільшується, деякі з молодих відлітають до теплих країв, але ці чомусь залишаються. Минулої зими було 120 птахів, наразі маємо 98 лебедів.
Лебеді серед зимового пейзажу – видовище, що й казати, вражаюче. Проте є й інше пояснення майже побожного ставлення до птахів серед чорторийців. “То ж рідна Миколайчукова земля, – тихо, майже пошепки сказав мені якийсь чоловік. – А вперше під два десятки лебедів зимували на ставку якраз того року, коли Іван відійшов, здається, то був 1987-й. Не скажу, що геть усі в селі, проте багато хто вірить, ніби то чиста, світла душа нашого великого Йвана втілилася у цих гордих птахах.
