13/03/2003
0 Звернення наприкінці минулого року до найвищих керівників держави частини тернопільських лісників про зловживання в ДЛГО “Тернопільліс”, яке могло стати приводом для серйозної розмови про те, як ми, українці, бережемо своє національне багатство, було зведене чиновниками до звичайної скарги. Наклад тернопільської газети, яка, окрім відкритого листа лісників, надрукувала коментар прес-служби обласної ради “Як “гайовий генерал” спричинив обласний скандал”, було пущено під ніж. Перевірка з Державного комітету лісового господарства в роботі об`єднання “Тернопільліс” “виявила окремі недоліки та порушення”. Керівництву оголосили догани. Директора “Тернопільлісу” І. Попадинця попередили, що “у випадку невжиття вичерпних заходів у наведенні державного порядку в роботі об`єднання з ним буде розірвано контракт”. Знайшли ще кількох стрілочників, яких звільнили з посад.СЕРЙОЗНУ РОЗМОВУ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЛІСІВ, РОЗПОЧАТУ НА
ТЕРНОПІЛЬЩИНІ, ЧИНОВНИКИ ВТОПИЛИ В ПАПЕРАХ
Звернення наприкінці минулого року до найвищих керівників держави частини тернопільських лісників про зловживання в ДЛГО “Тернопільліс”, яке могло стати приводом для серйозної розмови про те, як ми, українці, бережемо своє національне багатство, було зведене чиновниками до звичайної скарги. Наклад тернопільської газети, яка, окрім відкритого листа лісників, надрукувала коментар прес-служби обласної ради “Як “гайовий генерал” спричинив обласний скандал”, було пущено під ніж. Перевірка з Державного комітету лісового господарства в роботі об`єднання “Тернопільліс” “виявила окремі недоліки та порушення”. Керівництву оголосили догани. Директора “Тернопільлісу” І. Попадинця попередили, що “у випадку невжиття вичерпних заходів у наведенні державного порядку в роботі об`єднання з ним буде розірвано контракт”. Знайшли ще кількох стрілочників, яких звільнили з посад.
Але ж проблеми і старі болячки залишилися, вважає координатор громадської екологічної організації “Зелений Світ”, депутат Тернопільської обласної ради Олександр Степаненко, який у своєму зверненні до “Молоді України” пропонує провести серйозний діалог на державному рівні про збереження наших лісів, бо саме вони часто стають спокусою для легкої наживи. Звернення депутата з`явилося після того, як під час прямої лінії в “Молоді України” Голова Верховної Ради Володимир Литвин запропонував заборонити промислову вирубку українських лісів.
Прислухаємося до аргументів Олександра СТЕПАНЕНКА.
Автори листа – до речі, за плечима кожного з них десятиліття праці у лісовій галузі і певне суспільне визнання, адже більшість з них є депутатами обласної та районних рад – наводили вражаючі факти правопорушень у справі лісокористування, що кояться в наших лісах упродовж останніх п’яти років. Головні колізії “тернопільського лісового скандалу” так чи інакше пов’язувалися з іменем директора ДЛГО “Тернопільліс” І. Попадинця, або “Генерала Гайової Служби”, як він себе величає. Тоді багато хто запитував: “Чому ці речі не було викрито раніше?” І все ж була надія – “нарешті вже отій сваволі покладуть край!” Але минуло чотири місяці від моменту публікації – і що ж? Створено депутатську комісію… Прошуміли компетентні перевірки… Зроблені перші оргвисновки… Лише чомусь покараними виявилися саме ті лісівники, що насмілилися “винести сміття з хати”, підписавши крамольного листа.
Що ж до головного запитання, порушеного в листі – чи справді в лісах області стали систематичними протизаконні “приіскові рубки”, – то компетентні комісії не дали на нього зрозумілої та твердої відповіді.
Тут, мабуть, є необхідним певний коментар, адже у жодному посібнику з лісового господарства терміну “приіскові рубки” не знайти. Цей браконьєрський неологізм окреслює той різновид екологічного злодійства, коли серед лісу вибірково вирубуються найкращі дерева. У подільських дібровах першими ідуть під сокиру дуби, буки, ясени, дикі черешні. Сліди варварства дбайливо замітають – на те існують перевірені “методи”. Якщо сховати пеньки складно, “приіскові рубки” зазвичай документують, як вибіркові санітарні, тобто рубки по видаленню хворих, вражених шкідниками та буревіями дерев… Адже згодом, за пеньками, встановити доцільність рубки того чи іншого дерева майже неможливо. Коли лісову ділянку впродовж кількох років таким чином пошматують, виправдати “приіск” стає дедалі важче – адже утворилося рідколісся із поламаних, слабких та хворих дерев і цілком зруйнована рослинність нижнього ярусу. І тут вдаються до наступного етапу варварства – спотворений ліс віддають у суцільну “санітарну” рубку. Якщо колись тут був корінний деревостан, шансів на його відновлення у майбутньому вже нема – природну рівновагу і елітний генофонд дерев, над плеканням якого і Природа, і лісівники працювали століттями, втрачено.
Звідки і чому прижилася в нас ця аномальна практика? Україна загалом є малолісним краєм. За офіційними даними, лісистість у нас становить лише 15,6%, тоді як, скажімо, у середньому в країнах Східної Європи – майже 40%. Цікаво, що до 1995 р. Україна не експортувала жодного кубометра лісу, і от за кілька років стала одним з перших експортерів високосортної деревини. Лише 2000 року, за авторитетними джерелами, вивезено за кордон майже 1,3 млн. кубів “кругляку”. Обсяги експорту щороку ростуть – звідки ж береться вся ця деревина, адже її запаси у експлуатаційних лісосіках, вочевидь, недостатні для такого масштабного комерційного розмаху? Останнім джерелом для живлення експортного потоку і став злочинний “приіск”.
Спокуса легкого прибутку на розпродажу загальнонаціонального багатства, яким є лісовий фонд, та бездіяльність контролюючих органів спонукають ділків до протиправних рубок – у тому числі в найбільш цінних, з екологічної точки зору, так званих “лісах першої групи”, серед яких і нечисленні заповідні праліси. Важко переоцінити функції цих лісів: тут і водоохоронні, і кліматорегулюючі, і грунтозахисні, і оздоровчі, і наукові… Наші подільські праліси є чи не єдиними оазами біологічного розмаїття, незамінним елементом стабільності природних ландшафтів краю, його найяскравішою окрасою. Якщо не припинити практику “приіскових” рубок, Україна через лічені роки ризикує втратити не лише власні природні ліси – а їх у нас лишень від 2 до 5% в структурі держлісфонду – але й надію на їхнє відтворення в майбутньому. Це в той час, коли, за твердженням ужгородського професора А. Ковальчука: “У більшості тверезих європейських країн відсоток площ під пралісами становить до 25%. Приклад – Швеція, де в цих лісах ніколи не цюкала сокира!”
То наскільки ж прижилися “приіскові рубки” у лісовому господарстві Тернопілля? Комісія Держкомлісу розпачливо розвела руками: “Проведення “приіскових” рубок під виглядом вибіркових санітарних встановити не вдалося, через те, що… виявити порушення проведення рубок за пнями, коли продукція вивезена на нижній склад, не представляється можливим”. Отже, хочете – користуйтеся принципом презумпції невинності, хочете – котримось з постулатів “мерфології”: “Якщо Вам здається, що все гаразд, це означає, що Ви чогось не помітили”. Так от – чи було щирим оте “не представляється можливим”? “Не помітили”, чи “не захотіли помітити”?
Адже, як вважають фахівці лісової справи, окрім зітхання над “пнями”, існують цілком обгрунтовані методи аналізу якісного складу деревини, що отримується від вибіркових санітарних рубок. Загальний їхній висновок у тому, що головним продуктом тут є “неділові сортименти”. Просто кажучи – дрова. Що ж до ділової деревини, то її вихід при санітарних заходах зазвичай не перевищує 20-25%. Спеціальна комісія, розпочавши свої перевірки з Бережанського ДЛМГ, з гарячої руки було й кинулася обраховувати частку ділової деревини… і отримала показники виходу дуба і бука експортної якості у 50%, 65%, 66% і навіть 73,9%. Зрозуміло, на санітарні заходи то було не дуже схоже. Для будь-кого, навіть повного невігласа, було зрозуміло, як білий день, що то були зразки класичного, зухвалого, дикого, “приіску”! Саме тому “комісари” не стали втомлювати себе подібними обрахунками при перевірках інших держлісгоспів. Вони зробили те, що могли і повинні були зробити. Та й що ж, за великим рахунком, могла перевірити комісія з кількох чоловіків, яка розпочала роботу майже через місяць після появи крамольного листа (а ті, хто прагнув сховати сліди “приіску”, будьмо певні, часу не гаяли!), і працювала… аж чотири дні. Це менше, ніж по одному дню на кожен лісгосп, угіддя якого розкидані на
землях 3-4-х адмінрайонів…
Через призму останніх чотирьох місяців дуже сумнівні припущення, що люди, які приймали рішення в цій справі, взагалі цікавилися результатами роботи комісій. Один з прикладів – в результаті висновку Держкомлісу України щодо недоцільності перебування на посаді лісничого Бережанського лісництва Б. Гірчака останній справді звільняється… Аби вже незабаром замінити собою звільненого головного інженера Бережанського ДЛГМ М. Жибака. Саме того, чий підпис у листі-зверненні лісників стоїть першим. Тут варто нагадати, що свого часу вищі посадові особи області авторитетно “гарантували”, що нікого із заявників не буде покарано і справа з`ясування ситуації у “Тернопільлісі” вестиметься прозоро і висвітлюватиметься в пресі. Після знищення за дзвінком “згори” накладу тернопільської газети “Свобода” за 17 жовтня 2002 року, де оприлюднено коментар у справі “лісового скандалу”, у прозорість також не віриться… Загалом схоже на те, що не відомі нам можновладні деміурги, виносячи вироки в “тернопільській лісовій справі”, керувалися і керуються мотивами, однак далекими і від реального стану справ, і від результатів перевірок. Годі сумніватися – такі речі є можливими лише за умов створення самодостатньої системи тіньового бізнесу на лісі у масштабах цілої країни. В одній окремій області розплутати цей вузол кругової поруки корупціонерів об`єднаних і знахабнілих – мабуть-таки, дуже складно…
Саме тому робота комісій залишила після себе більше запитань, ніж відповідей. Тому податковою адміністрацією не дано оцінки надто вже примітивним схемам тіньової комерції у практиці того ж Бережанського ДЛМГ. Йдеться про маніпуляції із зниженням податків та відпускних цін на деревину, через що лише на одній партії ділового дуба – майже 5 тисяч кубометрів – підприємство втратило 24 тис. гривень. А скільки і хто надбав? А скільки недораховано до бюджету? Тому Держкомліс жодним словом не коментує причини повторюваності санітарних рубок на одних і тих же ділянках та наступне відведення їх у суцільні санітарні рубки. Мабуть, як нормальні явища слід сприймати і факти залишення на ділянках після вибіркових санітарних рубок окремих хворих та сухостойних дерев – мова про лісництва Тернопільського та Чортківського лісгоспів. Виникає запитання, то які ж тоді дерева збираються в рубку – здорові і ділові? Як погодити ці речі з Лісовим Кодексом, який запевняє, що всі види рубок “спрямовані на поліпшення лісового середовища, природного стану і якості лісів… посилення захисних, водоохоронних та інших корисних властивостей лісів”. Які “корисні властивості лісів”, крім здатності задовольнити корисливі інтереси, є метою наших “лісорубів” та їх покровителів?..
Таке враження, що ситуацію повного безладу – коли планують одне, документують інше, реально роблять третє – ще й свідомо не намагаються пояснити. Держкомліс не підтверджує і не спростовує фактами тривожних висновків лісників про те, що в результаті вибіркових санітарних (?) рубок останніх років площа букових насаджень в області зменшується? Що ж до дубових деревостанів, то в процесі “оздоровлення” вони втрачають дуб як головну породу і переводяться в інші – грабові, березові, модринові. Лісове відомство України, не вдаючись до будь-яких аргументів, у наказі по справі “Тернопільлісу” просто стверджує: “Стабільною залишається площа вкритих лісовою рослинністю земель з перевагою таких цінних порід, як дуб і бук”, – і, знову ж, не наводить жодних тому підтверджень. Що поробиш – наказ Дежкомлісу є офіційним документом, а документ, як відомо, то “найважливіша річ у світі”.
До речі, Держкомлісу не вперше плекати ліси на папері – впродовж одного тільки 2000 року йому вдалося “збільшити лісистість України з 14% до 15,6%. Не подумайте, що для цього потрібно було заліснити 150 тисяч га. Зовсім ні – до лісового фонду було лише приписано полезахисні та придорожні смуги, які раніше не враховувались. Геніально просто, чи не так? І не потрібно було, як ті ж сусіди-угорці, працювати над залісненням. Там для збільшення площ лісів від 11% до 20% території потрібно було 10 років і коштувало це кількадесят мільйонів доларів інвестицій. У нас, як бачимо, достатньо одного розчерку пера.
Нарешті, комісія Держкомлісу – свідомо або ні – зауважила, що в кількох лісництвах того ж Бережанського ДЛМГ (державне лісове мисливське господарство) відведення ділянок у “санітарну” рубку проводять майстри лісу. Як з`ясовується, це зовсім не є їхньою функцією. У поясненнях таких непорозумінь фігурують формули “зробив під тиском лісничого”, “відвів у рубку по дзвінку N” і т.п. Мабуть, розгадка в тому, що майстер лісу уособлює найнижчу ланку субординації у справі виконання “генеральського” плану з поставок елітної деревини. Усі причетні до технологій “приіску” розуміють, що є заручниками у чужій корисливій грі без правил. Кожен хотів би ухилитися і перекласти відповідальність на підлеглого. І перекладають: директор – на головного лісничого, головний – на простого, лісничий – на лісника… Майстер лісу – “стрілочник”, останній у ланці, він не може відмовитися, навіть розуміючи, що в “разі чого” його голова летить першою… І він дає добро. Величні буки, могутні дуби, красуні черешні, навколо яких у травні повітря гуде бджолами… падають серед здорового лісу, ламаючи все довкола себе…
А на віддалі в кілька кілометрів може лежати ще від часів буревію 2000 року потрощений ліс, і нікому до нього діла нема. Лише за офіційними даними, в Бережанському лісгоспі на 215 га продовжує трухлявіти буреломна деревина, але поряд з тим лісництва нарощують обсяги т. зв. “санітарних” рубок в інших насадженнях… За свідченням лісників, у Чортківському лісгоспі справи ще гірші – за два з половиною роки після буревію впорядковано та вивезено деревину лише з половини площ. Чому цей ліс виявився непотрібним? Відповідь всюди ординарна – “нема попиту на дрова”… Дивне ми суспільство – в той час, коли половина підприємств у багатотисячних боргах за імпортний газ і електроенергію, 100 тисяч кубів місцевого палива нищиться просто неба лише в одній області… Коли щороку в Україну імпортується понад 100 тонн паперу, єдине целюлозне виробництво на недалекому від нас Жидачівському ЦПК не може працювати на повну потужність через дефіцит деревини… Комбінат готовий інвестувати справу створення швидкоростучих лісових культур – проте чомусь не знаходить у регіоні зацікавлених господарств. А ті, в свою чергу, скаржаться на припинення бюджетного фінансування, на відсутність інвесторів, на вимушену необхідність згортати лісовідновлення і в усьому “затягати паски”… Справді, в лісгоспах останніми роками спостерігається вимушене вивільнення робочих місць. Скорочуються доплати за важкі умови праці на лісозаготівлях… Не завжди вистачає коштів на вчасну виплату зарплатні… Її рівень у “Тернопільлісі” чи не найнижчий серед інших об`єднань, а частка “натуроплати” – тобто дров, зерна, різдвяних ялинок – становить майже 50%.
Однак повірити у справедливість тези про тотальне “затягання пасків” можна, лише якщо не знати – ну хоча б кількох залаштункових подробиць з життя “генералів гайової служби”. Того, приміром, як три роки тому за відносно скромну суму 35,4 тис. грн. Чортківським ДЛГ придбано і невдовзі успішно приватизовано квартиру для новоприбулого директора М.Кільчицького. Вирішення квартирного питання головбуха “Тернопільлісу” О.Яремка полегшило казну підвідомчих лісгоспів уже на 95 тисяч… А от скільки коштують будівничі, автомобільні та інші фантазії І. Попадинця, боюся, з точністю до десяти тисяч не підрахує ніхто і ніколи. Але от одна з цифр – це 40 тисяч бюджетних гривень, отриманих від Держкомлісу України за кодом “Капвкладення”. Вкладено їх в об`єкт по вул. Нечая у Тернополі – котедж гендиректора… Не так давно на ремонт потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді “генеральської” “Тойоти-Ленд-Круізер” лісове об`єднання офірувало 59,7 тис. грн. За даними обласного КРУ, впродовж п`яти останніх років на кошти лісгоспів та валютні позики придбано п`ять авто для перевезення “генералітету”. Останнє з них – “Опель-Омега” вартістю 142 тисячі гривень. Але ця сторона проблеми – то вже тема для окремої розмови. І сподіваюся –
статті.
Олександр СТЕПАНЕНКО,
координатор громадської екологічної організації “Зелений Світ”, депутат
Тернопільської обласної ради.
ЗАМІСТЬ КОМЕНТАРЯ
ВІД РЕДАКЦІЇ: ми сподіваємося, що свою точку зору з приводу порушених
депутатом Тернопільської обласної ради питань висловить і Держкомліс України.
Наскільки це серйозна проблема, свідчить той факт, що тему збереження
українських лісів порушували наші читачі і під час “прямої лінії” в “Молоді
України” з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, який пообіцяв дати
відповідні доручення парламентським комітетам. Більше того, Володимир Литвин,
нагадаємо, дуже гостро поставив питання: “Раніше був контроль за вирубуванням
лісу. Зараз йде, на моє переконання, неконтрольоване вирубування. Хто
контролює? Я вже про це говорив навіть з керівниками і давно виношую
пропозицію – взагалі заборонити промислову вирубку лісів в Україні… Нам
спільно треба бити в дзвін”.
Маємо надію, що ця розмова стане предметом широкого обговорення і на
сторінках “Молоді України”, адже наші ліси – це справді легені всієї Європи.
Ми всі повинні знати, де, що і чому вирубують у наших лісах, а тим більше,
коли йдеться про державні лісові господарства.
“Молодь України” найближчим часом з участю науковців, екологів, працівників
лісового господарства проведе “круглий стіл”, на якому обговорить тему
збереження українських лісів. Отож, запрошуємо до дискусії всіх небайдужих.
“Молодь України” 2003.03.13
