Ялина в хаті: чи на добро?

Хвойний аромат лише її маленької гілочки — і у нас святковий настрій: незабаром Новий рік. Про ялину ми згадуємо найчастіше напередодні свята. Вибрати до свята дерево — давня традиція українців, але то була не ялинка, а вишня. Наші предки восени її висаджували в діжки, а взимку заздалегідь заносили до хати, щоб вона вкрилася білим цвітом у потрібний час.

Ялина — гарне вічнозелене дерево, яке шанується в багатьох народів. У давніх релігіях завжди вшановувалися сили природи, і дерева вважались тотемними, тобто такими, що допомагають людині. Так от, кельтські жерці — друїди досконало зналися на таємницях лісу і надавали кожному дереву особливого значення, але ялині місця там не було. Двадцять одне дерево пошановували жерці стародавніх галлів, бриттів, скоттів, корнів, реттів, поміж ними — сосна, ялиця, кипарис, дуб, клен, а ялину друїди відкидали. Тотемним деревом ця рослина не була і в північноамериканських індіанців, і в корінних жителів Сибіру. В язичницькій вірі марійців, що збереглася до нашого часу, яка теж побудована на обожнюванні природи, вважається священним дуб, шанується липа і береза, але ялини знов-таки немає. Виникає запитання: чому ж багато народів ігнорують струнку красуню?

Напрошується й друге запитання. Ялинка в хаті — чи на добро? Сучасні біоенергетики стверджують, що ялина в квартирі забирає в її мешканців позитивну енергію, викликаючи поганий настрій, роздратування. У лісі, в саду, десь на леваді негативна дія ялини нейтралізується рослинами, котрі поблизу, а в квартирі такого захисту немає, і все позначається на мешканцях. Тому й друїди, знаючи про її властивість, не ввели ялину до складу тотемних дерев. А ось ліс, де, крім ялини, росте й береза, позитивно впливає на психіку, настрій. Але тільки не чистий, суцільний ялинник. Недаремно існує прислів’я, що в сосновому лісі краще Богу молитись, у березовому — веселитись, а в ялиннику — подавитися, тобто смерть собі заподіяти.

Ялина — гарне вічнозелене дерево. Дивна порода! Вміє боротися за життя, як далеко не всі інші дерева. Під покривом широкого гілля, у вічному затінку, у напівтемряві десятками років животіють маленькі ялинки. Але як тільки місце стане освітленим (буря погуляє чи сокира), як ці карлики ніби пробуджуються і заходжуються активно рости, поспішають надолужити втрачене і швидко виборюють місце під сонцем.

У природних ялинових лісах часто утворюється деревостан із різними віковими поколіннями, що не характерно для інших порід. Бачимо таке і в старовинних пейзажних садах, де поряд зі старими деревами ростуть молодші різного віку. Це дає змогу вести в природних лісах вибіркові рубки в класичному їх вигляді, а в пейзажних садах і посадках оновлювати групи й масиви без заміни іншою породою. Свого часу таке відновлення ялинової алеї зроблено в знаменитому Каразінському саду на Харківщині. Чим і гарна ялина в озелененні — можна зберігати первісні композиції в кольорі, формі і обсязі.

Ялина — природний супутник берези. Темна зелень її крони приємно контрастує з білими стовбурами, що позитивно впливає на настрій. Березново-ялинові деревостани ефектні будь-якої пори року, створюючи прекрасні групи та краєвиди. Ялина з березою утворюють своєрідний тандем — поєднання двох порід, що супроводжують одна одну. Коли доживають віку ялини, чи при вітровалі, то на місці, яке звільнилося, де відкрилося сонце, оселяються берізки, які потім виростають у березовий ліс. А він дає притулок і захист молоденьким ялинкам, ті знову заселяють ділянку і перетворюються на густий ялинник, під запону якого не проникає промінь сонця і де панує темний, непорушний спокій. Зміна ялини березою і навпаки взаємно нейтралізує відходи їх життєдіяльності. Слід зазначити, що в суміші з ялиною березовий ліс позитивно впливає на психіку. Але тільки не чистий ялинник.

Ялина — довгожителька, 300 — 400 років для неї — не така вже й рідкість. Виростає до 50 метрів заввишки. Супіщані ґрунти та суглинки кращі для росту ялини. Корені на бідних або заболочених ґрунтах лежать під поверхнею землі, а на багатих і дренованих, особливо на чорноземах, утворюються якорні корені, і дерево стає вітростійким.

В Україні природно поширена тільки ялина звичайна — неодмінний житель наших поліських та карпатських лісів. Вона має понад сорок декоративних форм: поникла, пірамідальна, куляста, карликова, колоноподібна, з різними відтінками хвої: блакитна, срібляста, золотава і навіть змієподібна, де гілки, ніби великі гадюки-батоги різнобоко витягнуті в просторі. У Карпатах трапляються карликові та майже сланкі деревця.

Гарна конусоподібна з кільчастим гілкуванням крона є головною декоративною якістю породи. У самітних дерев крона починається від землі і створює сприятливий мікроклімат для дерева. У густих насадженнях стовбури високо очищаються від гілля і стоять, немов свічки.

Але ялина звичайна — ще й чудовий будівельний матеріал. З ялинової деревини виробляють високоякісний папір, штучний шовк, гліцерин, шпали, тару, целюлозу, дубильні речовини. Ялина — музикальне дерево, бо йде на найкращі музичні інструменти, правда, для цього годиться не будь-яка деревина, а дрібношарувата з вікових дерев. Ялина незамінна в садозахисних лісосмугах, прифермських посадках — взагалі там, де потрібно створити перепони холодним вітрам. А який надійний затишок створює ялина для садів! Чималу роль відіграє це дерево і в лісі. Приміром, забезпечує кормом багатьох лісових мешканців. У гущавині ялинової крони під час лютих морозів шишкарі виводять пташенят, годують їх ялиновим насінням.

Ялина — найпродуктивніша порода в Україні, вона залишає позаду всілякі дугласії та тополі. Швидкий ріст, густота стояння стовбурів, висота їх дають змогу в Карпатах, наприклад, мати запас 800 кубометрів на гектар, що втроє більше від середнього показника стиглих насаджень у країні. У Тростянецькому дендросаду на Чернігівщині ялини сягають у висоту сорок і більше метрів і мають продуктивність, показники якої далеко виходять за шкалу бонітету («зашкалюють»), а на окремих ділянках гектарний запас деревини перевершив тисячу кубометрів.

Як спеціаліст можу впевнено твердити: якби наша звичайна ялина росла на ділянках, де тепер розкошують тополя канадська, клен американський, дуб червоний та інші екзоти, то Україна була б забезпечена власною деревиною на всі потреби без імпорту. От де місце ялині, на мою думку, а зовсім не у святковій людській оселі.

Для умилостивлення духу лісу, щоб він допоміг мисливцям, вожді стародавніх германців вибирали найгарніше дерево, розвішували на його гілках подарунки, промовляли заклинання. Цим деревом була ялина. З віками звичай змінився, і ялину почали прикрашати як символ вічної молодості, а згодом вона стала новорічним атрибутом. Її тепер оздоблюють прикрасами, обвішують гірляндами вогнів, обсипають штучним снігом, обліплюють ватою, навколо неї водять хороводи, співають пісні.

Так розпорядилась історія, що один з губителів нашого народу — московський цар Петро І — наказав прикрашати будинки й подвір’я ялиновими, сосновими, ялівцевими гілками при святкуванні Нового року. А інший — один з організаторів і виконавців Голодомору Постишев — уже в радянські часи «дозволив» і «відродив» ялинку для дітей. Люди, потішені такою «ласкою» в безпросвітті більшовицького терору, наввипередки заходилися ставити по хатах ялинки, не розуміючи, що творять.

У царському указі йшлося, що «у веселінні один одного вітати з Новим роком і по великих проїжджих вулицях у дворах перед ворітьми лаштувати прикраси з гілок соснових, ялинових та ялівцевих. І стояти тим прикрасам по сьомий день того ж 1700 року». У цьому указі, зважте, немає мови про встановлення ялинок у кімнатах. А зародився цей звичай з купецьких примх, панської пихи.

У довоєнний час ялинки ставили колективні — тільки у школах. То було справді свято новорічної ялинки. А тепер її приносять майже в кожну квартиру, щоб через тиждень-другий викинути на смітник.

Бережімо ж ялинові деревця! Чому б не відновити давнього звичаю прикрашати квартиру ялиновими, сосновими, ялівцевими гілками, в композиції з новорічними іграшками? Святкова ялинка повинна сяяти лише в дитячих садках, школах, на міських та сільських площах.

Ялину ми бачимо на старовинних пейзажах, на селянських садибах у вигляді поодиноких монументів або чарівних масивів, гаїв, алей та груп. Однак мало в насадженнях цієї зеленої красуні, особливо в озелененні післявоєнного періоду. Не саджають її через те, що важко зберегти. Мода на новорічні ялинки призводить до щорічного винищення величезної кількості прекрасних дерев для тимчасової втіхи. А скільки витрачається людського часу і державних грошей на охорону ялини від крадіїв!

Настав час дбайливо поставитись до цього природного багатства — ялини. І почати слід із заборони встановлення ялинок у квартирах хоча б тимчасово — на десять-п’ятнадцять років. Так, як не дозволяється збирати деякі лікарські рослини, коли загрожує зменшення їх запасів, або ж полювати на ті чи інші види звірів і птахів.

Не завадило б розпочати роботи з поповнення ялиною звичайною зелених насаджень, лісів, пам’яток садового мистецтва, лісосмуг. Годилося б подумати і про створення захисних насаджень з вічнозелених дерев навколо садів, ферм, сільськогосподарських дворів. Тож не гаймося і вже наступного року розгорнімо похід за збагачення лісів, садів та озеленення населених місць цим прекрасним деревом.

с.Тростянець,
Ічнянський район