24/11/2009
0В Україні вперше в Європі був започаткований і реалізований масштабний проект степового лісорозведення. Ми схиляємо голову перед подвигом полковника корпусу лісничих Віктора Єгоровича Граффа, котрий за 23 роки (з 1843 по 1866-й) подвижницької праці посадив і виплекав ліс на площі 150 гектарів у безводному степу біля сучасної Волновахи.
Нині Великоанадольський лісгосп можна поставити поряд зі справжніми дивами світу. А на базі лісової школи, що відкрилася майже одночасно з посадками перших дубів, в’язів, ясенів, працює найстаріший лісовий коледж країни.
Донбас – найурбанізованіший регіон Європи. Якщо в більшості країн континенту під насадженнями зайнято від 30 до 60 відсотків території, то в Україні – 15,7, а в Донецькій області – лише 7 відсотків. Науково ж обгрунтована норма – 12 відсотків.
За останні роки в області посіяно та посаджено понад 3 тис. га лісів, цього року площа насаджень зросла ще на 2,1 тис. га. Далі планується щорічні посадки збільшувати на 3 тис. га. Обласне управління лісового і мисливського господарства разом із Маріупольською лісовою науково-дослідницькою станцією розробили регіональну програму "Ліси Донеччини" на період до 2015 року. Її значення, крім усього іншого, в тому, щоб реалізувати на новому етапі стратегічну концепцію степового лісорозведення.
Обласна рада підтримує наші прагнення поліпшити екологічну ситуацію в області, де на кожного жителя припадає від півтонни до тонни з гаком промислових викидів пилу, газів та інших шкідливих інгредієнтів. Керівники міст і районів теж включилися у зелений похід і допомагають нам.
Нині вперше ставиться питання про те, що кожен населений пункт повинен мати свій зелений пояс. Та найактуальніше завдання подолання спільними зусиллями великих і малих звалищ. У суспільстві вже визріло усвідомлення того, що без оновлення й розширення площ і лісів не матимемо оздоровленого Донбасу. Але великі задуми, на превеликий жаль, іноді розбиваються об бюрократичні перешкоди, передусім маю на увазі питання виділення земельних ділянок під залісення. Так, сьогодні земля стала основним гарантом капіталовкладень і місцеві керівники неохоче віддають ту, що в запасі, в державну власність.
Дуже болісною та задавненою (і не лише в Донбасі) є проблема відомчих лісів та полезахисних лісосмуг. Скажімо, захисні смуги (в області їх понад 23 тисячі гектарів), перейшовши від колгоспів під егіду сільських та селищних рад, стали майже нічиїми. Там не проводяться жодні санітарно-оздоровчі заходи, нема охорони від пожеж та самовільних рубок. Ці смуги, які зрештою повсюдно вироджуються, стали розплідниками шкідників.
Донецький ліс, попри свою досить обмежену територію, є рідним прихистком для дичини. Упродовж тільки цього року провели понад 2 тисячі рейдів, внаслідок яких виявили 252 порушників правил полювання.
Але найбільшим лихом для лісів була й залишається пожежа. Ось останні дані: з весни до осені в полум’ї поглинув 101 гектар насаджень. Вогнеборці виїздили на гасіння 300 разів. Як показав аналіз, основною причиною цих згубних випадків було необережне поводження населення з вогнем.
Ліси Донбасу не мають і не повинні мати промислового значення. Їхнє покликання інше – давати кисень регіону, захищати від спекотного літнього сонця відпочивальників, бути рідною хатою для дичини.
У галузі трудяться майже 800 чоловік. Це досвідчені фахівці, котрі своє життя присвятили зеленому другу. Їхня праця і складна, і відповідальна. Хотілося б, аби в них були надійна техніка, вищі заробітки, кращий соціальний захист. Без допомоги держави тут не обійтися.
